Ілюстративне фото
Михайло та Анастасія — подружжя, що виховує двох доньок. Старшій дитині 12 років, молодшій — 9. Родина має досвід виховання дітей в Україні та за кордоном. Батьки обрали робити це без гендерних стереотипів. Про те, яких саме правил та принципів дотримуються — вони розповіли Громадському радіо.
«Для мене відсутність гендерних стереотипів — це про рівність та сучасний світ. Оскільки наші діти будуть жити саме в сучасному світі, вони мають розуміти, що таке гендерна рівність та бути рівними в суспільстві», — зазначив Михайло.
Подружжя зізналося, що помічали гендерну нерівність у власному оточенні, адже зростали в невеликому містечку на Чернігівщині, де односельці обговорювали один одного. За їхніми словами, зазвичай, ці обговорення та упереджене ставлення базувалось на гендерних стереотипах, які не були близькими Михайлу та Анастасії, та не відповідали системі їхніх моральних цінностей. Тож саме це стало поштовхом до вибору виховання власних дітей без гендерних стереотипів.
За словами феміністки, журналістки Центру прав людини ZMINA та проєкту «Гендер в деталях» Яни Радченко, проблема гендерних стереотипів у дитячому вихованні є значною і має далекосяжні наслідки для розвитку дітей:
«Стереотипи можуть обмежувати можливості дітей, впливати на їхні вибори щодо освіти, кар’єри та інтересів, а також формувати нерівність у суспільстві».
Експертка зазначила, що з часом усвідомлення проблеми гендерних стереотипів зростає, зокрема, завдяки копіткій роботі медіа, психологів/-инь і тренерів/-ок, які працюють з цією темою. Водночас суспільство стає більш відкритим до розуміння того, наскільки важливо жити, виходячи за рамки стереотипів.
Зміни в законодавстві, освітній політиці та культурному середовищі сприяють зменшенню гендерних стереотипів у вихованні дітей, зауважує Яна Радченко.
«Особливо, якщо порівнювати виховання сучасних дітей з вихованням, скажімо, наших прабабусь і прадідусів. Однак, викорінення цих стереотипів вимагає системних змін у всіх сферах суспільства та постійної свідомої роботи з цим питанням. Я глибоко цікавлюся ситуацією з вихованням без гендерних стереотипів понад 5 років і вже бачу певні позитивні зрушення, але попереду, якщо чесно, ще так багато роботи», — додала Яна Радченко.
Вона також пояснила, що виховання дітей без гендерних стереотипів вимагає усвідомлення та активної практики з боку їхніх батьків. Тобто важливо сприяти рівному доступу до всіх видів знань та навичок, не обмежуючи дітей за їхньою статевою приналежністю.
«Збалансована присутність у житті дитини різних інтересів і хобі, а також уникнення упереджених висловлень чи реакцій дорослих на будь-що — сприяють формуванню свідомих та вільних від стереотипів дітей», — розповіла Яна Радченко.
Анастасія та Михайло згадують, що ще до народження первістка вирішили, що до останнього не хочуть дізнаватися стать дитини. Тому коли, наприклад, купували перший одяг та готували кімнату — обирали речі гендерно нейтральних кольорів. Навіть після того, як дізналися, що чекають дівчинку, не змінили підхід.
«Також ми не заперечували, коли нам віддавали дитячі речі для хлопчиків, а залюбки брали їх в користування», — додала Анастасія.
З другою дитиною родина вже знала, що чекають на дівчинку, але все одно особливо не робили акцент на кольорах та не купували лише сукні.
«Коли дівчата стали доросліші, вони самі обрали свої улюблені кольори. Старша донька, наприклад, полюбляла блакитний, тож ми обирали речі саме цього кольору», — розповіли батьки.
Настя пригадала, що молодша донька дуже любила спідниці. Навіть в холодну пору року доводилось одягати спідницю на верх штанів. Але з часом це змінилось, зараз вона взагалі не носить спідниці, що теж абсолютно нормально.
Подружжя поділилось, що в дитячому садочку зіткнулись з проявом стереотипів щодо одягу:
«Прямо нас ніхто не просив, але дуже рекомендували, аби дівчата ходили в спідницях, а хлопці в штанах».
За словами Насті та Михайла, при виборі мультфільмів, книг та фільмів вони насамперед звертають увагу на цінності й теми, які ті розкривають.
«Нам важливо, аби діти не споживали контент російською мовою та російського виробництва. Також ми стараємось обирати цікаві та пізнавальні програми з корисним для дітей змістом», — додала Анастасія.
Батьки згадали, що разом із доньками дивились «Щенячий патруль», «Робокар Полі», «Черепашки ніндзя», «My little Pony» або фільми про принцес. Зараз дівчата самі обирають, що дивитись, а батьки зі свого боку не нав’язують жодних вподобань.
Анастасія також розповіла, що говорить з дівчатами на тему статевої освіти:
«Як і для більшості дітей, ця тема важко дається моїм дівчатам. Вона трохи викликає ніяковіння, але це важливо, тому ми читаємо разом книжки. Також важливо, аби діти вивчали фізіологічні особливості не лише своєї статі».
Феміністка, журналістка Центру прав людини ZMINA Яна Радченко зауважує, що важливо включати дітей до різних видів діяльності, незалежно від того, чи вони сприймаються як традиційно чоловічі, чи жіночі.
«Наприклад, дівчатка, звісно ж, можуть брати участь у наукових експериментах і вивчати технічні дисципліни, а хлопчики — можуть малювати чи готувати. В останньому випадку йдеться навіть про базові речі, щоб дитина, а потім і доросла людина, могла елементарно себе обслуговувати, а не чекати, поки щось зроблять за неї», — розповіла експертка.
Анастасія та Михайло не нав’язують своїм дітям гендерні упередження:
«Ми не кажемо: «Не роби цього, бо ти дівчинка», «Ти маєш бути завжди красивою та охайною», «Хлопчики не можуть плакати, бо це робить їх слабкими» і тому подібне. Ні. Всі мають право на прояв своїх емоцій та бажань. Якщо наша донька хоче гратися палицею та забруднитися на дитячому майданчику, я не бачу в цьому нічого поганого».
Подружжя зазначило, що не зіштовхувались з осудом та негативними реакціями на свій метод виховання.
«Важко пригадати, щось відверто негативне. Хоча був один цікавий момент, коли інша мама на дитячому майданчику не дозволила своїй донці гратися з палицею і сказала щось на кшталт: «Ну хоч мама твоєї подруги їй дозволяє так гратися, а я тобі ні — ти ж дівчинка». Нас жодним чином не образила така реакція, адже в цілому ми не звертаємо уваги на можливий осуд оточення, бо нам комфортний такий спосіб виховання», — пригадала Анастасія.
На думку Михайла та Анастасії, в Європі вільніше ставляться до питання виховання, адже в європейців на базовому рівні закладені аспекти виховання без гендерних упереджень. Наприклад, часто хлопчикам дуже цікаво спробувати вдягнути сукню або спідницю, тому батьки їх купують.
Михайло відмітив, що йому дуже імпонує ставлення європейської школи до спорту. У школах з молодших класів заохочують дітей до різних видів спорту. Їм важливо, аби кожна дитина спробувала знайти щось конкретно для себе. При виборі секції учні керуються лише власним вибором, а не «гендерними нормами», а дітей по групах розподіляють незалежно від статі.
Також чоловік згадав цікаву та показову історію, як викладачі ставляться до гендерних стереотипів.
«Моя донька мені розповіла про випадок, як її однокласник прийшов до школи в рожевій футболці. Однолітки жартома почали кепкувати з нього та казати: «Ти що, дівчинка, що ходиш в рожевій футболці?» Свідком цієї ситуації став вчитель. Наступного дня він одягнув кофту із застібкою та звернувся до класу. «Дивіться», — вчитель розстібнув кофту, а під нею була рожева футболка. «Я тепер дівчинка»,— сказав він. Потім він застібнув кофту назад і сказав: «Тепер я хлопчик». Вчитель повторив такі дії кілька разів, а потім запитав учнів, чи змінилась його стать насправді залежно від кольору одягу. Звичайно учні відповіли, що ніяк не змінилась. Ось в такій ігровій формі вчитель пояснив дітям, що колір не має відігравати жодну гендерну роль — і це насправді дуже круто», — прокоментував Михайло.
Слухайте також: Гендерна рівність в Україні може бути в тренді завдяки європейській інтеграції — Неллі Яковлєва
За словами подружжя, таке виховання дозволяє проявлятись особистості дитини та її інтересам.
«Насамперед ми всі особистості, незалежно від гендеру. Ми хочемо, аби наші діти це теж розуміли та це було для них нормою. Нам важливо, щоб вони почувалися рівно у прояві себе. Гендерна рівність — це про повноцінність, коли з дитинства ти не вчишся бути кимось, а вчишся бути собою. Адже це та основа, з якою можна потім сміливо йти в доросле життя. Суспільство не має ділитись на хлопчиків та дівчаток із правилами поведінки, які їм диктує чиясь уява», — додав Михайло.
Він пригадав, що вони обговорювали з донькою, що в деяких парах жінка під тиском суспільства може не відчувати себе самодостатньою та важливою. Він запитав, чи вважає себе його донька недостатньо розумною та чи хоче вона, щоб за неї все вирішував її майбутній чоловік, вказував їй, що та як робити. На це вона впевнено відповіла, що це не нормально.
Анастасія також додала, що доньки помічають прояви нерівності в соціумі та можуть висловити свою думку. Наприклад, кажуть: «Як це дівчинка не може грати в футбол, якщо це їй подобається!».
Популяризацією виховання без гендерних стереотипів сьогодні здебільшого займаються не заклади освіти, а радше фахові громадські організації, медіа та окремі діячі/-ки та активісти/-ки. Тож популяризація відбувається шляхом інформаційних кампаній, поширення якісних ресурсів, корисних матеріалів тощо, зауважила Яна Радченко.
«За моїми особистими спостереженнями, найдієвіший метод популяризації будь-чого — власний приклад і обмін досвідом. У моїй інформаційній бульбашці багато крутих і прогресивних батьків, які охоче діляться зі своїми друзями, колегами та знайомими власними правилами виховання дітей — без стереотипів, упереджень та навʼязаних очікувань. І люди, які бачать щасливих дітей, радо переймають цей досвід і починають застосовувати ці правила самі: крок за кроком, поступово, але все ж починають!», — додала журналістка Центру прав людини ZMINA.
Яна Радченко зазначила, що важливо розмовляти з дітьми про гендерні стереотипи, розкривати їхній шкідливий вплив і підтримувати усвідомлення власної ідентичності від очікувань суспільства:
«Я маю на увазі те, що, як мінімум, не треба маніпулювати фразами на зразок: «Ти ж дівчинка — пиши гарно» або «Ти ж хлопчик — давай купимо тобі машинку, а не ляльку». Є багато крутих уроків та книжок (зазвичай, психологічних) про те, як виховувати дітей без гендерних стереотипів. Тоді як «антиметодичкою» цього є такі шоу як «Супермама», «Міняю жінку» і таке інше. Вони переповнені стереотипами про те, яким нібито має бути виховання».
Анастасія та Михайло додали, що також дуже важливо на власному прикладі показувати дітям, що таке життя без гендерних стереотипів, адже батьки — це першоджерела, на яких базується світогляд дитини, тому дуже важливо, аби вона зростала з правильними цінностями перед очима.
Дуже корисно ділитись власним досвідом з іншими батьками, спілкуватися та обговорювати, розширювати свій світогляд. За можливості подорожувати та спілкуватись з людьми різних ментальностей, адже порівняння дуже розширює кордони нашого сприйняття.
Дарина Призь, для Громадського радіо