Удари України по російських НПЗ: що росіянам відновити найважче, а що — найлегше

Сили оборони знову атакували нафтову інфраструктуру росіян у місті Туапсе (Краснодарський край). Це вже п’ята атака за останні два місяці. А перші атаки відбулися ще у 2023-2024 роках. Чи легко росіянам відновлювати свої об’єкти після таких ударів?

Про це в етері Громадського радіо говорили з Вадимом Кушніковим, оглядачем порталу «Мілітарний».

Він пояснив: усе залежить від того, що було уражено. Якщо йдеться про резервуарний парк, тобто місткостей, які використовуються для зберігання готової сировини, то їх можна відновити відносно швидко. Але якщо говорити про компоненти, які використовуються в переробному процесі, наприклад — у перегонці нафти, то це — найвразливіший елемент будь-якого нафтопереробного заводу. Тому відновлення таких елементів може займати значний час.

«Ми можемо подивитись це на кількох прикладах. Наприклад, удари по півночі Росії, по Уралу. Тоді ворог відзвітував, що на відновлення пішло трохи менше ніж два тижні. Але є інші приклади: у Рязанській області нафтопереробний завод вибув майже на два місяці. Отже, все залежить від характеру уражень, яких зазнали ті чи інші об’єкти російської нафтової галузі», — сказав оглядач «Мілітарного».

Говорячи про те, які збитки вже спіткали російську нафтову інфраструктуру після російських ударів, Вадим Кушніков зазначив: точної інформації про це не має, але про те, що збитки є, свідчать дії російської влади. Зокрема, Росія готує заборону на експорт пального — дизелю, бензину, керосину.

«Росія знову вдається до цих обмежень, щоб зберегти цей готовий продукт безпосередньо для внутрішнього вжитку», — зазначив Кушніков.

Як атаки на російську нафтову інфраструктуру впливають на її армію

Вадим Кушніков каже: Росія дедалі більше стикається з накопичувальним дефіцитом пального. Це можна чітко побачити по ситуації з доступом до пального на території окупованого Криму. Саме Крим став своєрідним маркером того, як йдуть справи з виготовленням та відвантаженням готової продукції на внутрішньому ринку. І подібний дефіцит там вже проглядається.

Що стосується окупаційних військ, то спрямування ресурсу для підтримки армії завжди було пріоритетом для російського керівництва. Але Вадим Кушніков наголошує: для задоволення логістичних потреб окупаційних військ залучена велика кількість умовно приватного транспорту. І це має суттєвий вплив на можливості оперативно перекидати ті чи інші боєприпаси для задоволення потреб окупаційної армії.

Говорячи про захист об’єктів нафтової інфраструктури, оглядач «Мілітарного» зазначив: якщо раніше росіянам бракувало засобів ППО меншої та середньої дальності, то тепер є проблема і з засобами великого радіуса дії, такими як S-300 та С-400. Тому росіяни тепер вибірково підходять до прикриття тих чи інших об’єктів. А ресурсів на повноцінне прикриття в них уже немає.