Органи влади не можуть відмовляти в доступі до інформації лише через воєнний стан, — адвокатка

В умовах повномасштабної війни органам державної влади та місцевого самоврядування складніше визначати, яку інформацію можна оприлюднювати. А яку потрібно обмежувати з міркувань безпеки. Однак воєнний стан не звільняє розпорядників інформації від обов’язку відповідати на запити. Відмови мають бути обґрунтованими, а обмежувати можна лише конкретні відомості, доступ до яких справді необхідно закрити.

Про це в етері Громадського радіо розповіла Ольга Вдовенко, адвокатка громадської організації «Платформа прав людини».

За її словами, законодавство про доступ до публічної інформації не змінилося. Однак через російські інформаційні операції та загрози національній безпеці органам влади доводиться уважніше оцінювати ризики перед оприлюдненням певних даних.

Водночас надмірна закритість державних установ також створює проблеми, адже інформаційний вакуум можуть заповнювати чутки й дезінформація.

«Якщо в мирний час органи державної влади могли надавати певну інформацію з меншими сумнівами. То зараз вони повинні чітко зважувати всі «за» і «проти». Тому я б не говорила про бажання чи небажання органів влади надавати інформацію. Законодавство не змінилося, але дотримуватися балансу між правом на доступ до публічної інформації та необхідністю захищати національні інтереси стало насправді складніше. Цей баланс має два боки. Надмірна відкритість може зашкодити безпеці. А надмірна закритість створює інформаційний вакуум, який миттєво заповнює дезінформація. Це може підривати довіру суспільства до влади. Тому надання своєчасної та достовірної інформації саме по собі є одним із найефективніших інструментів протидії фейкам», — пояснила Ольга Вдовенко.

Водночас, адвокатка наголошує, що посилання на воєнний стан не може бути автоматичною підставою для відмови у відповіді на запит. Кожне обмеження доступу до інформації має бути обґрунтованим. І стосуватися конкретних відомостей, а не всього документа чи масиву даних.

За словами Вдовенко, «Платформа прав людини» проводить моніторинги від початку повномасштабного вторгнення. За цей час правозахисники продовжують фіксувати випадки, коли розпорядники відмовляють у доступі до інформації, яка не має обмежуватися.

Серед найпоширеніших порушень — повне ігнорування запитів, неповні відповіді, надання інформації, яка не стосується поставленого запитання. А також необґрунтовані посилання на воєнний стан або конфіденційність даних.

За словами адвокатки, найбільше проблем із доступом до публічної інформації виникає в органах місцевого самоврядування. Однією з причин може бути брак фахівців, які добре орієнтуються в законодавстві про доступ до інформації та знають, як правильно опрацьовувати запити.

«Проблем найбільше в органах місцевого самоврядування. Насамперед це пов’язано з кадрами. Тому що питання доступу на перший погляд здаються простими, але водночас є досить складними. У більших департаментах працюють фахівці, які краще орієнтуються в юридичних питаннях. Якщо вони відмовляють у наданні інформації, то намагаються застосувати трискладовий тест. Тобто використовувати інструменти, передбачені законодавством. Органи місцевого самоврядування часто ігнорують запити, не відповідають на них або не надають вичерпної інформації», — зазначила Ольга Вдовенко.

Адвокатка також розповіла, що публічність результатів моніторингів допомагає привертати увагу до проблеми. Зокрема, місцеві медіа писали про Великоберезовицьку громаду, яка потрапила до звіту правозахисників. І вирізнялася великою кількістю відмов у доступі до публічної інформації.

Водночас у «Платформі прав людини» не відстежували системно, чи змінилася поведінка розпорядника після оприлюднення звіту.

«Ми не прослідковували, чи надав розпорядник відповідь на запит після того, як опублікували наш звіт. Але завдяки звітам певна інформація набувала розголосу.
Зокрема, місцеві медіа писали про те, що Великоберезовицька громада потрапила до нашого звіту й була рекордсменом за кількістю відмов у доступі до публічної інформації. А що відбулося після цього, на жаль, ми не знаємо. Але розголос завдяки нашим звітам є», — сказала адвокатка.

За словами Вдовенко, інформація про укриття має залишатися відкритою та доступною для громадян. Це питання регулюють не лише законодавство про доступ до публічної інформації, а й інші нормативно-правові акти. Тому обмеження доступу до таких відомостей без належних підстав може бути порушенням законодавства.

Водночас адвокатка зауважує, що існують категорії інформації, доступ до яких може бути обмежений. Серед них — персональні дані, конфіденційна інформація та відомості, розголошення яких може зашкодити національній безпеці.

Проте навіть у таких випадках розпорядник не може просто оголосити весь документ закритим. Передусім він має оцінити, чи справді є законні підстави для обмеження доступу до конкретних відомостей.

«Так, звичайно, існують категорії інформації, доступ до якої обмежений не тільки під час правового режиму воєнного стану. Зокрема, це конфіденційна інформація, персональні дані, а також безпосередньо те, що стосується воєнного стану та національної безпеки. Але розпорядники повинні використовувати інструмент, який називається трискладовим тестом. Усі органи державної влади й місцевого самоврядування знають, що це таке. Це певний тест, який має пройти кожна інформація, доступ до якої хочуть обмежити. І тільки після цього потрібно ухвалювати рішення, надавати її чи ні. Більше того, обмежується доступ не до всієї інформації й не до всього документа. Якщо, наприклад, журналіст чи громадянин запитує проєкт бюджету, в якому є інформація про кошти, які витрачатимуть на забезпечення безпеки. То обмежити доступ до всього документа, тобто до проєкту бюджету, не можна. Органи державної влади чи місцевого самоврядування повинні закрити тільки ту інформацію, доступ до якої обмежений. А не весь документ», — пояснила адвокатка.

Якщо журналіст або громадянин отримав відмову в наданні публічної інформації, відповідне рішення можна оскаржити. Для цього існують передбачені законодавством механізми захисту права на доступ до інформації.

«Юристи громадської організації «Платформа прав людини», яка надає юридичну підтримку та юридичний захист журналістам і медіа, з радістю допоможуть оскаржити відмову. Або отримати таку інформацію для журналіста. Тож звертайтеся», — підсумувала Ольга Вдовенко.