«Ми працювали з підвалів, кухонь, коридорів» — головна редакторка Громадського радіо про роботу на початку повномасштабного вторгнення

24 лютого: сьогодні треті роковини від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну.

Перший день великої війни та як працювало Громадське радіо у цей день пригадуємо із головною редакторкою Вікторією Єрмолаєвою.

«Сьогодні я їхала в метро і думала: звичайний день, понеділок, тиснява. Ми вистояли. Три роки тому в цей день здавалося, що життя закінчилося».

На той момент Вікторія працювала ведучою і мала вести звичайний ранковий етер:

«Я пам’ятаю, що мені було потрібно їхати на ранковий етер. Ранок, будильник о 6-ій задзвонив. Я відкриваю очі, і просто як у кіно, я встаю з ліжка, і в цей момент вибухає за вікном. Я дивлюся за вікно, в мене дуже багато думок: «невже, невже, невже?!». Я беру телефон і бачу там повідомлення від колег, від друзів: «Віка, прокидайся, почалася війна. Це було дуже страшно…».

Вікторія згадує, як налагоджували робочий процес того ранку:

«Я пам’ятаю, що починаю телефонувати колегам — а ще рано виїжджати — і я не знаю, чи взагалі можна виходити з дому, виїжджати в студію на Хрещатик, чи це безпечно, чи взагалі центр буде відкритий, нічого не ясно. Я телефоную колегам, а вони слухавки не беруть. І в мене паніка. Я розумію, що треба виходити в ефір. Продюсерка каже: «ну в тебе ж стоїть віддалений доступ на комп’ютері…

І це було вперше, коли Громадське радіо вийшло в ефір з віддаленим доступом. Бо потім ми пропрацювати так майже два роки».

Головна редакторка згадує що все здавалося нереальним:

«Я думала про те, а що ж говорити? Мені зателефонував технічний директор і каже: «Ти підхоплюй, я вмикаю, кажу 5, 4, 3, 2, 1, і ти говориш». Він відраховує, і каже: «Етер».

«І я кажу: «Шановні слухачі, доброго ранку, ситуація така, що почалась велика війна. Російські війська на кордонах, вже прорвали оборону». І читаю новини з офіційних джерел, що сказав генштаб, що сказав президент. А в мене паніка всередині, і мені здалося, що я відлетіла від себе в той момент, і слухаю себе зі сторони.

«Говорю, і думаю, як спокійно звучить мій голос. Як я взагалі формулюю ці речення. Я не знаю, як це вийшло, — просто на адреналіні. І ми потім з колегами вирішили: «Віка оголосила війну в етері Громадського радіо, значить вона буде оголошувати й перемогу».

Читайте також: «Немає такого, чого б Україна не подолала»: рефлексії команди Громадського радіо про рік великої війни

Вікторія Єрмолаєва згадує, що той перший ефір повномасштабної війни тривав близько чотирьох годин.

«Уже наступного дня, 25 лютого, багато колег роз’їхалися з Києва, евакуювалися. Росіяни були дуже близько до околиць. Також багато колег лишилося в місті і продовжувало працювати попри тривоги й вибухи. І до кінця життя буду пригадувати цей героїчний, на мою думку, період роботи Громадського радіо, тому що ведучі протягом року, перших місяців так точно, поки частина колег була в евакуації, і поки росіян не відтисли від Києва, працювали віддалено.

Ми працювали з підвалів, з кухонь, з коридорів, з шаф. У нас були мікрофони такі невеликі, ноутбук, і оце була можливість вийти у прямий ефір. Дякуємо нашим технічним працівникам і звукорежисерам, які теж, так само працювали з коридорів, кухонь, підвалів і шаф. І ми робили ці етери дистанційно.

І я пригадую, що, здається, 26 лютого Тетяна Курманова, наша директорка сказала, що виведе мене в етер сама, бо звукорежисери ще були не на зв’язку.

«І знову ж таки, я погодилася. Буду говорити. А що говорити… Не було ні гостьових редакторів, ні експертів, не було матеріалів. Я просто сиділа і читала новини, і ділилася інформацією, яка з’являлася: про евакуацію, де які автобуси, на які номери телефонувати, кому що робити, які варіанти, де можна отримати гуманітарку, де можна піти поволонтерити, чим допомогти. Усі ці новини. І оцей етер мій тривав 4 години підряд, без перерви. Не знаю, де ті сили брались. І після цього Таня сіла в етер і ще 4 години говорила без перерви».

Читайте також: «Вижити і зрозуміти сенс існування»: регіональні кореспондентки Громадського радіо розповіли про свій рік великої війни

Вікторія Єрмолаєва також згадує про роль радіо під час окупації Київщини і не тільки:

«Я точно знаю, що Громадське радіо було голосом в окупації на Київщині, на Харківщині, на Донеччині… і в Маріуполі. І ми знаємо ці історії, ці свідчення наших слухачів і слухачок, які казали, що подекуди збиралися цілим під’їздом для того, щоб у підвалі послухати один-єдиний радіоприймач, який був на весь під’їзд, і вони ловили новини Громадського радіо для того, щоб зрозуміти, чи буде евакуація.

І для них це було надзвичайно важливо в цей момент — зловити цю хвилю. Тому що росіяни вже глушили український зв’язок, українське телебачення, і все інше, і не було інтернету у людей. Тобто, радіо дійсно рятувало

І так само ми маємо свідчення з Харківщини, де ціла родина свій графік в окупації підлаштовувала таким чином, щоб оці 5 хвилин почути новини Громадського радіо, бо вони хотіли чути реальність, і хотіли знати, що насправді відбувається. Бо росіяни тоді брехали, що російські військові «вже по Майдану ходили», що «Україна пала», що «вже капітуляція».

І ми давали правду і чесну інформацію у надзвичайно складних умовах.

Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете:

• за покликанням на монобанку https://send.monobank.ua/jar/3xdiYaF8Fu, де за найбільші донати на вас чекають чудові бонуси й подарунки від друзів та партнерів Громадського радіо
• ставши нашими патронами на Patreon
• PayPal: [email protected]