Анастасія Багаліка
Ігор Котелянець
Я повернулася на окуповану територію з упевненістю, що зможу визволити свого чоловіка — дружина цивільного полоненого
Вже майже рік мешканка звільненого від російської окупації села Любимівка, що на Херсонщині, Ілона Слива бореться за визволення свого чоловіка Артема Баранова, якого росіяни схопили у місті Нова Каховка і шиють йому статтю за «шпигунство на користь української держави». Але цей шлях боротьби усіяний перепонами
Гості1
Про неймовірну історію боротьби родини, яку повномасштабне вторгнення застало у Новій Каховці, ми розповіли у черговому випуску програми «Звільніть наших рідних».
Артем Баранов. Мешканця Нової Каховки Артема Баранова росіяни викрали з власної квартири 13 серпня 2022 року. Спочатку чоловіка утримували в підвалі Каховського поліційного відділку, після чого перевезли до табору утримання військовополонених в окупованому Севастополі. Там він нібито мав очікувати на обмін, але натомість наступні кілька місяців його переправляли у різні в’язниці на території Росії. У лютому 2023 року проти Артема Баранова порушили кримінальну справу за статтею «шпигунство», за якою він може отримати від 10 до 20 років ув’язнення. Чоловік має проблеми зі здоров’ям і рідні побоюються, що він може не витримати умов полону
Гостя — цивільна дружина Артема Баранова, Ілона Слива.
Чому не виїхали з окупованої Нової Каховки одразу?
Ілона Слива: Ми збиралися виїхати 24 лютого, коли це все почалося. Але так збіглося, що початок повномасштабного вторгнення був у четвер, коли у мене була запланована процедура гемодіалізу. Оскільки ця процедура життєво необхідна, ми вирішили, що я їду на процедуру гемодіалізу, а потім, коли повернуся, ми виїжджаємо.
Процедура у мене проходила в місті Гола Пристань – це приблизно 70 кілометрів від міста Нова Каховка. Коли я проходила гемодіаліз, то десь о 10 чи об 11 годині ранку люди між собою в лікарні почали говорити, що автобуси вже не їздять, рейси скасовані і немає чим добратися додому.
Я зателефонувала до Артема, запитати, як справи у місті, на що він мені відповів, у Новій Каховці вже російські війська і що ГЕС під їх контролем. Тому, коли я повернулася, можливості виїхати через Каховську гідроелектростанцію не було. Крім того, почали доходити чутки, що російські військові почали розстрілювати машини з цивільними людьми, які хотіли виїхати.
Так ми вирішили, що не будемо ризикувати, і залишилися в місті.
Потім десь в кінці липня 2022 року наші знайомі виїжджали і в них було одне місце в машині. А нас — двоє і пес. Артем сказав, щоб їхала я, оскільки на той момент вже було складнощі з отриманням медичної допомоги, ба більше — з гемодіалізом.
І ми вирішили, що я буду їхати. Я евакуювалася до Львівської області, а він сказав, що як тільки буде можливість, він обов’язково приїде до мене.
Але 13 серпня 2022 ми з ним ввечері поспілкувалися останній раз.
Зазвичай вранці він завжди мене набирав, а 14 серпня дзвінка не було. Я зателефонувала його мамі, яка повідомила мені, що його забрали російські військові…
«На процедуру гемодіалізу в окупації я їздила за 20 км велосипедом або пішки…»
Ілона Слива: Процедура проходить три рази на тиждень по чотири години кожна. У Голу Пристань я перестала їздити, а їздила у місто Каховка, яке розташоване за 20 км від Нової Каховки. Там є діалізний центр.
Але автобуси не їздили, машинами ніхто не їздив, і я їздила велосипедом. Інколи йшла пішки. Мені пропонували залишитися в лікарні на стаціонарі, щоб так далеко не ходити, але я вирішила, що у такий час краще буду кожного разу добиратися з міста Нової Каховки до Каховки, щоб бути разом із Артемом. Ситуація кожну хвилину міняється, і якщо виникнуть якісь проблеми, я хотіла, щоб ми ці проблеми вирішували разом.
Проте згодом, десь за місяць після повномасштабного вторгнення, розхідні матеріали, за допомогою яких проводиться ця процедура, почали закінчуватися, тому що російські військові не пускали машини з цими матеріалами, які їхали на окуповану територію з вільної території України.
Тому Артем відвіз мене в Голу Пристань, і там я вже була змушена проживати лікарні, бо можливості їздити постійно так далеко не було.
Чи була можливість в Артема виїхати через Крим?
Ілона Слива: Можливість була, але проблема полягала у тому, що у нас був пес. Пес не маленький — 35 кг. Тобто його не можна взяти на руки, його не посадиш у багажник, для нього потрібного окреме місце
- А у перші пів року після початку окупації люди виїжджали і брали тільки людей. З собаками ніхто не хотів нікого брати. Тобто він і мав бажання виїхати, але не мав такої можливості, оскільки йому всі відмовляли.
Що робили, коли зрозуміли, що Артема викрадено?
Ілона Слива: Мама Артема одразу поїхала до так званої «поліції», адже була така інформація, що вони всіх затриманих тримають у підвалі новокаховського відділку поліції. Проте це була неділя, і її не прийняли. Така сама відповідь була і у російській військовій комендатурі.
У понеділок росіяни дали відповідь, що Артема затримала ФСБ і що він утримується у підвалі відділку новокаховської поліції. Сказали, що здійснюють перевірку, бо вони при затриманні здійснили обшук і забрали і телефон, і ноутбук.
«Я повернулася до Нової Каховки, щоб врятувати Артема…»
Ілона Слива: Його забрали 13 серпня 2022 року. Я почекала деякий час і 13 вересня 2022 року я вже була на окупованій території. Тобто я повернулася.
- Я повернулася з надією на те, що я зможу щось дізнатися, що я зможу допомогти йому в цій ситуації, що мене почують. Я була впевнена, що саме я допоможу.
14 вересня я вже була у відділку поліції. Там мені сказали, що ним займаються «ФСБшники». Вони їх ще називали «кураторами». Я у них запитала, як вони виглядають, де вони можуть сидять — як їх знайти. У «поліції» мені відповіли, що самі не знають, шукай, як хочеш.
І я залишилася до вечора під відділком поліції. Десь близько 15:00 дня з відділку вийшли військові, які сиділи в одному приміщенні разом з «поліцейськими». Це була військова прокуратура РФ.
- Я зупинила одного працівника, запитала, чи можу я побачити Артема. Він відповів, що розв’яже це питання, і вивів мені Артема поспілкуватися.
Читайте також: Якщо ти не маєш родичів, які тебе шукатимуть у полоні, ти ніхто — Андрій Кривцов
Чому окупанти дали побачитися з Артемом? Зазвичай вони такого не роблять
Ілона Слива: Можливо, вони хотіли почути якусь інформацію у нашій розмові. А можливо їх переконала моя наполегливість. Бо коли я стояла перед відділком поліції, до мене два чи три рази виходили представники так званої «поліції» і казали, щоб я йшла додому. Але я їм пояснила, що я звідти не піду, поки побачу чоловіка. Потрібно буде ночувати, я буду ночувати.
Коли я побачила Артема, то розуміла, що нас можуть слухати. Тому я запитувала просто про стан здоров’я, чи його б’ють. Я бачила, що до нього застосовуються тортури. Також було видно утримання в нелюдських умовах — на руках був грибок.
- У приміщенні, яке було передбачене для одної-двох осіб, тримали по 20 людей. Там дуже спекотно, вони роздягаються до спідньої білизни, і на це свіже повітря дозволяють виходити дуже рідко. Грибок на руках – наслідок утримання у таких умовах.
Також на руках після місяця затримання у нього залишилися шрами від кайданок. На питання, чи зараз застосовують тортури, він відповів, що зараз — ні, тільки психологічне насилля. Вони говорять, що якщо ти не підпишеш те, що нам потрібно, ми й тебе поріжемо, і виріжемо всю твою родину.
Читайте також: «Співпрацюєш із нами або ми ламаємо тобі ноги»: історія полону голови Софіївської громади на Запоріжжі
«Я сподівалася, що Артема відпустять за два-три місяці»
Ілона Слива: Артем сказав, що потрібно одразу сповістити органи державної влади України про те, що його затримали. Але коли ми з ним спілкувалися, пройшов лише місяць із затримання. А практика у Новій Каховці така була, що людей утримують два-три місяці й потім випускають. Так мені говорили й у військовій комендатурі РФ: «Мы его подержим немного и отпустим». Тобто, я ще мала надію, що пройде два-три місяці і його випустять. Адже так часто бувало. Проте цього не відбулось.
Коли пройшло три місяці і його не відпустили, а навпаки вивезли в Крим до Севастополя, я звернулася до всіх державних органів, які займаються реєстрацією таких ситуацій.
Коли і як Артема вивезли в Крим і де він перебуває зараз?
Ілона Слива: Окупанти мені постійно говорили, що проведуть перевірку і відпустять Артема. Але коли я прийшла в один момент запитати, як проходить ця перевірка і коли ж його відпустять, мені повідомили, що він вже тут не перебуває, що їх вивезли. Ніхто не міг мені сказати, куди саме, і лише на наступний день повідомили, що утримуваних вивезли до міста Севастополь.
У Севастополі, своєю чергою, казали, що ми такого не знаємо, у нас такого нема, до нас таких не привозили.
- До квітня нам взагалі не було відомо, чи живий він, де він перебуває, яким є його стан здоров’я — не було відомо нічого.
А у квітні нам прийшов лист від Ростовського СІЗО №1 про те, що Баранов Артем Олександрович утримується у них з 14.02.2023 року по теперішній час. І нам передали лист від Артема, у якому він описує, де він був, як його етапували, як проходить один день в СІЗО і взагалі — як його стан здоров’я і що з ним відбувається. З цього листа ми дізналися, що він був у Севастополі, потім його етапували до Волгоградської області до міста Камишин, згодом — до міста Таганрог. А 14 лютого його взяли під варту. Зробили протокол затримання, взяли під варту, і він зараз перебуває у СІЗО №1 у Ростові-на-Дону.
Також з цього листа ми дізналися, що від 22 лютого 2023 року йому висунуто обвинувачення за статтею 276 КК РФ — «шпигунство».
Чому Артем потрапив у поле зору окупантів у Новій Каховці?
Ілона Слива: У нас, у Новій Каховці, як виявилося, дуже багато колаборантів, Артема там всі знають. Всі знають, що він завжди був за Україну.
- Річ у тому, що 13 серпня на територію заводу, розташованого у Новій Каховці, був приліт. І його знайомий Віктор, якого я особисто не знаю, але він знає Артема, знімав цей приліт. І там його взяли російські військові. А вже потім на допиті з застосуванням сили та електроприладів, Віктор сказав на Артема, що той — коригувальник.
На той момент, коли забирали Артема з дому, він був разом з другом. І їх забрали разом. Потім російські військові у Новій Каховці казали мені, що у них «групове шпигунство», що вони — «корегувальники», і їм дадуть по 20 років.
- Тобто його спочатку обвинувачували у корегуванні. Потім, коли його перевезли до Севастополя, з’явилися документи від російської прокуратури де зазначено, що відносно нього не відкрито кримінальних проваджень, він не є ні підозрюваним, ні обвинуваченим, що його утримують в таборі для військовополонених. Зараз його звинувачують у «шпигунстві».
Чи є в Артема адвокат?
Ілона Слива: Так, йому дали безплатного адвоката, але цей адвокат сказав одразу, що наша позиція буде наступною: ти визнаєш вину і тобі дають мінімальний термін — 10 років. Я розумію, що можна визнати «провину» і отримати термін ув’язнення місяць, але ж не 10 років, вибачте.
Я телефонувала до інших російських адвокатів, але річ у тому, що коли адвокати беруться за справу, де є обвинувачення за статтею «шпигунство», вони зобов’язані написати заяву про те, що вони не мають права покидати територію Російської Федерації. У зв’язку з тим не всі адвокати беруться за такі справи. А ті, що погоджуються, пропонують за свої послуги оплатити їм 500 тисяч рублів та вимагають від утриманих визнати «провину».
Читайте також: Згода визнати злочини, які приписує російське слідство — не гарантія обміну — Михайло Савва
Чи має Артем статус цивільного полоненого?
Ілона Слива: Артема не визнано полоненим. Він має статус — «непідтверджений полонений».
Хоча у мене є і російське обвинувачення щодо нього, і постанова про продовження строку тримання під вартою. Навіть є лист від Міжнародного комітету Червоного Христа, датований 7 грудням 2022 року, де на офіційному бланку Артем пише, що з ним все добре. Всі ці документи я передала відповідним державним органам влади.
Але це не вважається офіційним підтвердженням. Мені повідомили, що офіційне підтвердження буде тільки тоді, коли цей лист від МКЧХ, який мені надіслано на Viber, вони отримають особисто і будуть тримати в руках.
Я телефонувала на гарячу лінію Червоного Хреста, коли отримала цей лист. Вони відповіли: «Добре, добре, ми собі поставимо позначку, що ви його отримали».
- Я запитала — чи зміниться статус Артема? На що вони заявили, що не зміниться, оскільки цей лист повинен бути відправлений з Криму до Москви, з Москви — до Женеви, а з Женеви — до України. І тільки потім, як в Україні отримують ці документи державні органи, це буде офіційно визнаний полон.
Відтоді я чекаю. Я писала заяву до Міжнародного Комітету Червоного Хреста, скидала на електронну адресу їм повідомлення, що я підтверджую, що це почерк чоловіка. Я просила визнати офіційний полон, оскільки у мене є лист від нього і від Міжнародного комітету Червоного Хреста. Минуло вже понад чотири місяці, але, на жаль, відповіді мені не надійшло.
Читайте також: «Маю надію, що навіть якщо РФ і не підтвердить полон моїх рідних, їх все одно обміняють» — мати і дружина полонених
Що кажуть у Координаційному штабі?
Ілона Слива: У нас так складалася робота з Координаційним штабом і НІБ (Національне інформаційне бюро), якщо у мене з’являється якась інформація, я передаю їм. Частіше я їм передаю якусь інформацію, а не навпаки. Хоча вони мають робити самі цю роботу.
Я також подала заявку на визнання статусу полоненого на комісію при Міністерстві реінтеграції. Наразі чекаю відповіді.
Я зверталася до Координаційного штабу, щоб мені дали роз’яснення, хто займається цивільними. Координаційний штаб повідомив, що займається тільки військовополоненими. Я звернулася до Уповноваженого з прав людини, оскільки на нього покладені обов’язки дотримування конституційних прав і свобод, незалежно, де перебуває громадянин України. Але омбудсмен відповів, що він не бачить порушення законів, тобто на території України всі відповідні державні органи про Артема знають, і він більше нічого зробити не може.
- На цей час немає процесу розв’язання цього питання. Всі говорять, що цивільних повинні відпускати, оскільки їх не мають права утримувати взагалі. Але цього не відбувається і процесів вирішення теж немає.
Це таке замкнене коло. Бувають такі моменти, що ти просто не знаєш, що робити й куди йти. Тому що тебе водять по колу — йдіть туди, напишіть це, зробіть те. І ти пишеш, пишеш, пишеш, а тобі — якісь відповіді, відсилання. І ти не розумієш, що далі робити. Хоч збирайся, бери валізу і йди в Ростов і самостійно його визволяй. Я не знаю, що робити, розумієте?
- Тобто за півтора року війни держава ще не зробила жодного кроку назустріч цивільним, які перебувають на території РФ. На сьогодні їх близько 20 тисяч.
Читайте також: Я вважаю, що українська сторона робить недостатньо для звільнення батька — син Ігоря Колихаєва
Чи можна внести Артема у списки на обмін?
Ілона Слива: Я зверталася з тим, щоб Артема внесли у списки на обмін, і вказувала, що всі, відповідно до Конституції України мають рівні права і обов’язки. На момент, коли я зверталась, було звільнено 138 цивільних. Якщо 138 звільнили, то може є шлях до звільнення всіх інших.
Але мені повідомили, що інформація щодо списків на обмін є конфіденційна. І сказали те, що кажуть у всіх державних органах — Україна робить усе можливе для повернення своїх людей.
Слухайте також: Можливо, нам вдалося зрушити інформаційну повістку в РФ щодо цивільних полонених — Олександр Кононенко
Нагадаємо, Україні терміново потрібен робочий механізм звільнення цивільних українців з російського полону. Про це Громадському радіо розповів член експертої ради Центру громадянських свобод Михайло Савва. «Згода визнати злочини, які приписує російське слідство — не гарантія обміну», — наголошував він. Під час повномасштабного вторгнення ЦГС опікується правами жертв воєнних злочинів Росії та людей, які потрапили у полон. Минулого року Центр Громадянських свобод отримав Нобелівську премію миру за свою роботу.
Представник Уповноваженого з прав людини в системі органів сектору безпеки та оборони Олександр Кононенко в ефірі Громадського радіо заявив, що у України є готові пропозиції, як діяти у ситуації з цивільними полоненими. За його словами, тут головне, що Росія визначилася нарешті з механізмом визволення таких осіб.
За його словами вдалося зрушити інформаційну повістку в самій РФ щодо проблематики цивільних. Росіяни вважали, що цивільних як таких, як заручників, як полонених немає, а зараз у них в суспільстві розпочинається дискусія стосовно того, що цивільних потрібно звільняти.
Наразі у реєстрі безвісти зниклих українців нараховується 25 тисяч осіб.
Ця програма виходить за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Обʼєднання родичів політвʼязнів Кремля та Громадського радіо і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
