«Я зрозуміла, що я не хочу бути поганою колегою, яка саботує якісь речі і підводить команду»: як сабатікал може допомогти в такій ситуації

Одні через професійне вигорання звільняються, інші — кардинально змінюють фах, а треті беруть сабатікал. Слово «сабатікал» дедалі частіше з’являється в українському інформаційному просторі та соцмережах, втім дехто помилково сабатікалом називає довгоочікувані вихідні. Що це таке, як воно працює і чи реально це в Україні — читайте в матеріалі Громадського радіо.

Що таке сабатікал?

Сабатікал — це пауза у роботі, яку бере людина, щоб розібратися із собою або зробити щось, чим не встигає займатися в робочий час. Простими словами — це пролонгована відпустка. Сабатікал може тривати від двох місяців і більше, до тих пір, поки ви не відновитеся або не розв’яжите свої питання, але при цьому робоче місце зберігається за вами. Сабатікал вже практикують у багатьох світових компаніях. У Данії навіть існує державна програма фінансової підтримки таких співробітників. В Україні сабатікал ще не таке масове явище, втім є люди, які вже ним скористалися. Першими практикувати це наважилися працівники ІТ-компаній та креативних індустрій. Таку відпустку беруть ті, хто прагне з новими силами повернутися у свої колективи.

Історія одного сабатікалу

Ольга К. (так дівчина попросила її підписати — ред.) працює менеджеркою з розвитку в одному з маркетплейсів. Про сабатікал вперше дізналась від своїх колег з іншої країни. Дівчину вразило, що хтось може дозволити собі взяти довгу відпустку, й інші колеги при цьому схвалюють таке відновлення:

«В Україні офіційно цього зробити не можна, ніде таке не передбачено, хіба що ти домовишся зі своїм роботодавцем. Якщо ти працюєш як ФОП, то все дуже легко, ви домовляєтесь, ти платиш собі ЄСВ і все. Якщо ж ти працюєш офіційно, то тут складніше. Зараз, наскільки я розумію, під час війни, по трудовій ти маєш право взяти відпустку безстроково зі збереженням робочого місця, але як наголосили мені ейчари, на жаль, не кожен може це зробити і все залежить від того, яка в людини робота».

Коли Ольга зрозуміла, що звичайна відпустка їй не дозволяє відновитися наповну, почала готуватися до сабатікалу. Дівчина вже знала, як це працює юридично та про що треба говорити з керівником. Каже: відчувала, що дуже вигоріла. Згадує, що практично в один момент на неї звалилися все: купівля квартири, ремонт, війна та безліч робочих питань.

«Я розуміла, що настане момент, коли мені треба буде взяти цю відпустку, щоб розібратися взагалі з пріоритетами у своєму житті. Чи взагалі мені підходить те, чим я займаюся, чи, можливо, ця праця для моєї психіки занадто стресова і мені треба перевчитися на щось інше, де в мене буде не такий рівень стресу. Але це моя особливість як людини від певного роду праці мати більший чи менший стрес. Я зрозуміла в якийсь момент, що мені відпустки на 2 тижні не допомагають тому, що мене далі все бісить, я нічого не хочу робити, я втомлена, в мене відчай викликала робота і все решта. Я зрозуміла, що я не хочу бути поганою колегою, яка саботує якісь речі і підводить команду», — додала Ольга.

Ольга додає, що планувала поринути у сабатікал з липня по січень, але у березні-квітні вже настільки погано себе почувала, що попросила змінити межі своєї пролонгованої відпустки на травень-листопад. І їй пішли назустріч у компанії.

Як готувалася до сабатікалу?

Ідеального сценарію чи рецепту, як правильно підготуватися до сабатікалу — немає, розповідає нам Ольга. Усе залежить від потреб та побажань людини. Дівчина ні на кого не розраховувала, взяла все під власний контроль, але спершу назбирала гроші.

«У мене були пасивні джерела доходу і я дещо підзбирала. Також я вела паралельно курс по тому, чим я займаюся і займалася ще менторською діяльністю — це приносило мені якісь кишенькові гроші, щоб я могла оплатити комунальні. Мене ще виручило те, що це моя квартира, за яку мені не потрібно платити, все що мені треба було — це мати гроші на тренування, на їжу та на транспорт. У мене не було дуже багато витрат. Я до того вела статистику своїх витрат і дуже добре розуміла, скільки коштує мій лайфстайл. Я пріоритизувала для себе, які речі я хочу викинути на цей період», — додала дівчина.

Слухайте також: Як успішно протидіяти професійному вигоранню: поради Дарки Озерної

Свої витрати Ольга намагалася оптимізувати, від деяких речей відмовилась взагалі. Наприклад, припинила купувати одяг та не оновлювала девайси, а ще, заощадила на б’юті-процедурах. Натомість витрачала виключно на тренування, їжу, комунальні платежі та «вилазки» в центр.

«Я людина тривожна, і мені потрібно все розрахувати наперед, щоб я розуміла, що мені не доведеться дуже сильно напружуватися посеред відрізку часу, коли я маю відпочивати, щоб шукати якийсь дохід. У мене були менторські сесії, але цього було небагато, хоча й достатньо, щоб спокійно прожити ці півроку. Правда, мушу зізнатися, що в останні 3 тижні перед тим, як я вийшла на роботу та отримала аванс, мені довелося трошки влізти в кредит. Прийшла зима і мені треба було терміново купити якусь ковдру, тобто щось, на що я не розраховувала», — додала дівчина.

Перші дні сабатікалу

До сабатікалу важливо підготуватися не лише матеріально, а й морально. Ольга згадує: у перші дні довготривалої відпустки омріяного полегшення не відчула. Спершу за інерцією її не полишали думки, що треба багато працювати і вирішувати чимало справ. Лише орієнтовно за два місяці сабатікалу дівчина навчилася фокусуватися на собі.

«Просто наші люди йдуть на сабатікал із різних причин: хтось через сильне вигорання, а хтось йде, щоб реалізувати творчі ідеї або подорожувати. Я йшла в сабатікал, щоб покращити своє здоров’я, тому що я набрала багато кілограмів, у мене були страшні проблеми з гормонами і всім решта. Тому моєю задачею номер один на сабатікал було внормувати своє психічне і фізичне здоров’я. І це все, я не планувала нічого більше», — додала Ольга.

Думки про те, що щось піде не так або нічого не вдасться Ольгу супроводжували довго. Дівчині знадобилося трохи часу, щоб прийняти нові реалії:

«У мене була велика тривога, що я просто пролежу ці півроку і я так нічого не зможу зробити. Тож на початку, особливого кайфу від сабатікалу в мене не було. Я ввела якісь рутини і просто як мавпочка щодня наслідувала їх, щоб мені ставало краще. Багато займалася з психотерапевтом, щоб подолати свою тривожність щодо праці; багато займалася спортом, вчилася готувати і доглядати себе, тому що я не знала, як це слідкувати за собою і як це ставити себе у пріоритет: що спочатку ти їси, спиш, займаєшся спортом, а потім робиш інші речі. Я вчилася визначати, скільки для мене навантаження це оптимально, а скільки ні, тому що я звикла жити в режимі, коли на мені були нелюдські навантаження, у мене було три роботи. Майже весь сабатікал я була в тривозі, що я не встигну, що не вилікуюсь, що щось не йде, що вага не спадає, а потім, в кінці серпня, мене різко «попустило», і в мене було ще прекрасних 2 місяці, щоб накайфуватися».

Коли ж тривога відступила, Ольга відчула не лише полегшення, а й натхнення.

«Я почала займатись тим, що давно відкладала — свої творчі проєкти: запис власного феміністичного подкасту про виклики життя жінки-міленіалки, а ще, пішла на фотокурси по студійному світлу. Я багато років фотографую і дійшла точки стагнації, хотілось вивчити більше інструментів, аби просунутись з фото далі», — розповіла дівчина.

Як поставилися рідні до сабатікалу?

Підтримка рідних під час сабатікалу теж дуже важлива, наголошує Ольга. І ось тут дівчині пощастило, адже її близькі поставилися із розумінням:

«Ми дійшли до тієї стадії стосунків, коли рідні нарешті почали довіряти моїм рішенням і сприймати мене як дорослу людину, яка знає, що робить. Мої батьки цілком мені довіряють у тих рішеннях, які я для себе ухвалюю. Вони знають, що це найкраще для мене. Якщо раніше тато любив запитати, що в мене там із зарплатою, то зараз він навіть не запитав, звідки в мене на це все гроші і як я буду з усім цим жити і справлятися. Тато просто сказав, що якщо що, вони мене підтримають».

Результати сабатікалу і повернення на роботу

Сабатікал однозначно пішов на користь, доводить своїм прикладом Ольга. Тепер дівчина навчилася розмежовувати роботу та особисті потреби. Додала снаги їй після повернення у робочий ритм і підтримка колег.

«Я не скажу, що в мене був дикий захват, що я знову буду працювати, бо я без роботи маю дуже насичене і цікаве життя. Умовно, робота — це ще один проєкт, яким я займаюсь довше, ніж іншими. Мені було дуже тривожно, я відвикла від дзвінків, це аж для мене дуже важко було і я, напевно, перший тиждень дуже сильно турбувалася. Однак вся команда і люди, які мене оточували, дуже сильно підтримували мене, не навантажували, дозволили мені плавно увійти в робочий ритм. Вже минув місяць з того часу, як я повернулась і я більше не відчуваю такої жорсткої тривоги», — додала дівчина.

Замість висновків

«Треба зупинитись і навчитися слухати себе — це реально займає час. Все це звучить дуже банально, але зупинитися просто — дуже важко. Це найцікавіший і найбанальніший інсайт, який я винесла. Треба реально вчитися піклуватися про себе. Нам ніхто не розповідав, як це робити, нам всі нав’язують лиш те, що треба нескінченно працювати і це мотивується, а те, як справді треба турбуватися про себе — ніхто не говорить, тому висновки із сабатікалу такі: я стала собі мамою, татом, сестрою тощо. З одного боку турбуватися про себе як мама, з іншого намагалася з собою потусувати як сестра, з іншого боку — як хрещена фея, яка купила собі подарунок. Я намагалася собі дати все те, що я в себе забрала протягом часу, коли будувала кар’єру», — наголосила дівчина.

Чи реальний сабатікал в Україні як масове явище?

На це питання відповісти Олі важко, адже все знову таки залежить від особливостей кожної людини, її спеціалізації, вмінні працювати у колективі, витривалості та інших моментах:

«Було б класно, якби кожна людина мала б змогу потурбуватися про своє ментальне здоров’я і сабатікал — це одне з рішень, яке існує. Це мені здається крайня міра, якщо ми говоримо про сабатікал як спосіб відійти від вигорання і, на жаль, далеко не кожен може собі це дозволити. Якщо є спосіб відкласти гроші або щоб тебе утримував партнер, то, звісно, це явище буде більш розповсюджуватися, люди будуть більше цінувати своє життя, здоров’я і брати ці сабатікали. Чи стане це явище масовим? Не стане, тому що в нас люди не можуть собі дозволити відкласти стільки грошей, щоб півроку не працювати. І це одна справа. А інша, що дуже часто крім роботи люди нічого більше не мають, і є багато людей, яким після двох місяців відпочинку просто стає нудно, бо їм не було чим зайнятися. У мене є купа хобі, в мене було, чим зайнятися, тому я навіть не думала про роботу, хоч вона і прекрасна».

«Сабатікал часто дає можливість зберегти талановитого працівника»

Те, що сабатікал став популярнішим серед українців помітила і Анна Мазур, засновниця платформи з розвитку кар’єри Happy Monday. Жінка каже: організувати собі таку відпустку можна у двох форматах: як перерву в декілька місяців між різними роботами або як погоджену довгу відпустку на поточному місці роботи. Попри те, що працедавці починають практикувати таку опцію, щоб зацікавити працівників, Анна теж каже, що сабатікал не стане масовим явищем ще найближчі декілька років. Натомість ідея зробити паузу між роботами шириться швидше і масштабніше:

«Такий формат сабатікалу не вимагає складних погоджень. Тут все залежить тільки від людини, її власної дисципліни щодо створення фінансової подушки на необхідний термін і власне бажання зробити перерву. І оскільки життя і робота в ситуації тривалого стресу дуже сильно впливають на стан ментального здоров’я та продуктивність працівників, то запит на такий формат відпочинку збільшується. Також сабатікал часто беруть, щоб переосмислити власну діяльність і віднайти те, що буде справді цікавим, а також для освіти і здобуття нових навичок, або для власних творчих проєктів і хобі».

Чи готові працедавці до сабатікалу?

Наразі сабатікал в Україні чи не найбільше практикують в креативних індустріях чи в ІТ. Анна Мазур теж відмічає, що більш схильні дозволяти своїм працівникам брати сабатікал сфери професій, що пов’язані з інтелектуальною діяльністю та творчістю. Анна додає, що найбільше випадків, коли працедавці впроваджували практику сабатікалу, зафіксовано в технологічних компаніях, креативних агенціях та медіа. За кордоном багато випадків, коли відпустку на довший термін беруть дослідники, вчені та науковці.

«Сектори, де може бути важко отримати можливість взяти сабатікал, часто містять в собі професії, де існує великий обсяг роботи, високий тиск часу або обов’язки, які не можна легко делегувати. Наразі я не стикалася з ситуаціями сабатікалу серед працівників медицини, виробничих та будівельних професій. Це, звісно, також пов’язано з нашим досвідом життя та роботи під час великої війни і значною потребою країни у працівниках цих сфер зараз. Але також важливо враховувати, що підходи до сабатікалу можуть відрізнятися в різних компаніях і галузях, і деякі компанії можуть надавати більше гнучкості в цьому плані, ніж інші, без прив’язки до індустрії», — зазначає Анна Мазур.

Слухайте також: Як відновлювати в собі сили під час війни?

За її спостереженнями, багато компаній в Україні визнають, що забезпечення робочого балансу та надання працівникам можливості для саморозвитку є важливим і в довгостроковій перспективі може призвести до підвищення залученості працівника:

«Сабатікал часто дає можливість зберегти талановитого працівника, якій чи якому важливо дати час на перезавантаження, що в іншому випадку спричинило б звільнення. Також така перерва часто відмічається тим, що працівник повертається на роботу з новими ідеями та свіжим поглядом, що може покращити бізнес-результати компанії. Однак готовність компаній відпускати працівників у сабатікал може значно відрізнятися в залежності від галузі, культури компанії, розміру організації та її стратегічних цілей».

Натомість відпускати співробітника у довгу відпустку може дозволити собі не кожна компанія, тому що за таким рішенням стоїть чимало труднощів, підкреслює Анна Мазур.

«Насамперед це необхідність шукати заміну на період сабатікалу. Коли людина йде у відпустку на тиждень чи два, це можна перекрити допомогою інших членів команди або просто поставити деякі процеси на тижневу паузу. Але коли співробітника немає декілька місяців, то цю роботу комусь потрібно виконувати. Також, звісно, це додаткові витрати на заміну працівника та відпустку, якщо вона оплачується. І ще втрата експертизи, знань і досвіду працівника на час сабатікалу. Це все важливо враховувати перед тим, як впроваджувати таку практику в колективі», — зауважує засновниця платформи з розвитку кар’єри.