20 років або й довічне ув’язнення — Белячкова про «судилище» над полоненими українцями

У російському Ростові-на-Дону триває «судовий процес» над полоненими українцями, причетними до «Азову». Серед них — колишні військові та цивільні особи, які працювали в бригаді. У Росії їм загрожує позбавлення волі на 20 років або довічне ув’язнення.

Про «судилище» над полоненими українцями в етері Громадського радіо розповіла Олена Белячкова, координаторка груп родин військовополонених та зниклих безвісти «Медійної ініціативи за права людини».

«Підсудними є 24 особи. Частина з них — колишні військовослужбовці «Азову». Також там є жінки, які не виконували бойові завдання, а були кухарками. У полоні загинув Олександр Іщенко, який також був підсудним у цій справі. Національні правоохоронні органи проводять розслідування щодо обставин його смерті. Дві людини з цієї справи за станом здоров’я були звільнені з полону, тобто відносно них судовий процес відбувається заочно».

Усі інші звинувачені перебувають в Ростові. Справа перебуває на стадії дебатів. Українців та українок звинувачують у створенні й діяльності «Азову», що в Росії визнаний терористичною організацією, та насильницькому захопленні й утриманні влади. Також окремих осіб звинувачують у вчиненні терористичного акту, розповідає Белячкова.

«За це передбачене покарання — термін до 20 років або й довічне ув’язнення. Зважаючи, що звинувачені — або колишні військовослужбовці, або взагалі ними не були, Росія фабрикує всю цю справу, щоб зробити таке «показове судилище».

Белячкова говорить, що складно визначити, чим керуються росіяни, коли висувають звинувачення до тих чи інших полонених, об’єднують їх у групи або розглядають окремо.

«Ми розуміємо, що в тих умовах, в яких вони перебувають, після катувань, людина змушена зізнаватися в тому, що вона не вчиняла. Таким чином росіяни фабрикують справи та розпочинають «судилища». Або змушують давати неправдиві свідчення проти інших. Росії потрібно на когось покласти свої злочини і вбивства мирного населення в Маріуполі».

За словами Белячкової, після початку повномасштабного вторгнення Україні повернули лише двох осіб, яким уже оголосили вироки в Росії. Також траплялися випадки, коли обмінювали людей, щодо яких існували незавершені судові процеси. Про заочно оголошені вироки вони дізнавалися, уже перебуваючи в Україні.

«Україна під час обмінів віддає російських військових, яким оголошені вироки. Але Росія в цьому сенсі значно проблематичніша. Вона відправляє засуджених українських полонених до місць відбуття покарання».

Белячкова розповідає, що в групі, щодо якої триває справа, є люди в тяжкому фізичному стані, оскільки вони перебувають у неналежних умовах. За Женевською конвенцією, поранених, хворих та людей старшого віку необхідно повертати якомога швидше.

Підсудні можуть заявляти про катування або звертатися по допомогу, проте це може призвести до ще гіршого ставлення:

«Є випадки, коли вони просять надати медичну допомогу, а натомість до них застосовують фізичну силу чи інше покарання. Це стосується й ситуації Олександра Іщенка».