Василь Шандро про виставку та інформаційні бульбашки під час війни

У Києві в галереї «Білий світ» триває виставка графічних робіт журналіста й військового Василя Шандра. Більшість представлених робіт тривалий час зберігалися у коробках та ящиках. За словами автора, проєкт виник завдяки збігу обставин, знайомствам та пропозиціям людей, які допомогли його реалізувати.

Про це в етері Громадського радіо розповів журналіст, військовий Василь Шандро.

«Дякую за можливість розказати на моєму улюбленому Громадському радіо про новий проєкт. Ну, новий і не зовсім новий, бо це роботи, всі створені так само, як і в попередньому проєкті. Вони сиділи, лежали, стояли, перекладені десь там у коробках, у ящиках, чекали просто свого часу. Звісно, що через об’єктивні певні події  вони, звісно, не демонструвалися. Але, направду, вони і не планувалися як окремий якийсь, знаєте, матеріальний проєкт, так би мовити. Це така низка випадковостей і якихось цілком несподіваних історій, які трапилися», — розповів Шандро.

За його словами, важливу роль у появі виставки зіграли соціальні мережі, старі знайомства та пропозиції людей, які допомогли зібрати проєкт.

«Зокрема, в соціальних мережах, які поєднують зараз дуже багатьох людей, ну, і якісь мої знайомства з минулого. З того, що я називаю «життям до Великої війни», і пропозиції від хороших людей, які вчасно зійшлися в одному місці і запропонували мені реалізувати цей проєкт. Насправді хитромудрого в цьому проєкті нічого немає. Сама назва говорить про жанрову специфіку цього проєкту», — зазначив він.

Шандро розповів, що виставка майже повністю складається з графіки. Серед робіт є монохромні та кольорові твори, а також монотипії.

«Це графіка, ну, переважно, або на 95 % чи на 99 % графіка в цьому проєкті. Представлена в галереї «Білий світ». Там є і монохромні роботи, чорно-білі, є кольорова графіка, є дуже люблений мною прийом монотипій, і багатьма художниками, насправді. Це такі досить унікальні, оригінальні, невеличкі твори, насправді, виготовлення чи створення яких доступне майже всім, не обов’язково професійним авторам», — пояснив журналіст.

Концептуально виставка пов’язана з поняттям простору — місцями, які людина сприймає не лише як фізичні чи документально зафіксовані об’єкти, а й через власні емоції та спогади.

«Концептуально ця виставка, власне, зав’язана довкола такого поняття, всім близького і зрозумілого, як простір, як якісь наші із вами місця, не обов’язково які є фотографічно чи документально підтвердженими, не є точними, реалістичними і так далі. Направду, коли ми вже з власниками галереї, з кураторами подивилися на ці роботи вкупі, стало зрозуміло, що ця історія швидше про пошук настрою якогось простору, про емоцію якогось простору, про пам’ять про якийсь простір», — сказав Шандро.

Він вважає, що ця тема особливо близька українцям після початку повномасштабної війни. Адже мільйони людей були змушені змінити місце проживання через окупацію, бойові дії чи вимушену міграцію.

«І це речі багатьом українцям зараз безумовно важливі і дотичні до них через те, що за останні, принаймні, 4,5 роки багато людей в Україні змінили місця свого компактного проживання через окупацію, через бойові дії, через вимушену міграцію. І, як не крути, навіть в умовно мирних, а зараз, мабуть, дуже умовно можна називати якісь міста в Україні мирними, тилові міста в тому числі, доводиться так само ухвалювати людям досить непрості іноді рішення про, знову ж таки, зміну, а часом і втрату цих місць, які колись для тебе були близькими і рідними», — розповів журналіст.

За його словами, йдеться не лише про виїзд за кордон, а й про переміщення людей усередині України в пошуках безпечнішого місця.

«І йдеться не лише про еміграцію за межі України, йдеться навіть про ці рухи, пересування в межах самої України. У пошуках безпечніших якихось локацій. Звісно, що коли ці роботи створювалися, то в них не було такої суперпозиції, або цієї ідеї, про яку я зараз кажу. Можливо, її там не було стовідсотково, хоча роботи вже були створені під час війни. Так чи інакше, можливо, це на якомусь рівні перечуттів впливало на частину, принаймні, із цих робіт», — зазначив Шандро.

Виставка триватиме до 13 вересня у галереї «Білий світ» на вулиці Євгена Чикаленка, 21А, у Києві, неподалік станції метро «Театральна». Галерея працює з середи до неділі до 19:00.

Василь Шандро також поділився своїми міркуваннями про сучасну журналістику та зміни українського медіапростору. За його словами, навіть визначення того, кого можна називати журналістом, нині стало предметом дискусій.

«Я насправді довгий час, працюючи, в тому числі, на Громадському радіо, я дуже обережно вживав поняття журналіста і означення щодо себе, зокрема. І в нас було дуже багато гарячих дискусій, в тому числі з колегами, і в час до Великої війни, тому що багато є нюансів нез’ясованих. Якщо йдеться про теорію, питання, насправді, ще драматичніше, бо багато людей у нас, які працюють в медіа, вони не особливо розрізняють жанри в самій журналістиці. В принципі, медіапростір настільки зараз розширився, настільки він став багатоликим і багатовимірним, що, по суті, кожна людина, яка створить свій підручник з журналістики, мабуть, матиме якусь рацію і зможе пояснити, аргументувати і дефініювати будь-яку термінологію», — сказав він.

На думку Шандро, після початку повномасштабного вторгнення українська журналістика мала можливість суттєво переосмислити свої підходи, але цього не сталося.

«Журналістика мала шанс в нас, і, загалом, медіапростір мав шанс, якого вже не буде найближчим часом, в 2022 році змінитися. Але цього не трапилося. Змінитися — я не маю на увазі, що там було погано, стане краще, або було краще, стати має гірше, чи ще якось мало стати. В принципі, була можливість через той великий, простий господи, тригер, як зараз люблять казати, спробувати пошукати нову якість її. Так би мовити, або, принаймні, формальних якихось інструментів її донесення. Я маю на увазі інструментів, якими оперує, умовно, людина перед камерою, мікрофоном, монітором і так далі», — пояснив журналіст.

Він зазначив, що в результаті медіа значною мірою повернулися до традиційних форматів, хоча війна докорінно змінила українську реальність.

«Але, ну, зрештою, ми повернулися до звичних, «традиційних» форм, і, по суті, там, ну, даруйте, в розважальних радіостанціях чи телеканалах. Піонерські голоси так само повернулися на ранок, і вони також жваво проговорюють теми про кількість загиблих, там, збитих і поранених, і зруйнованих будівель і так далі. Чи можна з цим щось зробити? Я, наприклад, не готовий сказати одразу. Чи мають всі там в чорних хустках ходити з 22-го року? Ну, вочевидь, ні», — сказав Шандро.

Окремо журналіст звернув увагу на те, як соціальні мережі впливають на сприйняття війни та подій у суспільстві. За його словами, сьогодні люди дедалі частіше перебувають у власних інформаційних «бульбашках».

«Я дуже сумніваюся, що зараз проходиться дуже чітка межа у сприйнятті життя і подій в житті по лінії цивільно-нецивільної. Швидше за все, це те, про що ми давно говоримо, так, про цю теорію бульбашок. Залежно від того, яка довкола тебе бульбашка, от така тебе і оточує реальність. Твоя персональна реальність. І ми бачимо, що в час соцмереж, які таргетують, які дуже цільово працюють із вами і інформацією довкола вас, ми опиняємося всі вже в дуже витончено оздоблених цих інформаційних бульбашках», — зазначив він.

На думку Шандро, така ситуація дозволяє людині фактично вибирати, яку частину реальності вона хоче бачити.

«І нам це, насправді, дуже зручно. Не бачити тих речей, яких ми не хочемо бачити, не перетинатися з новинами, які нас дратують, які нас дестабілізують, які нам несуть дискомфорт. І натомість перебувати серед новин, так би мовити, нашого поля, нашого розуміння і наших цінностей.

Це дуже важливо, насправді. Чи це правильно, чи це корисно, я не знаю. Це питання до дискусій. Але те, що зараз є у нас із вами можливість обертатися в полі своїх проблем і навіть дратуватися винятково через те, через що ми хочемо дратуватися. Зауважте, навіть серед колег, в тому числі, хто в медіа працює. Тобто це зараз модно можна називати працювати з пулом проблем певних, в яких ти можеш бути компетентним. Але, з іншого боку, це дуже емоційна, насправді, складова, я думаю, визначає і нашу поведінку, і наші реакції», — розповів журналіст.

Шандро вважає, що сучасні медіа та соцмережі дають людині можливість не лише обирати інформацію, яка їй подобається. А й свідомо відгороджуватися від того, що викликає негативні емоції.

«Ну, і базово ми, мабуть, можемо повернутися, зрештою, до фундаментальних речей, до цінностей, якими ми керуємося. Власне, сучасний медійний світ, він дозволяє вибудувати довкола себе оці стіни зі своїх уподобань і зі своїх, що важливо, невподобань. Ми дуже часто говоримо, що ми орієнтуємося винятково на те, що нам подобається, але забуваємо, що ми так само орієнтуємося і на те, що нам не подобається. І, власне, ця частина є не менш важливою, ніж те, що нам подобається. І можливість обирати те, що нам не подобається — це теж нашого часу, в лапках чи без лапок, досягнення. Та, очевидно, варто розуміти, що є оце чорне-біле, мінус-плюс, холодне-тепле, те, що нам подобається, і те, що не дуже», — підсумував Василь Шандро.