Росіяни розпорошують піхоту вздовж фронту, щоб знайти шпарини в обороні, — «Гарт»

Російські військові намагаються проникати на українську територію невеликими піхотними групами. Зазвичай ідеться про двох військових, які висуваються з території Росії, намагаються знайти укриття, закріпитися та дочекатися підкріплення. Водночас українські аеророзвідка й ударні групи безпілотників виявляють і знищують противника.

Про це в етері Громадського радіо розповів Олександр Даниленко, начальник групи взаємодії зі ЗМІ бригади «Гарт», старший лейтенант.

За його словами, росіяни використовують тактику розпорошення невеликих піхотних груп уздовж лінії фронту.

«Якщо брати Вовчанськ та його околиці, то ворог намагається заходити до нас зі своєї території. Вовчанськ розташований близько до кордону — за кілька кілометрів від Росії. Противник намагається проникати на нашу територію малими піхотними групами. Зазвичай це двоє військових, які висуваються з російської території. Але таких груп дуже багато.

Їх складно виявляти саме через малу чисельність. Водночас вони розпорошені, заходять на різних ділянках, намагаються знайти шпарини, де можна сховатися, закріпитися і чекати на підкріплення. Після цього вони хочуть накопичити сили, щоб надалі штурмувати наші позиції вже більшими групами та просуватися глибше в наш тил», — розповів Олександр Даниленко.

Водночас, за його словами, реалізувати цей задум росіянам вдається не завжди. Значну частину піхотних груп українські військові виявляють і знищують ще до того, як вони дістаються українських позицій.

«Те, що вони хочуть робити в ідеалі, далеко не завжди їм вдається. Із тих малих піхотних груп, які висуваються в наш бік, далеко не всі доходять. Працює наша аеророзвідка, працюють ударні групи безпілотних літальних апаратів. Противника часто знищують ще на стадії висування. Особливо зараз, коли вже опало листя з дерев і зникла «зеленка», противнику складніше ховатися. Раніше росіянам допомагала «зеленка», вони могли використовувати її для маскування. Тепер нашим операторам дронів трохи легше виявляти такі групи. Часто їх знищують ще на ворожій території», — зазначив представник бригади «Гарт».

Якщо ж російським військовим вдається проникнути на українську територію та облаштувати укриття. То українські захисники намагаються відрізати їх від постачання. Йдеться про недопущення передачі їм їжі, води та боєприпасів, зокрема за допомогою наземних роботизованих комплексів.

«Якщо противник десь заліз і окопався, заховався у своїх сховках, наші хлопці роблять усе, щоб перерізати йому логістику. Тобто не давати можливості постачати продукти харчування, боєприпаси, воду. Щоб йому не могли передавати це ні за допомогою НРК, ні будь-якими іншими засобами. Коли противник уже відрізаний від постачання, навіть якщо він там накопичився, у нього немає чого їсти й немає чим стріляти. Тоді залишається два варіанти: здаватися або вдаватися до якихось необдуманих дій, які призводять до його виявлення. Після цього його знову знищують. Бойові зіткнення тривають постійно вздовж усієї смуги відповідальності бригади «Гарт», але ми стримуємо противника й не даємо йому просуватися», — сказав Даниленко.

Окремою проблемою на півночі Харківщини залишається велика кількість російських безпілотників.

За словами Даниленка, так звана сіра зона, де фактично панують дрони, охоплює не лише безпосередню лінію бойового зіткнення. А й значні території вглиб української та російської територій.

«Ми можемо говорити про всю смугу відповідальності нашої бригади, яка є доволі широкою і проходить на півночі Харківщини — від Вовчанська і далі східніше. Тут дуже багато безпілотників противника. Так звана сіра зона зараз дуже широка. Ба більше, вона заходить і на нашу територію. Це простір, де панують безпілотники, де все, що живе і рухається, контролюється та спостерігається дронами — як ворожими, так і нашими. Це стосується і нашої території, і російської, аж до державного кордону в той бік. У противника дуже багато безпілотників різних типів. Це звичайні FPV-дрони, так звані дрони-«ждуни», безпілотники на оптоволокні. Розвідувальні дрони — і маленькі, і великі, які можуть залітати далеко в тил. Є безпілотники, які працюють безпосередньо на лінії бойового зіткнення. Усе це суттєво ускладнює роботу наших військових, зокрема логістику», — пояснив військовий.

Він також зазначив, що загальна тактика російських військ протягом останніх місяців суттєво не змінилася. Вони продовжують використовувати малі піхотні групи, а також залучають артилерію, авіацію та безпілотники для підтримки штурмів.

«Їхня тактика й установки залишаються незмінними вже доволі тривалий час — це точно місяці. Малі піхотні групи постійно намагаються просуватися, ми їх знищуємо. Буває, що після цього вони трохи затихають, адже їм потрібно підвозити поповнення замість тих, кого втратили. А потім знову відправляють своїх військових у штурми. Обстановка залишається насиченою: постійні бойові зіткнення, постійні штурми та їх відбиття. Якихось особливих змін у тактичній поведінці противника ми не спостерігаємо. Для підтримки штурмових груп росіяни залучають багато особового складу, безпілотники, артилерію й авіацію», — розповів Даниленко.

Він додав, що броньовану техніку бачать значно рідше. Вона переважно перебуває далеко в тилу противника. Але й там її виявляють українські військові та знищують, коли вона з’являється на відстані, на якій до неї можна дістати

Представник бригади «Гарт» наголошує, що виокремити одну ділянку, на якій росіяни зосереджують основні зусилля, складно. Противник намагається діяти одразу на багатьох напрямках, використовуючи чисельну перевагу в людському ресурсі.

За словами військового, росіяни постійно вдосконалюють безпілотники та намагаються збільшувати відстань їхнього застосування. Через це зона, яку контролюють дрони, поступово розширюється.

«Ворог, звісно, намагається просуватися далі й активніше працювати безпілотниками. Зараз цей контроль відбувається насамперед за допомогою дронів. І ледь не щотижня, щомісяця вони залітають усе далі й далі. Якщо умовно рік тому ширина так званої сірої зони становила близько 10 кілометрів, потім вона збільшилася до 20, згодом — до 30, то зараз дрони на оптоволокні теоретично можуть залітати на 40–50 кілометрів. Росіяни постійно працюють над тим, щоб покращувати тактико-технічні характеристики своїх безпілотників і завдяки цьому розширювати сіру зону. Але ми так само намагаємося розширювати зону роботи наших дронів у бік противника. Нам потрібно, щоб безпілотники могли ефективно виявляти й знищувати ворога якомога далі від наших позицій», — наголосив Даниленко.