Журналістка Вікторія Рощина померла не на етапі підготовки до обміну, а при етапуванні в інше місце, — Катриченко

У Києві 8 серпня поховали журналістку Вікторію Рощину, яка померла в російському полоні. Цього дня стали відомі нові деталі її смерті.

Їх у етері Громадського радіо озвучила керівниця Медійної ініціативи за права людини (МІПЛ) Тетяна Катриченко.

Раніше повідомлялося, що вона померла на етапі підготовки до обміну. Однак, за словами Тетяни Катриченко, Рощину не включили в обмінні списки й у вересні 2024 року її вивезли із СІЗО №2 в Таганрозі в інше місце тримання. Там вона й померла.

«З тієї інформації, яку ми знаємо і яку слідство ще не оприлюднило, її перевозили в інше місце утримання і таки перевезли. Тому що якраз у вересні СІЗО в Таганрозі почали звільняти від громадян України, яких утримували інкомунікадо. Ймовірно, Вікторія потрапила під це переміщення», — розповіла правозахисниця.

Статус інкомунікадо означає, що у Росії не визнають факту їхнього затримання, не повідомляють, де вони перебувають, і не висувають обвинувачень. Також ці люди не мають зв’язку з зовнішнім світом.

Тетяна Катриченко каже, що Вікторію Рощину не включили в обмінні списки, але не змогла пояснити, чому, на її думку, це сталося. Керівниця МІПЛ наголосила, що обміни — це політичний процес. На її думку, з огляду на перевезення Рощиної в інше місце, журналістку не мали туди включити.

Крім того, керівниця МІПЛ припустила, що Рощина під час перебування в СІЗО №2 не мовчала, чим ще більше провокувала російських силовиків. Адже у Росії тих, хто відмовляється коритися, катують сильніше.

Що відомо про СІЗО №2 в Таганрозі, де тримали й катували Вікторію Рощину

Тетяна Катриченко розповіла, що СІЗО №2 в Таганрозі Ростовської області РФ створили після початку повномасштабної війни спеціально для того, щоб там утримувати українців. Усіх їх тримали у статусі інкомунікадо. Вони не мали зв’язку із зовнішнім світом. В’язні не мали можливості отримувати листи чи інші передачі, як це дозволяється в інших російських слідчих ізоляторах.

«Це було повністю закрите місце, про яке ми дізналися після звільнення з полону перших «азовців». Вони почали розповідати про страшні умови утримання в Таганрозі й постійні катування. І саме там вибивали свідчення, які потім ставали основою кримінальних обвинувачень на території Росії чи на окупованих територіях», — наголосила Тетяна Катриченко.

Нещодавно українські правоохоронці заочно оголосили підозру колишньому начальнику цього слідчого ізолятора. Керівниця МІПЛ зауважила, що оголосити підозри людям, які безпосередньо катували Рощину чи інших в’язнів складно, бо їх неможливо ідентифікувати. По-перше, ці люди завжди перебувають у масках. По-друге, їх часто змінюють. По-третє, часто утримуваних переводили в інші камери, ймовірно, з метою, щоб вони не бачили якихось злочинів і не могли дати свідчення. А начальника ідентифікувати було легше.

Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете:

• за посиланням на монобанку https://send.monobank.ua/jar/3xdiYaF8Fu, де за найбільші донати на вас чекають чудові бонуси і подарунки від друзів та партнерів Громадського радіо
• ставши нашими патронами на Patreon 
• PayPal: [email protected]