Документ із близько 100 сторінок: правозахисники підготували папери для Гааги по Маріуполю

28 серпня експерти та експертки правозахисної ініціативи «Трибунал для Путіна» (T4P) презентували подання до Міжнародного кримінального суду (МКС) з юридичним обґрунтуванням геноциду в Маріуполі, який вчинили росіяни.

Директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров повідомив, що нині у базі даних російських злочинних дій на території України (не лише у Маріуполі) майже 50 тисяч задокументованих злочинів. За його словами, головна мета роботи ініціативи — притягнути до відповідальності злочинців, а також допомогти постраждалим і відшкодувати збитки.

Про подання до МКС поговорили з  експертом Харківської правозахисної групи Михайлом Романовим.

Про ініціативу з юридичного обґрунтування вчиненого росіянами геноциду в Маріуполі

Михайло Романов: У межах ініціативи ми готуємо цілу низку подань, які стосуються різних злочинів Росії, передбачених Римським статутом.

Перший з цих документів — подання до МКС, яке стосується злочину геноциду. Ми обґрунтовуємо у цьому поданні те, що такий злочин був чинений відносно жителів Маріуполя.

Ми готували це подання майже рік, збираючи доступні для нас докази, зважаючи на те, що Маріуполь до цього часу є недоступним. І це одна з причин, з яких зібрання було зробити дуже важко. Ми змушені були користуватися, перш за все, відкритими джерелами, застосовуючи відповідні методики.

Також ми спиралися на свідчення людей, які покинули Маріуполь і погодилися надати відповідні підтвердження. Ми, звісно, від таких осіб отримували інформовану згоду, без якої доводи не розгляне МКС.

Врешті ми сформували документ, який має певну структуру. Він містить в собі й опис тих методик і фактів, які ми використовували, і джерела інформації, якими ми послуговувались, і юридичне обґрунтування, що базується на передбачених Римським статутом елементах злочину.

• Тобто на сьогодні є завершений документ із близько 100 сторінок, який ми готові подавати до МКС, зокрема через Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду, який працює в Україні. Цей документ є цілісним, і ми вважаємо, що готові до обґрунтування злочину геноциду.

---

Читайте також: Злочин геноциду складно довести: те, що ООН його поки не встановила, не означає, що над цим не працюють — Синюк

---

Роль держави та МКС у розслідуванні злочинів росіян

Михайло Романов: Я не думаю, що без ініціативи «Трибунал для Путіна» не відбулося б створення подань. Тому що в цю ініціативу увійшли 24 організації. І це не просто перелік — це організації, які працюють, кожна у своєму напрямку, виходячи з тих ресурсів, які їм доступні.

Але мені здається, що юридичне обґрунтування геноциду відбувалося б і в інший спосіб. По-перше, тому що національні правоохоронні органи також дуже активно працюють у відповідному напряму. Також працює Харківська правозахисна група та інші організації. Я не можу оцінити якість роботи кожного з учасників цього процесу, але вона є.

Звичайно, цей процес дуже важкий, оскільки національні правоохоронні органи вперше зіткнулися з такою кількістю злочинів, які необхідно розслідувати. 

• Лише база «Трибуналу для Путіна» вміщує в себе опис майже 50 тисяч злочинних епізодів росіян. І це не все, що відбулося на території України.

З усім необхідно працювати й національні правоохоронні органи отримують цю інформацію. Але це зробити дуже важко, адже просто не вистачає ресурсів. Я думаю, що робота над злочинами в будь-якому разі відбувалася, але вона дуже ускладнена їх кількістю та масштабом.

Щодо підготовки документів до МКС, то річ у тім, що цей орган не завжди має можливості й ресурси для того, щоб брати все це до уваги. Саме тому ми, правозахисні ініціативи, долучаємося до роботи, адже добре знаємо національну правову систему і реалії. Наша допомога є необхідною, і без неї документування було б зробити значно важче.

Але роботу виконуємо не лише ми. В міжнародному праві існує принцип компліментарності, який базується на тому, що міжнародне правосуддя, кримінальна юстиція доповнює і підтримує національні ініціативи. 

• МКС доєднується до роботи лише в тих випадках, коли держава не здатна або не бажає розслідувати певні кримінальні епізоди.

У нашому випадку, скоріше, мова йде про те, що держава не здатна розслідувати злочини через брак ресурсів та інструментальних можливостей. 

---

Читайте також: Центр судового переслідування за злочини агресії — перший крок у створенні спецтрибуналу для Росії — Павліченко

---

Перешкоди на шляху доведення злочинів росіян?

Михайло Романов: Для громадян України речі, які ми маємо доводити у МКС, є очевидними. Але цього не можна сказати про міжнародну спільноту, тим паче про тих юристів, які входять у склад міжнародних механізмів.

Люди живуть звичайним життям в Європі, у тих країнах, де не відбувається війна. Тому для них дуже складно зрозуміти, як і в яких формах у нас відбуваються злочини.

Також є суто формальний елемент, який стосується юриспруденції, де все завжди повинно бути обґрунтоване, доведене і продемонстроване. Тому ми опиняємося в ситуації, коли ми повинні довести злочини на кількох рівнях. По-перше, на більш неформальному рівні, щоб люди в інших країнах зрозуміли, що тут дійсно відбуваються жахливі речі. По-друге, ми повинні дотримуватись юридичних процедур, які все одно повинні бути виконані, не зважаючи на рівень злочину.

• Ми повинні збирати найбільш детальні, перевірені, вірогідні свідчення і докази того, що і як відбувається в Україні, аж до покрокових описів катувань чи інших актів жорстокості або агресії.

«Документування — складний і дуже кропіткий процес»

Михайло Романов: Документування — складна справа. Адже деякі території є недоступними, а деякі види злочинів мають неочевидні прояви. Зокрема обстріли, які можуть бути визнані як воєнними злочинами, так і злочинами проти людяності. Вони відбуваються з тих територій, до яких нема доступу, і неможливо отримати свідчення про те, хто і звідки стріляв. 

Потрібно не лише зафіксувати злочин, а й максимально деталізувати й систематизувати його. Оскільки без систематизації буде велика кількість відомостей, які не матимуть ніякого сенсу, їх неможливо буде використати. Тому документування дійсно складний і дуже кропіткий процес.

---

Читайте також: Петро Андрющенко: Росіяни хочуть, щоб місцевих у Маріуполі просто не залишилось

---

Більше про Маріуполь

До повномасштабного вторгнення російської армії у Маріуполі жили понад 500 тисяч людей. Російські військові почали обстрілювати місто 24 лютого. Микола Осиченко, керівник телерадіоорганізації «Маріупольське телебачення», якому вдалося разом із родиною евакуюватися з Маріуполя, в ефірі ГР розповідав, що «Росія стирає Маріуполь з лиця Землі разом із людьми».

Гуманітарна ситуація в Маріуполі постійно погіршувалася.

У травні 2022 року Маріуполь опинився у повній блокаді окупантами. Повністю зруйновані будинки близько 84 тисяч містян. Точний підрахунок загиблих здійснити неможливо. За попередніми оцінками, у Маріуполі загинули до 22 тисяч цивільних. Частину мешканців примусово вивезли на територію так званої «ДНР» чи до Росії. Омбудсменка Людмила Денісова повідомляла, що майже 170 тисяч маріупольців, які залишились у тимчасово окупованому місті, потерпають від голоду.

1 травня за підтримки ООН розпочалася евакуація мирних жителів, які переховувалися на території заблокованого російськими окупантами заводу «Азовсталь». Загалом із Маріуполя та заводу вивезли майже 500 людей. 7 травня з «Азовсталі» у майже захопленому російськими окупантами Маріуполі евакуювали всіх жінок, дітей та людей похилого віку.

16 травня із «Азовсталі» почали виходити українські бійці. Командир «Азову» Денис Прокопенко у відеозверненні заявив, що українське військове керівництво дало «наказ про збереження життя та здоров’я військовослужбовців та припинення оборони міста». Через гуманітарні коридори їх вивозили на підконтрольну самопроголошеній «ДНР» територію, зокрема в Новоазовськ та Оленівку.

У травні 2023 року Асоціація родин захисників «Азовсталі» нагадала, що більше ніж 1900 військових Маріупольського гарнізону і досі залишаються у російському полоні, з яких – більш як 700 бійців «Азову».

Громадське радіо створило проєкт «Маріуполь. зневоднення». Це радіодокументальна історія у вигляді серії подкастів про те, як маріупольцям доводилося виживати в російській окупації. Перший випуск проєкту про те, як змінилося водопостачання у Маріуполі після початку повномасштабної війни. У другому епізоді Тетяна Жук, яка пережила бомбардування Маріуполя, розповідала, як маріупольці перетворювали сніг на воду, а воду з калюж використовували як технічну. Третій випуск проєкту був присвячений тому, коли можливе відновлення інфраструктури водопостачання та природи у Маріуполі.

Маріуполь і досі під окупацією Росії. У серпні 2023 року Петро Андрющенко повідомив, що у тимчасово окупованому місті загарбники знесли вже 465 багатоквартирних будинків. При цьому окупаційна «адміністрація» у 2023-2024 році планує надати мешканцям 4894 квартири. Водночас у місті в середньому 57 172 людини залишились без житла.

20 серпня у «Центрі національного спротиву» заявили, що Росія розробила так званий «план розвитку» тимчасово окупованого Маріуполя, який передбачає збільшення його населення на 300 тисяч росіян.

Радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко повідомив, що 20 серпня в акваторію Маріупольського морського порту вперше з моменту окупації зайшов та пришвартувався російський військовий корабель.

---

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS