У кого дальність артилерії буде більшою, той і виграє цю війну — боєць «Артист»

У кого дальність артилерії буде більшою, той і виграє цю війну — боєць «Артист»

За його голову російські найманці обіцяли винагороду. У 2014-му актор Ігор Кирильчатенко полишив роботу у театрі та взяв до рук зброю — аби боронити свою країну. Згодом повернувся до мистецтва. Втім, з 25 лютого — він знову на війні. В інтерв’ю Громадському радіо боєць розповів, чому вдруге потрапити на фронт було складно, які проєкти мріє втілити, та хто виграє цю війну.


Чорний Мерседес під’їжджає до блокпосту. До нього повільно підходить військовий.

– Доброго здоров’я!

– Доброго.

– Документи, будь ласка.

– Нас уже проверяли…

– Будемо сперечатися?…І пасажири теж.

– Пожалуйста…

– Швидше, швидше! Дякую.

Суворий військовий — начальник українського блокпосту із кінострічки режисера Сергія Лозниці «Донбас». А грає його актор, а водночас і ветеран АТО Ігор Кирильчатенко. Взагалі-то за фахом, Ігор — актор театру. До того, як уперше потрапити на фронт, працював у Дніпропетровському національному театрі ім. Шевченка. Але є у його кар’єрі і ролі у кіно — переважно епізодичні.

«У «Кіборгах» Ахтема Сеітаблаєва епізод зіграв. А роль, яка серйозна була, це у фільмі Сергія Лозниці «Донбас». Був епізод (епізодична роль — ред.) головного, скажімо так, блокпоста. Ми із Сергієм Лозницею разом розробляли цю роль, бо, по-перше, я відмовився розмовляти російською. Ми все це робили і з українськими приколами. Досить цікава роль була. І для мене було цікаво працювати із таким видатним режисером», — розповідає боєць.

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Ігор Кирильчатенко (@igor_kiril4atenko)

«Артист» пояснює: він — за професійну армію і за те, що воювати мають добре навчені військові. Але тоді, у 2014-му, українська армія була у протилежному стані, тому воювати пішли ті, хто був морально готовий до цього.

«Коли почало трошки спадати (інтенсивність бойових дій — ред.), дійсно почали армії і гроші платити, і взагалі армія, скажімо так, почала підійматися, то ми собі пішли. А зараз друга хвиля, яка потребує, щоб стали всі», — додає військовий.

Під час служби в АТО Ігор Кирильчатенко отримав інвалідність, тому ні напередодні, ні з початком повномасштабного вторгення Росії, військкомат не надіслав йому повістку. Але вже 25 лютого чоловік вступив до лав Української добровольчої армії, а згодом долучився до батальйону «Дніпро 1».

«Якщо ті роки (2014-2015-й — ред.) порівняти із тим, що зараз відбувається, то це зовсім інша війна. Та була, скажімо так, чоловіча війна — ми бачили ворога, ми стріляли у ворога. А зараз, думаю, на 100% це — війна арти. Люди, які пройшли АТО, з якими я спілкувався, вони самі у шоці. У кого дальність артилерії буде більше, той і виграє цю війну», — впевнений Ігор.

Питаю у Ігоря, чому російські найманці пропонували винагороду за його голову. У відповідь сміється:

«Вам вже і це розповіли? Я написав пару пісень. Я ж і тут не полишаю творчість. Тому і написав пісні — звернення українських солдат до президента Російської Федерації «про дядю Вову». Російською мовою, щоб їм доступно було. І вони так розійшлися (інтернетом — ред.)… І так вийшло, що дійшло до них (росіян — ред.)… Не знаю, ну так казали, але мене не здали».


Читайте також: Жанри різні, але спільна тема: людина на нелюдській війні — режисер про моновиставу «Земля Укрів»


Торік Ігор Кирильчатенко заснував власний патріотичний театр «Арт-Фронт». У ньому до 24 лютого ставив соціальні вистави по книгах своїх побратимів. Перед повномасшабним вторгненням театр подав свій проєкт на грант він Українського культурного фонду і посів друге місце.

«Називається він «Полон». Це по книзі мого побратима «Фуга 119» — у тональностях полону. Інсценізацію написала режисерка, з якою ми раніше співпрацювали, Вікторія Чернова. Всього два актора — я і Олег Шульга, досить знаменитий артист. Він теж родом із Дніпра. Ми хотіли, щоб це була не просто вистава, а, щоб люди занурилися, увесь зал був, як підвал Донецька, де сиділи бійці батальйону «Донбас», — розповідає митець.

Утім, втілити задум команда поки не може два актори (сам Ігор та Олег Шульга) та автор книги, за якою написали сценарій, зараз воюють.

«Така війна, що навіть артисти пішли воювати. Раніше, у 2014-му, нас було досить мало. Я їх майже всіх знав, листувався, хотів зібрати в одній виставі всіх артистів, які воюють. Їх тоді мало було. А зараз багато людей мистецтва пішли воювати. Зараз вся країна воює», — каже Ігор.

Повертаючись до вистави, Ігор зважує: чи буде вона актуальна найближчим часом, адже за останні півроку Україна пережила нові драматичні події, які потребують уваги митців?

«Треба трішки переробити. Я «за», щоб така вистава була. Я хочу, у зв’язку з новими подіями, щоб додалося про полон бійців з Маріуполя, з «Азову» — якось зробити мікс, провести паралель між тим полоном АТО і тим, що зараз відбувається. Це буде вистава «без бар’єрів», щоб не було бар’єрів між глядацькою залою і сценою», — додає актор.

У 2015-му, ділиться Ігор, він зрозумів, що театр  це зброя і можна воювати зі сцени. Він, до прикладу, повернувшись до мирного життя, у своїх відставах захищав імідж військових, — вважає, що потрібно не піднімати на п’єдестал героя, а пояснювати, що військові такі ж люди, як і цивільні.

Олександр Волков, Донеччина, Громадське радіо


При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту


Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Останнi новини