Фото: Час.ua
Ігор Рейтерович: Я не побачив нічого екстраординарного. Звичайні питання, які задають під час соціологічних опитувань і достатньо прямі на них відповіді. Навіщо було додатково пояснювати що мали на увазі — оце насправді ключовий момент. Оскільки ті пояснення, які надавали окремі представники, наближені до влади, були з такої сфери, що «люди в нас не дуже розумні, їм треба щось пояснити». Усі прекрасно все зрозуміли, ніхто не звинувачував конкретно президента в цій корупції, але політичну відповідальність за певні призначення несе він. Якщо ці призначення стикаються з корупційними проявами, політична відповідальність президента також присутня. І тут немає ніякої проблеми. Це нормальна демократична практика, яка характерна для розвинутих країн. А намагатися якось перевести увагу на діяльність антикорупційних органів, необхідність прирівнення до державної зради тощо — це вже спроба викривити ті результати, які були отримані.
Насправді в цих результатах немає нічого жахливого з огляду на те, що все це можна виправити: ухвалити відповідні рішення, внести відповідні зміни та більш відповідально підходити до тих чи інших кадрових призначень. Тому, всі хто кидався захищати президента, мені здається, зробили йому «ведмежу послугу». Тому що так загострили це питання. Вони змусили багатьох задумуватися: «А чому йому приділяють таку увагу?». З точки зору саме пояснень, роз’яснень, або звинувачень в якихось маніпуляціях. Ну і ще більше детально подивитися на результати цих опитувань. Відповіді окремих соціологів були достатніми.
Читайте також: Віталій Портников: Росія ставить Захід перед вибором, щоб домовлявся з Москвою
Тетяна Трощинська: Віталій Портніков сказав у нашій з ним розмові: «Що б не робив Рустем Умєров — це все ризики президента». Що ви думаєте про це?
Ігор Рейтерович: Логіка тут є. І з нею складно не погодитися з однієї простої причини. В силу об’єктивних і суб’єктивних факторів, у нас навіть не президентсько-парламентська, а супер президентська республіка на сьогодні. І це логічно з огляду на війну, яку веде Росія проти нашої країни. Але деякі речі свідомо призвели до посилення ролі й взагалі посади президента. І тому тут не треба дивуватися, що якщо відбулося таке посилення, то і громадяни більше питають і пов’язують всі позитивні й негативні моменти з діяльністю голови держави. Тому слід було очікувати подібних результатів.
Якби влада приділяла трошки цьому увагу і взагалі працювала з громадською думкою не в плані її формування, а в плані її вимірювання, то вони були б готові до подібних результатів і знали б, як на них правильно реагувати.
В контексті нового міністра оборони — так, щоб він не робив, в першу чергу — це ризики президента, і воно буде бити по президенту. Оскільки він цю людину призначає, він за неї відповідає, і він несе політичну відповідальність за якісь корупційні моменти, які виникають в цій системі. Тому що, якщо ці моменти зберігаються надалі, значить погане призначення: погано відібрали, погано попрацювали, погана кадрова політика. Тому тут нічого дивного немає.
Читайте також: Офіс президента не підпадає під декларування, хоча має корупційні ризики — Регіна Гусейнова
Тетяна Трощинська: Сергій Іванов у «розслідуванні» назвав агентами ФСБ трьох провідних українських журналістів. Мене вражає, що навіть поважні медіа називають це «розслідуванням». Навіть без лапок. Як думаєте, що це було?
Ігор Рейтерович: Це медіакілерство — виконання завдань, які замовляють певні політики щодо знищення медійно та інформаційно інших політиків. Дві групи-конкуренти, при чому провладні, намагаються через такі механізми вплинути одна на одну, зменшити рівень підтримки у владі цих людей. І вдаються до таких дуже відвертих і примітивних маніпуляцій, які межують з наклепом. Можна навіть у судовому порядкові ці питання розглядати.
Ці провладні групи, які конкурують між собою, використовують людей, які називають себе журналістами. Одна група пов’язана з заступником очільника Офісу президента. Друга — з паном Гетьманцевим. Всі прізвища були названі. Я навіть бачив дослідження, які робили з приводу того, як цю джинсу розповсюджували різними каналами комунікації. Питання ж не тільки в цьому «розслідуванні». Там же було багато інших матеріалів. Зараз ми спостерігаємо за клановою боротьбою. Проблема в тому, що до неї залучають людей, які справді є лідерами громадської думки.
Це все дуже сильно наближає нас до країни, яка веде проти нас війну. Такі речі мають різатися на корені. В тому числі й професійною спільнотою, яка має сказати, що жодного відношення ці люди до журналістики не мають. І що з цим взагалі щось треба робити. Тому що питання репутації є дуже важливими для України зараз.
Ця історія вдарила не стільки по тих людях, скільки по державі загалом. Якщо хтось думає, що за нами не спостерігають наші партнери, вони глибоко помиляються. Спостерігають. І дуже уважно.
Читайте також: Справжня боротьба з корупцією — це усування спокус, а не відстрілювання людей, які на ці спокуси піддаються — Олексій Панич
Нагадаємо, 9 серпня 2023 року з’явилося повідомлення про те, що Уряд в обхід НАЗК вніс до Верховної Ради законопроєкти про зміни до антикорупційного законодавства.
Так, 7 серпня Кабмін схвалив два проєкти законів «Про внесення змін до статті 59 Закону України «Про запобігання корупції» щодо удосконалення порядку притягнення до відповідальності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» та «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законодавчих актів щодо удосконалення порядку притягнення до відповідальності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (зареєстровані у парламенті під номерами №9586 та №9587).
Після цього Національне агентство із запобігання корупції звернулось до уряду та прем’єр-міністра Дениса Шмигаля із закликом не привласнювати собі роль законодавчої ініціативи при внесенні змін до антикорупційного законодавства.
У НАЗК наголосили, що розробником цих законопроєктів є Мінюст, хоча це не є його компетенцією. За законом, єдиним органом центральної виконавчої влади, на який покладено функцію забезпечення формування державної антикорупційної політики як невіддільної складової загальнодержавної політики, є саме НАЗК.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS