«Воюємо з тим самим ворогом»: у Києві триває виставка [Не]знищен[н]і про репресії української інтелігенції

На маленькому планшеті безперервно триває відеохроніка сучасної війни України проти РФ. Ольга Гураль — історикиня та кураторка виставки «Незнищенні» розповідає, що в суспільстві досі виникають питання, як це сталося:

«Ніби ж ми жили в одній країні, яка називалась Совєтський Союз, були «братами». Коли вони такими стали? Мені, як історикині, цілком зрозуміло — вони такими завжди були. Але зараз дуже важливо говорити на ці теми, в період, коли ми переживаємо воєнні події, оскільки знати нашу історію, розкривати інформацію з архівних документів, які недоступні широкому колу людей — це дуже важливий крок у формуванні національної пам’яті. Ми вчергове воюємо з тим самим ворогом».

Виставка «Незнищенні» відкрилася в Києві у Музеї видатних діячів української культури. Вона триватиме до 31 жовтня і є безкоштовною для відвідувачів. Перше, що ти чуєш, заходячи у музейну залу, це слова: «Когда вы прекратите врать и начнете говорить правду?». Це один з аудіофрагментів виставки. Автори проєкту в такий спосіб намагалися відтворити атмосферу допиту в часи СРСР. Виставка присвячена репресіям української інтелігенції у ХХ столітті, але закінчується подіями, які відбуваються в сучасній Україні.

Сини Івана Франка і лагідна українізація Києва

Родина українського письменника Івана Франка потрапила у «немилість» КДБ через молодшого сина Петра. Петро Франко був ад’ютантом сотника Осипа Микитки. У березні 1918 року ця сотня відповідно до умов Берестейського мирного договору рушила, щоб звільнити Одесу, Запоріжжя та Херсонщину від більшовиків. Він був одним із фундаторів військової авіації, засновником національної скаутської організації «Пласт». Є припущення, що назву «пласт» вигадав саме Петро Франко. За даними шифротелеграми НКДБ СРСР від 6 липня 1941 року, Петра Франка разом із Кирилом Студинським та Михайлом Донцем заарештували у Києві співробітниками НКДБ СРСР за вказівкою Микити Хрущова. У цій шифротелеграмі виконавець пропонує розстріляти заарештованих. За даними деяких джерел, Петро був розстріляний на Харківщині в районі Старого Салтова. У 2022 році частину Харківщини окупували російські війська під час повномасштабного вторгнення і менше ніж за рік майже всю Харківщину звільнила українська армія.

Відтоді за родиною Франка був регулярний нагляд. Старшого сина Івана Франка — Тараса — з його родиною майже примусово переселили зі Львова до Києва. Тут за ним було простіше вести безперервне спостереження радянським спецслужбам.

«З документів, які збираються у справі, ми бачимо, що вербували для цієї роботи людей з львівського оточення родини Франка: друзів, знайомих. Їх засилали до Києва з конкретними завданнями стежити й доносити. І, на жаль, вони виконували свою функцію», — розповідає Ольга Гураль.

---

Слухайте також: Не виїхав після другого полону, бо сподівався, що втретє вже не заберуть: історія ветерана АТО з Нової Каховки

---

Друкарська машинка і текст написаний українською/Фото: Олександра Єфименко, Громадське радіо

Попри те, що і сам Тарас, і його родина знали про те, що вони перебувають під пильним наглядом тоталітарної держави, Франко намагався українізувати все, до чого мав можливість дотягнутися. У розпорядженні експозиції виставки є низка документів, на один з яких звертає мою увагу художник виставки Дмитро Максименко.

«Тарас Франко мав кипучу енергію. Він намагався боротися за українське скрізь, де міг це зробити. Він звернув увагу на те, що матриця друкарських машин не відповідає літерам українського алфавіту і подавав свої пропозиції щодо того, як її удосконалити. Тобто, що там мають з’явитися літери «ґ», «ї» та інші, притаманні українській абетці. Також ми маємо документ, де він звертався з проханням про озвучку зупинок в тролейбусах Києва українською мовою. І в 60-х роках зупинки дійсно озвучували українською», — розповідає кураторка виставки.

Після окупації низки міст і селищ Російською Федерацією у 2022 році, одним із символів спротиву стала літера «Ї», яку українці продовжують малювати в окупації. У такий спосіб вони висловлюють свій протест і демонструють, що тут залишаються люди, які чекають визволення.

Ув’язнення родин

На першому поверсі виставки є інсталяція, що демонструє обшук. Процес, через який проходили всі представники української інтелігенції, до яких приходили спецслужби того часу. Тут стоїть перевернутий стілець і розкидані на підлозі книжки та ноти. У такий спосіб автори виставки намагалися передати, як візуально виглядала ця процедура.

На наступному фото — обшук у будинку кримського татарина, активіста Руслана Асанова в Бахчисараї. Співробітники ФСБ ув’язнили чоловіка 24 серпня 2023 року.

Старицькі

Родина Старицьких — один із прикладів українських інтелектуалів, які лишили по собі не тільки надбання у сфері науки та культури, але й історію політичних переслідувань. Вони торкнулися, здається, всіх членів родини, окрім Ірини Стешенко — онучки Михайла Старицького. Вона стала останньою представницею роду Старицьких, який після її смерті 1987 року припинив своє існування. Важливість історії цієї родини відзначає для себе й Ольга Гураль. Більша частина її екскурсії присвячена саме Старицьким.

«Для мене вже багато років є особлива історія родини Старицьких. Я в жодному разі не хочу применшити інших діячів, але ця історія родини Старицьких і саме Людмила Старицької-Черняхівської, яка одна з небагатьох знайшла в собі сили, мужність… Вона мала такий характер, що могла протистояти радянській владі, радянській системі», — говорить Гураль.

Після 2014 року в Криму розпочалися обшуки та арешти кримських татар, мусульман. ФСБ звинувачує їх в «участі чи створенні осередку організації «Хізб ут-Тахрір» за статтею 205.5 Кримінального кодексу Росії («організація діяльності терористичної організації та у діяльності такої організації»). Міжнародні та українські правозахисники вважають такі справи політично мотивованими. Політичних в’язнів на півострові близько 200 людей. Серед них — щонайменше п’ять родин, де була затримана не одна людина, а одразу кілька. Це родина Фатіми Янікової: російські окупанти заарештували її чоловіка, брата і брата чоловіка; родина Фатми Ісмаїлової, у якої спочатку заарештували чоловіка, а пізніше рідного брата та батька; сім’ї Діляри Абдуллаєвої, у якої заарештували обох синів. Родина Зери Сулейманової, обидва сини якої перебувають у в’язниці. А також родина Шукрі та Лілі Сейтумерових, у яких з 2020 до 2023 року співробітники ФСБ звинуватили в «тероризмі» трьох синів.

---

Читайте також: 12 годин судів і 5 адмінарештів: як окупанти в Сімферополі затримували кримських татар

---

Громадське радіо — інформаційний партнер виставки «Незнищенні». Крім того, партнером є і Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили». Повертаючись до історії родини Старицьких, Вероніка Старицька-Черняхівська, українська поетка і перекладачка, стала жертвою сталінських репресій, її розстріляли та поховали в Биківні. Упродовж 1937-1941 років Биківнянський ліс був місцем таємного поховання жертв масових політичних репресій, розстріляних співробітниками органів НКВС у київських в’язницях.

Після деокупації українських областей, у кожній з них були знайдені місця масових поховань закатованих і вбитих українців.

---

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS