Відкриття переговорних кластерів з ЄС: що це означає для України і чому найскладніше ще попереду

Україна наближається до нового етапу на шляху до членства в Європейському Союзі. Після майже двох років технічної підготовки та переговорів у ЄС офіційно готуються до відкриття першого переговорного кластера. Для Києва це один із найважливіших результатів європейської інтеграції після отримання статусу кандидата у 2022 році.

За даними джерел Громадського радіо, відкриття першого кластера заплановане на 15 червня під час міжурядової конференції Україна—ЄС у Люксембурзі.

Втім, у Брюсселі дедалі частіше наголошують: відкриття переговорних кластерів не означає швидкого вступу до Євросоюзу. Навпаки, саме тепер починається найскладніша частина переговорів.

Нинішній процес вступу суттєво відрізняється від попередніх хвиль розширення ЄС. Україна проходить його в умовах повномасштабної війни, а сам Євросоюз після досвіду попередніх розширень значно прискіпливіше оцінює не лише ухвалення законів, але і їхню реальну дію.

Що таке переговорні кластери

Переговори про вступ до Європейського Союзу часто сприймаються як політичний процес. Насправді ж це насамперед масштабна юридична та інституційна трансформація країни.

Для вступу до ЄС кожна держава-кандидат повинна привести своє законодавство у відповідність до права Європейського Союзу, відомого як acquis communautaire. Саме для цього переговорний процес поділено на тематичні блоки.

Після реформи політики розширення ЄС 35 переговорних глав були обʼєднані у шість великих кластерів:

• Основи процесу вступу до ЄС (Fundamentals);
• Внутрішній ринок;
• Конкурентоспроможність та інклюзивний розвиток;
• Зелений порядок денний та стале з’єднання;
• Ресурси, сільське господарство та політика згуртованості;
• Зовнішні відносини.

Найважливішим серед них є кластер «Основи». До нього входять судова система, боротьба з корупцією, функціонування демократичних інституцій, реформа державного управління та економічні критерії членства. У ЄС діє принцип «Fundamentals first» — цей кластер відкривається першим і закривається останнім. Від прогресу саме в ньому залежить швидкість переговорів за всіма іншими напрямами.

Фактично Європейський Союз виходить із простої логіки: без незалежних судів і ефективних державних інституцій неможливо якісно реалізувати жодну іншу реформу.

Найшвидший скринінг серед країн-кандидатів

Перш ніж відкрити переговорні кластери, Україна повинна була пройти так званий скринінг. Це один із найменш помітних для широкої аудиторії, але важливий етап вступного процесу.

Під час скринінгу Європейська комісія перевіряє всю систему законодавства країни. Експерти аналізують кожну сферу державної політики, порівнюють її з нормами ЄС і визначають, які зміни ще необхідно провести.

Скринінг України розпочався у липні 2024 року і завершився у вересні 2025-го. У Європейській комісії наголосили, що настільки швидке проходження цього етапу стало можливим завдяки високому рівню підготовки української сторони та чіткій політичній мотивації щодо вступу до ЄС.

17 березня 2026 року Європейський Союз відкрив для України всі шість переговорних кластерів у технічному форматі, що дозволило продовжити роботу над реформами навіть попри блокування офіційного відкриття з боку Угорщини. Після зміни влади в Будапешті Київ і новий уряд Угорщини досягли домовленостей щодо захисту прав угорської національної меншини в Україні, що зрештою дало змогу розблокувати переговорний процес.

Чому нинішній етап відрізняється від попередніх хвиль розширення

Якщо порівнювати нинішній процес із вступом країн Центральної Європи на початку 2000-х років, є відмінності. Тоді розширення ЄС розглядалося насамперед як інструмент демократичної трансформації посткомуністичних держав. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну ситуація змінилася.

Аналітики Центру європейських політичних досліджень (CEPS) зазначають, що російська агресія фактично повернула політику розширення в центр стратегічного порядку денного Євросоюзу. Якщо раніше розширення часто сприймалося як технічний бюрократичний процес, то сьогодні воно дедалі більше розглядається як інструмент безпеки Європи.

Саме тому переговори про вступ України мають подвійний характер.

• З одного боку, Україна повинна виконати критерії членства та провести необхідні реформи.
• З іншого боку, сама інтеграція України дедалі частіше розглядається в Брюсселі як стратегічний інтерес Європейського Союзу.

Ця подвійна логіка робить нинішній переговорний процес унікальним в історії розширення Європейського Союзу.

Найскладніше — попереду

Попередні етапи переговорного процесу були зосереджені на підготовці законодавчих змін та оцінці готовності України до відкриття переговорних кластерів. Тепер, коли цей рубіж пройдено, ЄС оцінюватиме практичні результати реформ. Саме тому, на думку старшої аналітикині European Policy Centre Аманди Пол, найскладніша частина переговорів лише починається.

«Відкриття переговорних кластерів має величезне символічне значення. Але політично найскладніший етап починається тоді, коли реформи переходять зі стадії законодавства на папері до їхнього реального впровадження. Україна вже досягла значного прогресу у сфері верховенства права та боротьби з корупцією, однак роботи ще багато. ЄС послідовно наголошує на незалежності судової системи та антикорупційних інституцій як ключових умовах вступу. Водночас проблема полягає не стільки в підтримці цих реформ суспільством, скільки в готовності політичних еліт приймати обмеження власних повноважень», — сказала експертка у коментарі Громадському радіо.

Для Брюсселя це питання має принципове значення. Під час попередніх хвиль розширення Європейський Союз неодноразово стикався з ситуацією, коли країни-кандидати швидко ухвалювали необхідні закони, але після вступу їхнє виконання виявлялося значно складнішим. Тож у нових хвилях розширення центр уваги зміщується від самого законодавства до практики його застосування.

Коли в Брюсселі говорять про верховенство права, йдеться значно більше, ніж просто про реформу судів.

Фактично це комплексна оцінка здатності держави працювати за правилами, які однаково застосовуються до всіх. Для Європейського Союзу саме верховенство права є основою функціонування внутрішнього ринку, інвестиційного середовища та демократичних інститутів.

«Держави-члени ЄС дивитимуться не лише на формальне виконання критеріїв, а на те, чи працюють реформи на практиці. Чи ухвалюють суди незалежні рішення? Чи розслідують антикорупційні органи справи проти високопосадовців? Чи реально виконуються правила державних закупівель?», — зазначає Аманда Пол.

Особливу увагу ЄС приділяє незалежності Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. У Брюсселі уважно відстежують будь-які спроби політичного впливу на ці органи, оскільки розглядають їх як один із показників зрілості державних інституцій.

Фактично для Євросоюзу головне питання сьогодні звучить не «Чи може Україна провести реформи?», а «Чи зможе Україна зберегти їхню сталість незалежно від політичних змін?»

Найнеочікуваніший виклик: сільське господарство

Якщо в Україні найбільше говорять про судову реформу та боротьбу з корупцією, то в багатьох країнах Європейського Союзу дедалі більше занепокоєння викликає інше питання. Йдеться про майбутню інтеграцію українського аграрного сектору до єдиного ринку ЄС.

На думку Аманди Пол, саме сільське господарство може стати одним із найскладніших напрямів переговорів: «Узгодження українських стандартів із правилами ЄС щодо аграрної політики, безпеки харчових продуктів та екологічних вимог може створювати напругу. Крім того, багато держав-членів, які мають потужний аграрний сектор, уже зараз скептично ставляться до інтеграції України в цій сфері. Україна є одним із глобальних лідерів аграрного виробництва, і частина європейських фермерів побоюється, що це може підірвати конкурентоспроможність їхнього власного сектору».

Схожі побоювання озвучив в інтервʼю Громадському радіо і депутат Європейського парламенту Райнер Брандштеттер.

«Дуже важлива тема, про яку я чую в Австрії та в інших країнах, це сільське господарство. Для Європейського Союзу було дуже важливо вкладати багато грошей у фермерів, тому що після Другої світової війни бракувало їжі. Ми мусили зробити все, щоб побудувати сильне сільське господарство. Потім у певний момент продукції стало надто багато, її довелося експортувати. І тому багато фермерів тут бояться.Багато хто боїться дешевих продуктів з України. І це буде одним зі складних моментів переговорів», — додав євродепутат.

Для України цей аргумент може виглядати несподіваним. Адже якщо питання корупції та верховенства права давно перебувають у центрі суспільної дискусії, то аграрний вимір вступу майже не обговорюється.

Чому українське сільське господарство хвилює Брюссель

Побоювання європейських фермерів повʼязані не лише з конкуренцією на ринку. Аналітики Bruegel наголошують, що Україна є аграрним гігантом за європейськими мірками. Вона має близько третини всіх орних земель Європи та є одним із найбільших світових експортерів зернових культур.

Це означає, що вступ України вплине не лише на торговельну конкуренцію, а й на систему фінансування Європейського Союзу.

Сьогодні значна частина бюджету ЄС спрямовується через Спільну аграрну політику (Common Agricultural Policy). За чинних правил Україна могла б стати одним із найбільших отримувачів таких коштів.

Саме тому експерти Bruegel звертають увагу на необхідність реформування самої аграрної політики ЄС до моменту вступу України.

Чи реально вступити до 2030 року

Мета вступу України до ЄС до 2030 року регулярно звучить як у Києві, так і в Брюсселі. Однак після спілкування з посадовцями ЄС та дипломатами цей термін видається нереалістичним.

Досвід інших країн-кандидатів показує, що навіть після офіційного відкриття переговорів шлях до членства може тривати роками. Хорватія, остання країна, яка приєдналася до ЄС у 2013 році, вела переговори майже шість років. Чорногорія веде переговори з 2012 року, Сербія з 2014-го, а Туреччина відкрила їх ще у 2005 році, однак процес фактично заморожений.

Навіть найбільш оптимістичні сценарії стикаються з однією проблемою: кожен наступний етап переговорів потребуватиме одностайної підтримки всіх держав-членів ЄС. Тому навіть після завершення скринінгу та відкриття кластерів процес залишається політично вразливим до позиції окремих країн. Досвід останніх років показав, що двосторонні суперечки або внутрішньополітичні процеси в державах-члнах можуть безпосередньо впливати на швидкість просування переговорів.

На цьому тлі в Європі обговорюють різні форми поступової інтеграції України до ЄС ще до завершення повного процесу вступу.

Асоційоване членство: інтеграція в систему ЄС чи альтернатива вступу?

Одну з найгучніших пропозицій останніх місяців висунув канцлер Німеччини Фрідріх Мерц. У травні 2026 року він запропонував надати Україні спеціальний статус «асоційованого членства», який дозволив би українським представникам брати участь у роботі окремих інституцій ЄС без права голосу. За задумом Мерца, такий формат не повинен замінити повноправне членство, а має стати проміжним кроком між статусом кандидата та вступом до ЄС.

На думку експертки European Policy Centre Аманди Пол поступова інтеграція може дозволити Україні отримати частину переваг членства ще до завершення переговорів, а самому ЄС — підготуватися до майбутнього розширення.

Подібну логіку підтримує і постійний доповідач Європейського парламенту щодо України Міхаель Гелер. Під час засідання Робочої групи Комітету регіонів ЄС з питань України він заявив, що Євросоюз не повинен обмежуватися лише технічними переговорами про відкриття кластерів.

«Ми не повинні обмежуватися лише тривалим процесом відкриття кластерів і технічними переговорами. Нам потрібен чіткий політичний сигнал про кінцеву мету. Йдеться про повноправне членство України, але ми можемо прискорити політичну інтеграцію вже зараз» — сказав Галер і додв, що робота українських представників в  інституціях ЄС у статусі спостерігачів дозволила б Києву краще підготуватися до майбутнього членства.

Втім, навколо ідеї Мерца тривають дискусії. Частина політиків розглядає її як спосіб пришвидшити інтеграцію України, тоді як інші побоюються — проміжний статус може перетворитися на альтернативу повноправному членству.

«Статус спостерігача та інші форми поступової інтеграції є важливими ініціативами. Вони можуть допомогти Україні раніше долучитися до процесу ухвалення рішень у ЄС і зробити євроінтеграцію більш відчутною для громадян. Водночас такі формати повинні бути чітко прив’язані до реальної перспективи повноправного членства. Інакше існує ризик, що їх почнуть сприймати як заміну вступу до Європейського Союзу», — пояснює Громадському радіо Аманда Пол.

Саме такі побоювання висловив президент Володимир Зеленський. Коментуючи пропозицію Мерца, він наголосив, що Україна прагне повноправного членства з усіма правами держави-члена, а не участі в європейських інституціях без права голосу.

Тому більшість експертів радять сприймати 2030 рік не як гарантовану дату вступу, а як політичний орієнтир. Його досягнення залежатиме одночасно від темпів реформ в Україні, здатності ЄС зберігати політичну єдність та готовності обох сторін шукати нові механізми інтеграції на шляху до повноправного членства.