Анастасія Багаліка
Ігор Котелянець
Не виїхав після другого полону, бо сподівався, що втретє вже не заберуть: історія ветерана АТО з Нової Каховки
Пенсіонер, ветеран АТО з Нової Каховки, Леонід Кондрацький дуже зацікавив окупантів з перших днів повномасштабного вторгнення та окупації Херсонщини. Два рази його забирали «на підвал» та відпускали. Після третього — додому він не повернувся.
Гості1
Чергова історія херсонського спротиву — у випуску програми «Звільніть наших рідних».
Леонід Кондрацький — полонений з Нової Каховки. За словами його молодшої доньки Ірини Литвиненко, він брав участь в Антитерористичній операції у 2014 році під Авдіївкою на Донбасі та пробув там півтора року. Після окупації Херсонщини чоловіка тричі викрадали, але востаннє так і не відпустили додому. Місце перебування Леоніда Кондрацького було невідоме з осені минулого року. У липні цього року Кримська правозахисна група повідомила, що Кондрацький знайшовся в СІЗО №2 в окупованому Сімферополі.
Про Леоніда Кондрацького поговорили з його донькою — Іриною Литвиненко.
Батько в окупації допомагав місцевим мешканцям з евакуацією
Ірина Литвиненко: Батько брав участь в евакуації мешканців із села Козацького у Нову Каховку через Каховську ГЕС, якої зараз вже немає. Тоді його вперше забрали окупанти. Тримали десь сім діб. Це було 3 березня 2022 року. Я не буду казати, що вони там роблять з людьми, ви й самі про це знаєте, але у нього були тілесні ушкодження. Також окупанти брали у нього відбитки пальців та схиляли до співпраці. Тиснули через дітей, а я на той момент була там зі своєю дитиною. Тому згодом батько попросив, щоб ми виїхали.
Відпустили його, бо, певно, надали можливість надати якісь відповіді. Але відповідь він так і не надав. Згодом його забрали вдруге, коли я вже виїхала. Тримали вже 17 діб. Знову брали відбитки, ДНК і схиляли до співпраці.
Читайте також: Сергій Данилов: Знаю випадок, коли окупанти примусили людину з’їсти український паспорт
Батько сподівався, що третій раз забирати вже не будуть…
Ірина Литвиненко: Він не виїхав після другого полону, бо сподівався, що третій раз його вже не заберуть. Він пенсіонер, тому думав, що вже втретє стару людину чіпати не будуть. Але попрацювали мешканці Нової Каховки. Так само як і з самого початку. Коли його випустили вперше, він сказав, що не знав, що у нього є стільки «доброжелатєлєй». Всі знали, що батько брав участь в АТО у 2014-му році. Хоча вся інформація, яка зберігалася у Новокаховському ТЦК, теж потрапила до рук окупантів, оскільки документація вся залишилася.
- Росіяни знали про всіх ветеранів Нової Каховки, які брали участь в АТО.
Третій раз його забрали 7 жовтня. За ним прийшли за місцем його фактичного проживання, а не за місцем його реєстрації. Коли батько повідомив їм, що його вже два рази забирали, вони трохи загаялися, комусь телефонували, але все одного наказали збиратися і йти. Його утримували у приміщенні СБУ міста Нова Каховка. 17 чи 18 жовтня 2022 року всіх вивезли до АРК.
Що було далі?
Ірина Литвиненко: 7 грудня мені зателефонували представники МКЧХ та сказали, що у них є повідомлення від мого тата, яке вони мені зачитали. Крім того, цей представник мені сказав, що батько перебуває у Сімферополі. Більше інформації не було. І тільки у другій половині серпня 2023-го року я дізналася, що МКЧХ підтвердив, що батько перебуває у полоні. Але де саме він перебуває у полоні, мені не повідомляють.
КПГ знайшла Леоніда Кондрацького у СІЗО №2 міста Сімферополя
Ірина Литвиненко: Всі полонені з херсонського і запорізького напрямку перебувають у СІЗО №2 міста Сімферополя. Зараз я домовляюся з місцевим кримським адвокатом, який погодився допомогти. Я говорила з ним навіть про те, щоб він супроводжував батька до будь-якого кордону з Росією, якщо тата випустять. А я знаю про декілька випадків, коли перед утримуваними просто відкривають двері й випускають. Тобто безпідставно утримували та без пояснень відпустили.
У чому окупанти звинувачують Леоніда Кондрацького?
Ірина Литвиненко: Стаття 363, частина 1 кримінального кодексу країни-агресорки — міжнародний тероризм. Це остання інформація, яку я знаю, але вона офіційно не підтверджена. І наш адвокат, з яким ми співпрацюємо, коли перевіряв цю інформацію, не знайшов відомостей, що російським державним адвокатам було передано інформацію щодо розгляду цієї справи. Тобто можна зробити висновки, що таку статтю намагаються «пришити» батькові, але поки офіційних звинувачень не висунули.
Стан здоров’я
Ірина Литвиненко: До потрапляння у полон у батька зі здоров’ям було все добре. Один раз на рік — ГРВІ, не більше. У якому він зараз стані, мені невідомо. Коли я побачила його після другого полону на фото, зміни були очевидні — він дуже схуд. Я не можу попросити своїх знайомих піти до нього у СІЗО, не можу їх так підставляти. Це СІЗО контролюється ФСБ, просто так потрапити туди неможливо. На запитання до деяких державних установ, чи можу я поїхати у Криму, мені відповіли, що можна зробити ще гірше — не факт, що я звідти повернуся. Тобто я і маю можливість поїхати, і не маю її.
Читайте також: Я повернулася на окуповану територію з упевненістю, що зможу визволити свого чоловіка — дружина цивільного полоненого
На що можна сподіватися?
Ірина Литвиненко: На жаль, у нас ще з 2014-го року взагалі не сформована законодавча база щодо обмінів цивільних полонених. Я сподіваюся на обмін «всіх на всіх», про який каже Буданов, але програми обміну цивільних полонених у нас немає.
Проте наш президент це питання підіймає, обсяг роботи наразі щодо цього робиться шалений. Тому у мене є сподівання, я вірю і вважаю, що не можна падати духом.
Нагадаємо, Україні терміново потрібен робочий механізм звільнення цивільних українців з російського полону. Про це Громадському радіо розповів член експертої ради Центру громадянських свобод Михайло Савва. «Згода визнати злочини, які приписує російське слідство — не гарантія обміну», — наголошував він. Під час повномасштабного вторгнення ЦГС опікується правами жертв воєнних злочинів Росії та людей, які потрапили у полон. Минулого року Центр Громадянських свобод отримав Нобелівську премію миру за свою роботу.
Представник Уповноваженого з прав людини в системі органів сектору безпеки та оборони Олександр Кононенко в ефірі Громадського радіо заявив, що у України є готові пропозиції, як діяти у ситуації з цивільними полоненими. Він зазначає, що тут головне, що Росія визначилася нарешті з механізмом визволення таких осіб.
За його словами вдалося зрушити інформаційну повістку в самій РФ щодо проблематики цивільних. Росіяни вважали, що цивільних як таких, як заручників, як полонених немає, а зараз у них в суспільстві розпочинається дискусія стосовно того, що цивільних потрібно звільняти.
Наразі у реєстрі безвісти зниклих українців нараховується 25 тисяч осіб.
Повністю розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
