Допоміжне материнство в Україні: що насправді говорить закон про права допоміжної мами та біобатьків

Сурогатне материнство у суспільній думці часто оповите міфами та страхами, які здебільшого з’являються саме через незнання. Чи взагалі законне сурогатне материнство в Україні? Чи може сурогатна мама стати мамою дитини юридично? Які права та обов’язки у допоміжної мами і біобатьків? На ці питання відповідаємо далі у матеріалі, створеному за підтримки Міжнародної агенції сурогатного материнства та донорства яйцеклітин Gestlife. 

Почнемо з того, що, хоч у юридичних документах фігурує термін «сурогатне материнство», експерти рекомендують вживати словосполучення «замінне материнство» або «допоміжне материнство», які звучать більш м’яко.

Замінне материнство — це один із методів допоміжних репродуктивних технологій. Він допомагає подружнім парам, які не можуть зачати дитину традиційним способом чи мають протипоказання щодо виношування дитини дружиною.

Що таке допоміжне материнство з юридичної точки зору 

Варто зазначити, що окремого закону про сурогатне материнство в Україні немає. Тому коректніше говорити не про один «закон про сурогатне материнство», а про сукупність нормативних актів, а також договір між учасниками програми,  які регулюють різні частини процесу.

У статті 281 Цивільного кодексу України зазначено: повнолітні жінка або чоловік мають право за медичними показаннями (безпліддя) на проведення лікувальних програм допоміжних репродуктивних технологій — відповідно до порядку та умов, встановлених законодавством. Це лікування передбачає маніпуляції з репродуктивними клітинами, запліднення та розвиток ембріонів до перенесення в матку із застосуванням відповідних медичних технологій. 

Як саме застосовуються допоміжні репродуктивні технології (надалі будемо використовувати абревіатуру ДРТ) регулює наказ Міністерства охорони здоров’я України від 9 вересня 2013 року №787 «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні». Це основний підзаконний акт, який визначає медичний порядок застосування ДРТ.

Одним із показань до застосування допоміжного материнства є нездатність пари народити самостійно — зокрема відсутність матки у жінки, тяжкі соматичні захворювання, більше 4 невдалих спроб ДРТ тощо. Це розвіює один із поширених міфів про те, що допоміжним материнством може скористатись будь-хто, зокрема «жінки, які просто не хочуть виношувати  дитину». 

Цей же розділ визначає, хто може, а хто не може бути допоміжною мамою: замінною матір’ю може виступати лише «повнолітня дієздатна жінка за умови наявності власної здорової дитини, добровільної письмово оформленої заяви сурогатної матері та відсутності протипоказань».

Наказ МОЗ №787 визначає чіткий перелік обстежень, які має пройти жінка, щоб стати допоміжною мамою, а також алгоритм здійснення ДРТ методом сурогатного материнства.

Хто є законними батьками дитини

Українське законодавство дозволяє застосування допоміжних репродуктивних технологій, а Сімейний кодекс прямо визначає, хто є батьками дитини, якщо до народження вона знаходиться в утробі допоміжної матері. 

Батьківство дитини чітко визначене статтею 123 Сімейного кодексу: «якщо в організм іншої жінки переноситься ембріон людини, зачатий подружжям у результаті застосування ДРТ, батьками дитини є подружжя».

Це означає, що сам факт вагітності та пологів не робить сурогатну матір юридичною матір’ю дитини у такій програмі.

Українська судова практика також виходить із того, що сурогатна мати не набуває батьківських прав щодо дитини. Зокрема, у рішенні Холодногірського районного суду Харкова від 1 грудня 2023 року суд прямо зазначив, що сурогатна мати не набуває батьківських прав щодо дитини та не може просто відмовитися передати її генетичним батькам.

Крім того, «сурогатна мати не повинна мати безпосередній генетичний зв’язок з дитиною», що в іншому  випадку було б конфліктом для визначення батьківства дитини. Цей пункт розвіює ще один міф про те, що допоміжна мама нібито є біологічною матір’ю дитини.

Водночас тут є важливий нюанс. Для державної реєстрації народження маля необхідні відповідні документи, зокрема, правила передбачають подання письмової згоди жінки, яка народила дитину, засвідченої нотаріально, на запис подружжя батьками дитини. Саме тому важливо оформити документи належним чином.

Наприклад, у 2026 році суд розглядав справу, в якій через проблеми з документами та відсутність одного з майбутніх батьків не вдалося провести державну реєстрацію народження у звичайному порядку. Суд у результаті встановлював юридично значущі обставини, щоб забезпечити реєстрацію народження дитини.

Які права та обов’язки мають майбутні батьки й допоміжна мама

Варто розуміти, що лише частина відносин між батьками і допоміжною мамою визначається медичним законодавством і Сімейним кодексом.

Наприклад, наказ МОЗ №787 перелічує, зокрема, необхідні документи з боку сурогатної матері: її заяву, паспортні документи, документи щодо сімейного стану, свідоцтво про народження її власної дитини та, якщо вона перебуває у шлюбі, згоду чоловіка на її участь у програмі. Також з боку подружжя передбачаються заяви щодо застосування ДРТ, паспортні документи, свідоцтво про шлюб та нотаріально засвідчена копія письмового спільного договору із сурогатною матір’ю.

Водночас значна кількість практичних питань регулюється договорами між учасниками програми та залученими сторонами відповідно до їхньої ролі.

Зазвичай у договорі прописані медичні процедури, організаційні питання, витрати, компенсації, порядок взаємодії під час вагітності, дії після народження дитини та інші домовленості, які деталізують процеси від початку обстежень допоміжної матері до післяпологової підтримки. Усім сторонам важливо детально ознайомитись з умовами договору.

Як оформлюється юридична сторона програми

Для юридично правильного оформлення програми народження дитини за допомогою сурогатного материнства мають бути присутні такі складові:

Медичні покази

ДРТ — це лікувальні програми, їх проведення регулюється відповідним порядком МОЗ. Тобто процедура починається не просто з бажання людини скористатися сурогатним материнством, а в рамках встановлених вимог.

Перевірка документів

Наказ МОЗ №787 передбачає перелік документів для сурогатної матері та майбутніх батьків. Серед них — документи, що посвідчують особу, документи про сімейний стан, медичні та інші документи.

Підписання договору

Порядок МОЗ передбачає наявність письмового спільного договору між допоміжною матір’ю та подружжям і вимагає нотаріально засвідченої копії такого договору в пакеті документів для програми. Водночас українське законодавство не встановлює чіткий вигляд і зміст договору, тому важливо не нехтувати умовами і детально ознайомитись з текстом документу перед підписанням.

Медична програма і вагітність

Після виконання всіх документальних і медичних умов відбувається процедура перенесення ембріона та ведення вагітності відповідно до медичних протоколів.

Народження дитини

Після пологів оформляються документи, які підтверджують факт народження, а також документи, необхідні для державної реєстрації.

Державна реєстрація народження

На цьому етапі застосовуються Правила державної реєстрації актів цивільного стану. Для випадку перенесення ембріона допоміжній матері передбачена спеціальна процедура, яка передбачає, зокрема, нотаріально засвідчену письмову згоду жінки, яка народила дитину, та запис подружжя батьками.

Найпоширеніші міфи щодо допоміжного материнства

Міф №1: «Сурогатне материнство в Україні незаконне»

Насправді законодавство прямо передбачає застосування допоміжних репродуктивних технологій, а стаття 123 Сімейного кодексу визначає батьківство у випадку перенесення ембріона подружжя в організм іншої жінки.

Міф №2: «Ця сфера повністю не врегульована законом»

Вище ми детально розібрали норми Сімейного та Цивільного кодексів, наказ МОЗ №787 та правила державної реєстрації актів цивільного стану щодо сурогатного материнства.

Міф №3: «Допоміжною матір’ю може стати будь-хто»

Допоміжне материнство не для всіх жінок. «Жінка може підходити медично, але вона може бути не готова психологічно. Саме тому, крім юристів і лікарів, завжди є психолог. Перш ніж вступити у програму жінка спілкується з психологом, і якщо психолог каже «ні», то це одразу «ні», без обговорень. Жінка має усвідомлювати, що вона робить, для чого вона це робить», — розповідає Андрій Римар, директор із правових та операційних питань Міжнародної агенції сурогатного материнства та донорства яйцеклітин Gestlife.

Gestlife забезпечує комплексний супровід програм допоміжного материнства: від первинної консультації та юридичного оформлення до координації всіх етапів програми. Міжнародна агенція працює виключно в межах чинного законодавства, гарантуючи безпечний, конфіденційний та професійний супровід усіх учасників процесу. 

Міф №4: «Жінка, яка народила дитину, автоматично є її юридичною матір’ю»

Для звичайної вагітності загальні правила походження дитини справді пов’язують материнство з фактом народження. Однак для застосування ДРТ закон встановлює спеціальне правило: якщо ембріон подружжя переноситься в організм іншої жінки, батьками дитини визнається подружжя.

Міф №5: «Сурогатна мама після пологів може просто передумати і забрати дитину»

У передбаченій статтею 123 Сімейного кодексу моделі допоміжна мама не набуває батьківських прав щодо дитини. Такий підхід підтверджується і судовою практикою. Водночас проблеми з документами, виконанням договору або державною реєстрацією можуть призвести до судового спору.  

Міф №6: «Достатньо просто домовитися усно»

Ні, порядок МОЗ №787 передбачає письмовий договір між сторонами програми та включення його нотаріально засвідченої копії до відповідного пакета документів.

Міф №7: «Договір покриває абсолютно все»

Договір є важливим інструментом, але він не може стояти вище закону або суду. Неможливо договором скасувати права людини, вимоги медичного законодавства чи права дитини.

Саме тому юридичний документ має не тільки фіксувати домовленості між сторонами, а й відповідати чинному законодавству та враховувати реальні сценарії, які можуть виникнути під час вагітності, пологів і реєстрації дитини.

Навіщо потрібен професійний супровід агенції

Професійний супровід з боку агенції у програмах допоміжних репродуктивних технологій — це насамперед організаційна та медична координація всіх етапів між майбутніми батьками, допоміжною мамою та медичною командою, яка допомагає реалізувати програму.

Агенція — центр узгодження процесів, який забезпечує правильну послідовність медичних процедур, контролює дотримання протоколів лікування, організовує взаємодію між усіма учасниками програми та допомагає уникнути непорозумінь у практичних питаннях, які виникають під час підготовки, вагітності та пологів.

Більше того, професійний супровід передбачає гармонійну організацію процесів, які забезпечують дотримання прав і допоміжної матері, і біобатьків — у юридичних, медичних і зокрема психологічних аспектах.

«Після початку широкомасштабного вторгнення було прийнято Резолюцію Європейського парламенту від 5 травня 2022 року «Про вплив війни проти України на жінок» — European Parliament resolution of 5 May 2022 on the impact of the war against Ukraine on women (2022/2633(RSP)), яка говорить про те, що сурогатне материнство може наражати жінок у всьому світі на експлуатацію, особливо тих, хто є біднішими та перебуває у вразливому становищі, наприклад, у контексті війни, а також про те, що не можна допускати застосування та маніпулювання фінансово-економічною кризою. Там зокрема передбачається відкликання згоди жінки.

«Я згоден із цим пунктом. На етапі вступу у програму є завжди добровільне інформування і згода жінки, але є право і відкликати згоду, якщо вона, можливо, передумає — до етапу настання вагітності», — розповідає Андрій Римар про останні зміни у сфері сурогатного материнства.

До супроводу агенції зазвичай входять:

• координація всіх етапів програми;
• організаційний і юридичний супровід;
• комунікація між майбутніми батьками та допоміжною мамою через відповідальних менеджерів або координаторів;
• контроль за своєчасним оформленням медичної документації, необхідної для проходження програми;
• інформування сторін про етапи програми та наступні кроки.

Водночас клініка відповідальна за:

• координацію медичного етапу програми відповідно до сучасних медичних протоколів;
• узгодження графіків обстежень, процедур та візитів до лікарів;
• забезпечення дотримання внутрішніх стандартів клініки та медичної безпеки.

«Усе йде на договірній основі: договір нотаріально засвідчується. У нас є переддоговір і основний договір з біобатьками. Усі процедури і зобов’язання до моменту вступу і дії програми ми укладаємо як агенція з нашою учасницею, допоміжною мамою. У нас є договір, укладений безпосередньо клієнтом. Також є сам договір між біобатьками та учасницею, який має бути укладений до ембріотрансферу.

Ми у комплексі забезпечуємо як захист біобатьків, свій захист як агенції, так і обов’язково захист самої допоміжної матері. Ми не можемо собі дозволити упустити чи не передбачити якихось важливих моментів.

Ми завжди проговорюємо з учасницею до моменту її підписання договору всі пункти нашого договору. Виникають запитання, сумніви — ми спілкуємося, усе проговорюємо», — розповідає Андрій Римар.

Важливо розуміти, що професійний супровід агенції не замінює роботу клініки чи лікарів, а об’єднує організаційні, юридичні та комунікаційні процеси в єдину систему. Завдання агенції — забезпечити зрозумілу взаємодію між усіма учасниками програми, своєчасно координувати необхідні етапи та допомогти сторонам розуміти свої права, обов’язки й подальші кроки. Саме тому ще до початку медичних процедур важливо зважити всі за та проти, поставити всі необхідні запитання щодо медичних і юридичних аспектів програми та уважно ознайомитися з умовами договору.