Три президенти, союз Росії та Китаю, байдужість росіян до втрат: розмова з Віталієм Портниковим у проєкті «Кава з Трощинською»

Шевченко, Котляревський і українська мова

«Потрібно починати з першопочатків. Я був приголомшений тим, яка несподівана полеміка почалася у соцмережах, — велика кількість людей обурилася одним реченням в моєму тексті про Шевченка, коли я писав, що він «вдихнув душу в українську мову, яку перед цим витворив Іван Котляревський», і виявилося, що для величезної кількості людей — це образа українського народу, тому що «мова завжди була, люди розмовляли цією мовою, вони колядували, співлаи народних писень, а «Котляревський просто це записав». Це говорили не просто люди без філологічної освіти, я бачив, як це говорили професори філології.

І що це означає? Що люди в принципі втратили розуміння в наших нових реаліях, де вони взагалі знаходяться, тому що очевидно, що будь-який народ розмовляє мовою і в містах, і селах, мовою, яка не є усталеною з точки зору норм, і очевидно, що такою ж мовою, різними діалектами українці розмовляли у різних регіонах…

Що відбулося б, якби Котляревський, і такі як він, не винули б виклик цьому процесу? Звичайно б українці продовжлили «співати пісень», але на тій частині України, де була Російська Імперія літературною мовою була би російська мова. Значення Котляревського не в тому, що він «записав мову», якою говорили українці, значення в тому, що він врятував населення цих губерній від літературної російської мови, як єдиної можливої».

От такий процес Шевченко і Котляревський перервали, але в них була дуже складна ситуація, яку теж треба усвідомити: вони могли схилятися до мови, і Котляревський це робив, і треба розуміти, що він по суті був російськомовною людиною…

«Ми повстанці, ми вільні люди»

потім з’явився Шевченко, якому було потрібно переконати, за великим рахунком, своїх сучасників, що це не тільки питання мови, а питання менталітету і ідентичності. Шевченко знайшов формулу, яка дозволила йому протистояти і Карамзіну, і академії наук Росії, і освіті, і церкві. Це повстання. Ми були повстанці, — ми вільні люди, це ж як звучить в країні кріпаків! Ми вільні люди, такі самі, як ті, які володіють тут землею і нами, тому що ми завжди були готові кинути їм виклик. І так створюється цей міф, за великим рахунком, тому що в історії України були і повстання, і державотворення, — були різні форми державної ідентичності… не тільки повстання, і не тільки гетьманщина — була класична держава, за великим рахунком, і було існування в державних інституціях, яке теж тоді було привласнено росіянами історично…».

«В історії сучасної України будуть три президенти: Кравчук, Порошенко і Зеленський»

«… Крахом ідентичності стало об’єднання київської метрополії з РПЦ. І тепер ми врешті решт доходимо до закінчення цієї історії, дякуючи томосу Вселенського патріархату. Тому я вважаю, що в історії сучасної України будуть три президенти Леонід Кравчук, як людин, яка головувала на ухваленні Незалежності України, Петро Порошенко, в часи якого був томос, і в залежності від результатів воєнних дій Володимир Зеленський, або наступник Зеленського, тому що ми не знаємо, хто закінчить цю війну. Якщо говорити ширше, я би згадав також і Віктора Ющенка, який повернув українцям історичну пам’ять, але історична пам’ять — це не така інституційна річ, як повернення держави і церкви, тільки тому я обираю цих людей. І не така інституційна річ, як головування державою у війні, яка в принципі поставила під питання існування самої держави».

«Росія та Китай — це союз»

За словами Віталія Портникова, у Путіна є «ядерна тріада», а Сі Цзіньпін такі речі розуміє:

«Він Генеральний секретар ЦК Комуністичної партії, для нього «ядерна тріада» важливіша за будь-яку економіку. У Росії є також ресурси — сировина, яка йому потрібна. І він не знає, чи зможе отримувати цю сировину з інших країн, якщо що. А «що» може завжди статися. У цьому розумінні, я не думаю, що це союз із тим, хто не рівний».

Журналіст зазначає, що очевидно, що зараз Китай Росії потрібен вперше в історії, майже так, як Росія Китаю.

«Є символічний приклад: Володимир Путін влаштовує Сі Цзіньпіну прийом у Великому Кремлівському палаці, там де Йосип Сталін влаштовував прийом для Мао Цзедуна. Але коли Мао Цзедун був у Сталіна, то Сталін очевидно був вождем, учителем, старшим партнером і людиною, яка допомогла Мао Цзедуну прийти до влади», — каже Віталій Портников, і додає, що зараз «всі розуміють, що Китай став економічно сильнішим і цивілізаційно спроможнішим»:

«Але це не означає, що Китай може в цій ситуації обійтися без Росії. Тому що, якщо Сі Цзіньпін дійсно думає про реальний конфлікт зі Сполученими Штатами, йому потрібна реальна «ядерна парасолька». А вона якраз є у Росії».

«Я не вірю, що на політичній мапі світу Україна та Росія можуть залишитися одночасно»

Найбільша кількість втрат радянської армії під час Другої світової війни відбувалася не на території Радянського Союзу, каже Портников. За його словами, для росіян втрати не мають жодного значення з точки зору громадської думки.

«Ми маємо розуміти, що якщо ця війна продовжується 3-5-7-10 років, і росіяни продовжують мобілізувати своїх резервістів із такими ж втратами, як зараз… А ми будемо надсилати туди своїх військових із такими ж втратами, що у нас є, то попри те, що у нас набагато менше втрат, росіяни беруть тим, що у них набагато більше цього мобілізаційного ресурсу», — наголосив Віталій Портников.

Як має виглядати перемога України?

За словами письменника, перемога України — це вихід на міжнародно визнані кордони держави.

«Якщо цього неможливо досягти практично, то тоді йдеться про досягнення такої лінії зіткнення, через яку росіяни не зможуть перейти. Це буде чіткий рубіж, який є рубежем безпеки для України. Як громадянин, я вважаю таким рубежем державний кордон», — каже Портников.

Через війну й знищення підприємств українських олігархів уже не існує:

«Це не просто удари по об’єктах інфраструктури, це знищення олігархічної власності. Ті, хто навіть залишився з якимись грішми, це вже зовсім інші гроші. Вони не дають можливості впливати на економіку так, як раніше, не дають можливості красти з бюджету і взагалі використовувати бюджет.

Це вже гроші не Остапа Бендера, а Шури Балаганова. Це перетворення Корейка спочатку на Остапа Бендера, а потім на Шуру Балаганова. Але треба розуміти, що якщо Корейка міг створювати для вас робочі місця, а Остап Бендер міг вам обіцяти робочі місця, то Шура Балаганов буде просто красти у вас гаманці. Ось це весь олігарх, який залишився», — додав Віталій Портников.

Українська економіка

«Падіння валового національного продукту на 30 відсотків, в принципі, свідчить, що з українською економікою ми попрощалися. І треба усвідомити, що якби ми зараз забрали цифри західної допомоги, то нічого б не було», — наголосив Портников.

Він додав, що в України були всі шанси стати такою ж авторитарною державою, як Росія:

«У влади була б можливість створення авторитарного режиму, але ця можливість закінчиться із завершенням воєнних дій. Україна все одно житиме на кошти західних платників податків. А Захід ніколи не допустить жодних авторитарних режимів в Україні».