«Завжди мріяла, щоб жінки керували екскаватором»: на Київщині відкрили школу операторок будівельної техніки

«Я ніколи не шукаю легких шляхів. У мене є звичай ламати якісь стереотипи, і я ніколи не ділю роботу на «жіночу» та «чоловічу». Вдома можу і дітьми займатися, і дров нарубати», — каже Ніна, учениця та староста групи першого набору Школи операторів будівельної техніки «Алеф Строй».

Із 5 серпня учасниці та учасники проєкту почали опановувати керування екскаваторами та навантажувачами.

(Школа виникла завдяки компанії з оренди будівельної спецтехніки «Алеф Строй» на базі Немішаївського фахового коледжу НУБіП України за підтримки Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України» та сприяння Міністерства економіки)

Створення школи операторок

Передісторія проєкту розпочалась ще у червні 2023 року. Тоді на форумі жіночого підприємництва вирішили створити Раду жінок-підприємиць при голові Київської обласної державної адміністрації, розповідає заступниця голови КОДА Леся Карнаух. Учасниці Ради, зокрема, зайнялись пошуком ідей, як подолати дефіцит кадрів, що виник у багатьох сферах з причин мобілізації. Того ж літа очільниця «Алеф Строй» Юлія Скічко запропонувала створити школу операторів будівельної техніки. І робота над проєктом розпочалася.

«Я 14 років керую компанією, що займається будівельною механізацією. Я завжди мріяла, щоб жінки керували важкою будівельною технікою. Але до повномасштабного вторгнення це була мрія, у якій не було необхідності. А з початком вторгнення я зрозуміла, що це потрібно робити швидко і зараз. Будь-яка забудова починається і закінчується будівельною технікою, а кадровий голод у цій ніші наразі дуже важкий», — розповіла Юлія Громадському радіо.

Її ідею підтримали колеги-підприємиці та влада. Для реалізації проєкту вдалося отримати грантове фінансування від Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України». Як базу для організації школи обрали Немішаївський фаховий коледж неподалік Києва. Керівництво закладу підтримало ідею створення такої школи, і спільно з викладачами розпочалась розробка навчальної програми курсу.

Окремо Юлія Скічко відзначає допомогу її колег з Business Woman Club, зокрема президентки клубу Ганни Крисюк. За словами підприємиці, Ярослава Бояркіна допомогла з обранням Немішаївського коледжу, а Ольга Сімакова — з відбором учасниць. Юлія Скічко стверджує, що реалізація проєкту — результат спільної роботи великої кількості людей та організацій, об’єднаних важливою сьогодні метою.

Актуальність проєкту

Повномасштабне вторгнення спричинило численні руйнування по всій країні. Відповідно, виникає потреба у масштабному відновленні та відбудові. За словами Лесі Карнаух, під час окупації частини Київщини росіяни зруйнували або пошкодили 29 тис. об’єктів житлової, соціальної та іншої інфраструктури. Із залученням українських та міжнародних організацій і фондів вдалося відбудувати понад 17 тисяч із них. Але потреби у відновленні та робочій силі залишаються величезними, каже заступниця голови КОДА.

Про роль будівництва в контексті війни говорять і самі учасниці проєкту. Леся приїхала з Яготинської міської територіальної громади. Бойові дії та окупація оминули цю частину Київщини, але наслідки війни помітні й там. Леся розповідає, що у громаді опинилася велика кількість внутрішньо переміщених осіб, багато з яких — літні люди. Вони втратили свої домівки, тому жінка вважає, що ми зобов’язані їм допомогти:

«Багато мешканців нашої країни залишилися без житла, а ми чудово розуміємо, що розбудова держави ляже на наші плечі. Мені 37 років, і я вважаю, що саме ми повинні забезпечити, щоб наші діти та батьки спиралися на нас. Тому ми зобов’язані взяти розбудову країни у свої руки й створювати світле майбутнє».

Відбудова потребує великої кількості залучених людей. Водночас криза кадрів у багатьох сферах значно загострилася з початком повномасштабного вторгнення. Особливо серйозна вона у галузях, так чи інакше пов’язаних із фізичною працею — будівництві, промисловості, аграрному секторі.

Юлія Скічко розповідає, що спілкується з багатьма своїми колегами та іншими підприємцями, щоб дізнатися, чи вистачає у них кадрів, зокрема операторів техніки. За її словами, у країні стоять великі парки будівельної техніки, а от керувати нею часто нікому.

Про забезпечення бізнесу кадрами піклується і місцева влада. Для цього створюються освітні простори й можливості для перекваліфікації працівників або набуття нового фаху.

«Бізнес приходить до нас і говорить, які фахівці їм потрібні, надають обладнання та майстрів, а ми допомагаємо навчити нових працівників. Це популяризує професійну технічну освіту в області та дає можливість бізнесу працювати. Оскільки зараз він відчуває дуже серйозний дефіцит робочої сили», — каже Леся Карнаух.

Не «чоловіча робота»

«Я займаюся важкою будівельною технікою, і з мене як з жінки багато разів трохи сміялися, коли бачили. Мене зустрічали з посмішкою та думали, що я навряд можу щось знати про екскаватор. Але коли я починала розповідати й пояснювати, що ми будемо робити, яким чином, на якій техніці, то всі розуміли, що я фахівець у своїй справі, що я багато чого можу зробити якісно, а іноді й зробити те, за що не беруться всі інші», — ділиться власним досвідом Юлія Скічко.

Вона розповідає, що знає багатьох інших жінок, які успішно очолюють будівельні підприємства повного циклу та зводять нові будівлі. За словами Юлії, це успішний досвід, що стає дедалі поширенішим. Позитивні зрушення відбуваються і щодо сприйняття жінок у подібних сферах діяльності.

«Є надзвичайно позитивна динаміка. Дівчата зараз реально показують, що вони не сховалися від виклику, а навпаки спроможні реалізовуватися й втілювати найсміливіші плани. І зараз для цього дуже сприятливі умови. Якщо щось потрібно країні, нас готові почути й підтримати, нам допоможуть», — говорить очільниця «Алеф Строй».

Впевнено налаштовані й самі учасниці проєкту, які розпочали навчання у школі. Ніна називає себе звичайною жінкою та мамою трьох дітей. Вона уже має досвід роботи у «чоловічих» професіях та готова й далі доводити абсурдність такого розподілу. Зараз Ніна у декретній відпустці, на яку вона вийшла з роботи на газовій заправці. Розповідає, що вона — перша жінка в Бородянці, яка займається заправкою автомобілів.

«Тобто я й оператор, і заправник, я не побоялася цієї роботи, хоч мене всі відмовляли, казали, що це не «жіноча робота». Я не поділяю такої думки і не боюсь нічого, і дуже полюбляю техніку. Це ніби виклик для мене, хочу показати, що я все зможу, а також я справді хочу спробувати себе у такій професії», — говорить Ніна.

Сама вона з Немішаєвого, закінчила коледж, у якому навчається й зараз на курсах операторів будівельної техніки. Там же познайомилася зі своїм чоловіком, який працює на «Алеф Строй» та розповів дружині про можливість опанувати новий фах.

«Я працювала на заправках, пару років взагалі займалася власним бізнесом, торгувала речами. Хист до техніки у мене є, можу їздити на будь-якій машині, на тракторі, на екскаваторі, а от виконувати роботу — ще ні», — каже майбутня операторка.

Бажає опанувати нову справу та стати прикладом для інших жінок і Леся:

«Зараз гендерна рівність повинна бути в усьому. Раніше ця професія вважалася більше чоловічою, хоча у повоєнні роки жінки багато роботи виконували самі. Якщо зараз дівчата беруть у руки зброю, то й з цією технікою ми точно маємо впоратись».

Леся розповідає, що її підтримали у бажанні взяти участь у курсах. Про людей, які досі вважають таку роботу «чоловічою» говорить, що вони «ще не доросли». У разі позитивного завершення школи, Леся планує закликати й інших жінок зі свої громади пройти курси та реалізувати себе у новій сфері.

Юлія Скічко стверджує, що це перший у незалежній Україні подібний проєкт, орієнтований саме на жінок:

«Ми розуміємо, що наші хлопці воюють. Потрібно зараз дівчат залучати на ті робочі місця, де раніше не було такої потреби. Зараз такий час і виклики. Це навіть не про гендерну рівність, це про гендерну спроможність нашої жінки».

Продовжує свою діяльність і Рада жінок-підприємиць. На регулярних зустрічах обговорюються нові ідеї та шляхи їх реалізації.

Як відбуватиметься навчання

Навчання у Школі операторів будівельної техніки триватиме дев’ять тижнів. З них перші три виділять для теорії, а подальші шість присвятять практиці.

«Ми хочемо, щоб навчання було максимально сконцентроване на набутті практичних вмінь. Те, що можна прочитати в теорії, теж буде прочитане. Також особливу увагу звертаємо на безпеку праці», — говорить Юлія Скічко.

Для проведення занять залучатимуть викладачів Немішаївського фахового коледжу, спільно з якими розроблялася програма курсу.

На практичних заняттях учасниці проєкту опановуватимуть чотири види будівельної техніки. Це екскаватор-навантажувач, телескопічний навантажувач, мініекскаватор та мінінавантажувач. За словами очільниці «Алеф Строй», розглядатиметься техніка з різних лінійок, щоб майбутні операторки впевненіше почували себе під час подальшої роботи з різною технікою.

5 серпня стартувало навчання першої групи. Разом із тим зараз відкритий набір до другої та третьої груп. Юлія Скічко зазначає, що точно запланований набір п’яти груп майбутніх операторок будівельної техніки. Подальші плани будуть формуватися пізніше, але очільниця проєкту сподівається, що школа продовжить своє існування.

Юлія наголошує, що можливість вступити у школу є доступною абсолютно для всіх. Організатори максимально поширюють інформацію про курси, тож всі охочі можуть заповнити форму та подати заявку.

«У нас дівчата з’їхалися з різних міст, щоб отримати цей фах. Суми, Чернігів, Донецька, Київська, Дніпропетровська області, Закарпаття. Наразі не бачу людей з Півдня, але сподіваюся, що у другу когорту залучимо і їх. Ми хочемо, щоб дівчата по всіх регіонах показували, що вони можуть це робити».

Протягом проходження курсів учасниці мають змогу мешкати й харчуватися у гуртожитку Немішаївського фахового коледжу. Завдяки підтримці Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України», навчання, і проживання — повністю безкоштовні, що учасниці теж називають вагомою перевагою проєкту.

Подальше працевлаштування

Організатори проєкту планують не лише навчити учасниць користуватися будівельною технікою, але й допомогти їм працевлаштуватися по завершенню курсів. Юлія Скічко розповідає, що проводить наради з великими українськими компаніями та конфедераціями та розповідає про курси.

«Щоб потенційні роботодавці розуміли, що будуть навчені коштом програми кадри, і залучали їх до себе на підприємства. Фонд зайнятості нам дуже сприяє, вони розповсюдили по всіх своїх відділеннях в області інформацію про нашу школу. Я працюю над тим, щоб поінформувати роботодавців, що ми готуємо для них фахівців. Ми запропонуємо дівчатам працювати і в нашій компанії, але у них буде можливість вибору», — розповідає Юлія Скічко.

Плани щодо подальшої роботи мають і деякі учасниці проєкту. Ніна хоче разом із чоловіком працювати на «Алеф Строй». Каже, там теж часто потрібні оператори на пару днів, і вона залюбки виконувала б такі завдання. Леся планує працювати над розбудовою рідної Яготинщини.

Пошуку роботодавців планує посприяти і КОДА.

«Зараз ми кожному району та громаді поставили завдання, щоб вони пропрацювали топ-30 їхніх бізнесів на предмет вакансій, які у них є. Тоді ми зможемо надати цю інформацію дівчатам випускницям і таким чином їх поєднати», — говорить Леся Карнаух.

Про проєкт і колектив учениці школи відгукуються позитивно. Вони налаштовані на подальше навчання та роботу в новій галузі.

«У когось із колег-учениць ще є певні побоювання, хтось вже цілеспрямований, знає, що, куди і як. Думаю, за ці дев’ять тижнів ми все опануємо, і все буде добре», — каже Леся.