«Розчарування знімає відповідальність»: що мотивує молодь діяти | Катерина Бихуненко

Обговорюємо, як змінити професійний шлях, опановувати інженерію під час війни та знаходити можливості для практичного навчання. Катерина розповідає про волонтерство на підтримку війська, громадські акції, вплив війни на її цінності та національну свідомість. Також говоримо про роль родини й школи у формуванні поглядів молоді, відповідальність за майбутнє України та про те, чому навіть невелика допомога може мати значення.

Анастасія Багаліка: Катерина — студентка інженерної спеціальності Київського авіаційного інституту. І це вже доволі серйозно. А для початку попрошу тебе розказати про себе, звідки ти і що є в твоєму житті, окрім навчання.

Катерина Бихуненко: Я взагалі з Харкова. У Київ переїхала влітку 2022-го року. Рік тому вступила в Київський авіаційний інститут. До цього я після школи пішла працювати в маркетинг. І працювала там, можна сказати, 5 років.

А потім вирішила, що хочу стати інженеркою і пішла навчатися в авіаційній. Окрім навчання в університеті, я займаюся волонтерством, граю в шахи. Іноді займаюся якимось спортом. Моє хобі пов’язане з університетом. І багато мого часу зараз я проводжу в університеті, окрім пар. Також є частина інженерної команди в нас в університеті. Серед моїх одногрупників склалась така команда. Ми беремо участь у різних проєктах, хакатонах. Ще граю в шахи, це теж у команді авіаційного інституту.

Анастасія Багаліка: Розкажи, як це все пов’язано? Шахи, в моєму уявленні, це щось про математичний склад розуму, так? Тобто тут є зв’язок між твоїм вибором спеціальності, шахами і в цілому тим, що тобі подобається?

Катерина Бихуненко: Я думаю, що напряму тут зв’язку нема. Але може якийсь зв’язок і є. Але просто я не зустрічала серед інженерної спільноти дуже багато людей, які грають у шахи. І в нас у шаховому клубі люди з різних факультетів, з різних спеціальностей. Тому я думаю, що це більше просто як захоплення для себе.

***

Анастасія Багаліка: Коли йдеться про таку технічну освіту, є дуже багато стереотипів. Я думаю, що ти з ними стикалась. Як відреагувало на твій вибір твоє оточення? І в цілому, чи ти десь стикалася зі стереотипами, що ти «дівчина в технічній спеціальності» тощо?

Катерина Бихуненко: Насправді, я думаю, що стереотипи досі є. Тому що, наприклад, у мене в групі з, мабуть, 20 людей, всього 4 дівчини. Але при цьому ні в своєму оточенні, ні в самому університеті я ніколи не стикалася із якимись стереотипами, що я там чогось не можу, або що я дівчина і це не для мене. Тобто, батьки мене дуже підтримували. Мама сказала, що вона завжди знала, що я піду в щось технічне. І вона, насправді, була дуже рада, що я нарешті вступила в університет…

Слухайте інтерв’ю повністю у доданому аудіофайлі або дивіться на Youtube-каналі Громадське радіо NextGen

Цей проєкт реалізується в межах Vidnova Lab 2026 — програми, створеної Commit gGmbH за підтримки Robert Bosch Stiftung та Maria & Kurt Dohle Stiftung

---