Політолог про зміни в уряді: «Ще більше реального контролю переходить на Банкову»

Зміни в уряді означають, що Офіс президента отримує ще більше реального контролю над ситуацією в країні. Таку думку в етері програми Drive Time на Громадському радіо озвучив керівник центру політичних студій «Доктрина», політолог Ярослав Божко.

«Це можна розглядати як кадрове посилення Офісу президента. Ще більше реального контролю за ситуацією переходить на Банкову. Це така пряма модель управління: Кабмін стає операційно-технічною структурою», — сказав він.

Водночас Божко зауважив, що ще одна причина кадрових змін в уряді — це людський фактор. На його думку, деякі міністри фізично втомилися перебувати на міністерських посадах. Це було однією з причин, чому президент просив депутатів підтримати відставку деяких міністрів.

Коментуючи той факт, що жодне голосування за нових міністрів не отримало від правлячої партії «Слуга народу» навіть 200 голосів, політолог зазначив, що ця партія зараз не є такою, якою була у 2019 році.

«По-перше, це свідчить про низький рівень внутрішньофракційної дисципліни. І він у «Слузі народу» спостерігається досить давно. По-друге, ми розуміємо, що «Слуга народу» не існує в тому форматі, в якому вона була в 2019 році. Тоді це була реально монопартія, яка самостійно закривала для себе всі питання. Наразі «Слуга народу» — це лише одна з партій флюїдної владної ніким неоголошеної коаліції. Тому що досить часто за рішення «Слуги народу» голосують нардепи від колишньої ОПЗЖ, колишні нардепи «Слуги народу», які стали позафракційними, і частина депутатів від «Голосу», — зауважив політолог.

У цьому контексті він згадав і про те, що депутати часто прогулюють засідання парламенту, що є великою проблемою для Верховної Ради цього скликання.

Крім того, Ярослав Божко прокоментував безпосередньо і самі зміни в уряді. Так, говорячи про призначення Миколи Точицького міністром культури і стратегічних комунікацій, політолог сказав:

«Зараз функціонал Мінкульту полягає значною мірою не лише в адмініструванні якихось культурних об’єктів в Україні, але й у просуванні української «м’якої сили» за кордон. А Точицький — це все-таки доволі відомий у дипломатичних колах дипломат з великим досвідом міжнародної роботи. Тому в тій чи іншій мірі я думаю, що це було цілком цільове призначення. Це може бути бажанням президента, щоб ми більше презентували національні інтереси України і просували їх, у тому числі, через культуру та мистецтво, кіно — те, що загалом у світі називають культурною дипломатією».

Говорячи про заміну міністра закордонних справ, Божко зауважив, що комунікаційний стиль Андрія Сибіги відрізнятиметься від стилю Дмитра Кулеби.

«Кулеба був ідеальним персонажем для дипломатії в соцмережах. Де треба — закурить цигарку. Дасть якийсь сигнал. Такий, який добре і вдало може бути тиражований у медіа. На ринку в Малаві з місцевими поїсть кукурудзи. А Сибіга буде поводитись як класичний дипломат. Найімовірніше, Сибіга буде прихильником жорсткішого контролю всередині МЗС, такого більш дисциплінованого підходу, бо так його часом оцінювали колеги. Це буде спроба заново оживити міністерство», — сказав Ярослав Божко.

Він також вважає правильним, що Ольга Стефанішина очолила Міністерство юстиції, отримавши одночасно посаду віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

«Процес євроінтеграції України вступає в ту стадію, де нам потрібно буде ухвалити велику кількість документів. Це будуть уже не стратегічні документи, а щось більш локальне, точкове. Зміни інструкцій, зміни правил. Велика робота, яка за своєю суттю буде юридичною, але фактично вона прямо впливатиме на євроінтеграційні процеси. Цим можна частково пояснити доцільність цього призначення. Крім того, вона була однією з учасниць комісії з координації виконання Угоди про асоціацію, різних міжвідомчих груп, які займалися питанням імплементації угоди. Тому в цьому ракурсі я вважаю таке призначення професійним», — наголосив політолог.

Він також прокоментував інформацію про те, що Стефанішина фігурує у справі Олени Лукаш, де її звинувачують у розкраданнях. На переконання Божка, ця історія колективна. Яку роль у ній відігравала Стефанішина — невідомо.

«Ми розуміємо, що вона насправді не відповідала за закупівлі в цьому міністерстві. Хоча, безумовно, мала справу з цими дослідженнями [йдеться про відповідність українського законодавства європейському]. Ми не побачили якогось серйозного висвітлення цієї історії. До вступу в силу обвинувального вироку проти неї вона цілком законно вважається невинуватою. Хоча це накладає [на неї] певний шлейф щодо корупційності», — зазначив політолог Ярослав Божко.

Зміни в уряді у вересні 2024

5 вересня Верховна Рада призначила:

• Наталію Калмикову — міністеркою у справах ветеранів;
• Світлану Гринчук — міністеркою захисту довкілля та природних ресурсів України;
• Олексія Кулебу — міністром розвитку громад та територій України, віцепрем’єром з відновлення України;
• Ольгу Стефанішину — міністеркою юстиції та віцепрем’єркою з питань європейської та євроатлантичної інтеграції;
• Віталія Коваля — міністром аграрної політики;
• Германа Сметаніна — міністром з питань стратегічних галузей промисловості;
• Миколу Точицького — міністром культури та стратегічних комунікацій;
• Андрія Сибігу — міністром закордонних справ.

4 вересня Верховна Рада також звільнила Ірину Верещук з посади міністерки реінтеграції тимчасово окупованих територій. Заміну їй наразі не призначили.