Захворювання, ДТП і алкоголь: адвокат пояснив спірні випадки виплат родинам загиблих військових

Родини загиблих військових у низці випадків можуть домагатися призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15 мільйонів гривень через суд.

Про це в етері Громадського радіо розповів адвокат Дмитро Йовдій.

За його словами, нині одним із головних критеріїв для визначення розміру виплати є формулювання щодо причин смерті військовослужбовця.

«На сьогоднішній день межа критерію розмежування — це фактично визначення у висновку військово-лікарської комісії щодо смерті. Саме щодо пов’язаності загибелі військовослужбовця. Тобто якщо визначено, що це загибель, пов’язана із захистом Батьківщини. То фактично, знову ж таки, на думку Міністерства оборони, це має бути саме загибель або пряма загибель на полі бою, або загибель, смерть від поранення отриманого. Якщо військовослужбовець, наприклад, помирає від захворювання, навіть набутого під час військової служби. Це вже не є, на думку Міністерства оборони, підставою для того, щоб віднести цю загибель до бойової. І тоді виплата буде не 15 мільйонів, а значно менше. Це 500 прожиткових мінімумів на відповідний рік», — пояснює адвокат.

Водночас є категорії смертей, за яких виплата, за словами адвоката, може бути взагалі виключена. Йдеться, зокрема, про самогубство, смерть унаслідок дій у стані алкогольного сп’яніння. Або смерть, пов’язану із вчиненням військовослужбовцем адміністративного чи кримінального правопорушення.

Йовдій наголошує, що вирішальне значення мають не лише висновки ВЛК, а й результати службового розслідування. А також формулювання наказу про виключення військового зі складу особового складу у зв’язку зі смертю.

«Насправді важливі висновки службового розслідування і особливо формулювання наказу. Бо там є формулювання в наказі про виключення з особового складу у зв’язку зі смертю чи загибеллю. Так ось там і має міститися це формулювання. Чи воно пов’язано із захистом Батьківщини, чи воно не пов’язано», — наголосив адвокат.

За його словами, спірні ситуації виникають, зокрема, коли військовий гине не безпосередньо під час бою. Наприклад, це може бути ДТП або інша обставина, яка сталася під час виконання військовослужбовцем службових обов’язків.

«Той приклад, який ви навели, насправді, виходячи зі здорового глузду, взагалі, в принципі, з любої логіки, звісно, це загибель, яка пов’язана із захистом Батьківщини, пов’язана з виконанням обов’язків військової служби. Але, знову ж таки, якщо, наприклад, командування військової частини прийде до висновку, що, наприклад, військовослужбовець саме в цей момент уже не виконував бойове завдання. А там просто, скажімо так, проїжджав, наприклад, із власної необережності наїхав на міну, такі випадки також бувають, то це, наприклад, вже буде підставою для відмови. Це вже не буде кваліфіковано як захист Батьківщини», — додав Йовдій.

Такі формулювання, зазначає він, часто стають предметом судових спорів між родинами загиблих військових та державними органами.

«Якраз це є основною темою дискусії, протиріч і судових спорів між Міністерством оборони чи, наприклад, Національною гвардією і сім’ями військових. Тому що, насправді, з такими формулюваннями дуже часто і звертаються сім’ї. Кколи вони оспорюють ці формулювання і все ж таки доводять в судах, що військовий все-таки загинув і ця загибель безпосередньо пов’язана з військовою службою. Хоч і це було ДТП, скажімо так. Навіть там не обов’язково це була міновибухова травма, це може бути і ДТП, звичайно, але знову ж таки при цьому військовий виконував обов’язки військової служби», — наголосив адвокат.

Окремою проблемою є випадки, коли військовий помирає від захворювання. Навіть якщо воно виникло або загострилося під час служби чи перебування у полоні.

«Як мінімум, тоді сім’ї потрібно добитися формулювання у висновку військово-лікарської комісії про те, що захворювання пов’язано із захистом Батьківщини. Тобто що воно означає — те, що воно набуте саме під час виконання обов’язків військової служби, а перебування у полоні, звісно, належить до такого виконання», — пояснив Йовдій.

Адвокат зазначає, що навіть за такого формулювання автоматична виплата 15 мільйонів гривень не гарантується. Оскільки державні органи можуть розцінювати смерть від захворювання інакше, ніж смерть від бойового поранення. Водночас у разі відмови рішення можна оскаржувати.

«І тоді, навіть в такому випадку, виплата напряму не світить 15 мільйонів, тому що це захворювання, хоча воно пов’язане з захистом Батьківщини, але це не смерть від поранення. Але, знову ж таки, в такому варіанті вже буде перспектива судово, вже можна буде, якщо відмовлять, в суді оскаржити»,— наголосив адвокат.

Йовдій підкреслює, що законодавство, на його думку, вже передбачає можливість враховувати такі випадки. Однак проблема виникає через практику застосування цих норм.

«Все законодавство на сьогоднішній момент вже адаптовано до того, щоб навіть такий випадок смерті був прирівняний до, скажімо так, бойової втрати і до втрати, яка фактично пов’язана з виконанням обов’язків військової служби. І за яку передбачена виплата 15 мільйонів. Законодавство нормальне в цьому плані і адаптоване. На сьогоднішній день вже, бо там раніше були проблеми з законодавством. Але проблема в тому, що, знову ж таки, Міністерство оборони та Нацгвардія, ДПСУ, вони умудряються якось по-своєму тлумачити це законодавство. І фактично все одно стоять на тому, що це 15 мільйонів — це тільки смерть або загибель у бою, або від поранення. Ось в цьому проблема. Не в законах, а саме у тлумаченні і підході до цих законів», — додає адвокат.

За словами адвоката, окремі проблеми виникають у випадках, коли після смерті військового в його крові виявляють алкоголь.

«Якщо робиться посмертна експертиза і виявляється, що алкоголь у крові, це у 100% випадках відмова у призначенні одноразової грошової допомоги. Причому незалежно від того, від чого військовий загинув чи помер», — каже він.

Водночас, наголошує, що сама наявність алкоголю ще не означає, що смерть настала саме через сп’яніння.

«Якщо, фактично, загибель чи смерть пов’язана безпосередньо з цим алкогольним сп’янінням. Наприклад, якщо військовослужбовець отруївся алкоголем, чи, наприклад, він вжив алкоголь і помер чи загинув внаслідок необережного поводження зі зброєю, то це вже є підставою для відмови у виплаті. Але якщо причини смерті інші, алкоголь, проміле ж, не вбиває. Вбиває куля або вбивають інші причини, то в такому випадку вся відмова Міністерства оборони визнається безпідставною і виплата призначається», — пояснив Йовдій.

Складнішими адвокат називає справи, пов’язані з ДТП. Якщо слідство встановлює, що військовий порушив правила дорожнього руху і це стало причиною аварії, державні органи можуть використати такий висновок для відмови у виплаті.

«Слідчий приходить до висновку, що військовий допустив порушення правил дорожнього руху і, відповідно, вчинив адміністративне правопорушення. І сам винен у своїй смерті. Ніхто там не розбирається, які причини тому були. Ніхто не розбирається, в якій він обстановці був. Ось достатньо лише цього, щоб, скажімо так, відмовити у виплаті», — каже він.

У таких випадках, за словами адвоката, захист родини має працювати безпосередньо в межах кримінального провадження.

Щодо самогубств, Йовдій зазначає, що такі справи є одними з найскладніших. Водночас навіть тут родина може намагатися оскаржити встановлені обставини смерті.

«Самогубство, знову ж таки, це вкрай складна історія. Там взагалі дуже важко боротися. Знову ж таки, там, скажімо так, якщо є висновок, що є це самогубство, тут взагалі варіантів немає. Але, наприклад, в рамках кримінальної справи можна, скажімо так, довести, що, наприклад, там не встановлена причина смерті. Що не було самогубство, а причина смерті не встановлена. Тоді виплата буде. Вона буде не 15 мільйонів гривень, вона буде як не бойова, але, знову ж таки, буде», — пояснив адвокат.

Він також допускає проведення судово-психіатричної експертизи. Яка може встановити, що військовий через свій психологічний стан, зумовлений воєнною обстановкою, не усвідомлював своїх дій.

Йовдій наголошує, що родинам загиблих важливо починати юридичну роботу ще до подання документів на виплату. А не після отримання офіційної відмови.

«Ця ситуація до подачі документів на виплату триває 3–6 місяців. Збираються документи, військові частини готують документи, ВЛК також свій висновок готує. На тій стадії треба дивитись ці документи, і якщо вони не відповідають ситуації і обстановці, їх вже оспорювати. Наприклад, висновок ВЛК можна оспорити, але не тоді, коли вже є відмова», — наголосив адвокат.

За його словами, проблемою також є ситуації, коли працівники ТЦК усно повідомляють родині, що виплата їй нібито не належить. І відмовляють у прийнятті заяви. Адвокат наголошує, що усна відмова фактично позбавляє родину можливості повноцінно оскаржити рішення.

«Людина може за наполяганням не подати заяву, і лише після того, як прийде відмова, тоді вже її оскаржувати. Бо неможливо щось оскаржувати, поки ви не відмовили. А так, вони приходять в ТЦК, їм на словах відмовляють, і вони просто махнули рукою. І потім строк пройшов у реалізації свого права, і вже неможливо щось зробити», — пояснив адвокат.

Тому, за словами Йовдія, ТЦК має виконувати саме передбачену процедуру.

«Тут ще такий момент буває, що потрібно все ж таки вимагати органи працювати по процедурі. Задача ТЦК — це просто зібрати документи, прийняти від людини заяву і переслати на Міністерство оборони. А не на словах відмовляти людину, що їй нічого не світить», — наголосив він.

Якщо родина отримала офіційну відмову у виплаті, її можна оскаржити в адміністративному суді. За словами адвоката, строк для подання позову становить шість місяців із моменту отримання відповідного рішення.

Йовдій вважає, що судова перспектива у таких справах часто є, оскільки суди можуть скасовувати рішення державних органів.

«В такій ситуації, я скажу так, судова перспектива, як правило, є. Суди часто скасовують рішення державних органів. Тому боротися сенс точно є. Просто проблема в тому, що часто люди опускають руки, тому що їм в ТЦК кажуть, що нічого не буде», — наголосив він.

Адвокат радить родинам звертатися по кваліфіковану юридичну допомогу, адже для оцінки перспективи справи необхідно детально аналізувати всі документи та обставини смерті військовослужбовця.

«Тому перспектива є, і потрібно обов’язково звернутися в суд. Півроку на оскарження є. Бажано це робити, звичайно, з кваліфікованою юридичною допомогою», — підсумував Йовдій.