Ана Море
Олег Шинкаренко
Facebook та Google умовно безкоштовні, ми для них — набір поведінкових даних для продажу реклами — Павло Бондаренко
Звинувачення соцмереж у поширенні дезінформації чи підвищенні рівня тривоги звичні для нас. Гіганти Facebook та Twitter принаймні заявляють, що намагаються впроваджувати зміни для захисту від фейкових новин чи дописів, що розпалюють ворожнечу. Про вплив соцмереж важко говорити, не переходячи у конспірологію, адже усіх лякає невідоме, а їх потенціал безмежний.
Ведучі1
Кадр з фільму «Соціальна дилема»
На Netflix вийшов документальний фільм «Соціальна дилема». Режисер Джефф Орловський вкотре порушує питання відповідальності соцмереж, їх впливу на демократію у всьому світі та на людську психіку.
Хоч фільм і дещо претензійний, іноді переборщує з драматизмом, але, як на мене, цінний тим, що думками з-за лаштунків діляться колишні співробітники гігантів ринку.
Трістан Гарріс, колишній фахівець Google з етики дизайну, засновник Центру гуманних технологій, звертає увагу на те, що ніколи в історії 50 дизайнерів не ухвалювали рішення, яке матиме вплив на 2 мільярди людей.
Анна Лембке, психіатриня та поведінкова дослідниця зі Стенфорду, вважає, що соцмережі експлуатують еволюційну потребу мозку в взаєминах з іншими людьми. А Роджер МакНамі, ранній інвестор у Facebook, каже, що Росія не вдавалася до зламу Facebook, щоб вплинути на вибори у США, а просто скористалася тим, що і так дає ця платформа.
Жоден із колишніх співробітників Twitter, Instagram, Facebook чи Google не відкидає позитивного впливу розвитку технологій. Жоден із них не вважає, що проблеми, які створюють соцмережі, залежать тільки від технологій. Навпаки, технології ніби підносять лупу до і так наявних проблем сучасного суспільства. Разом із тим колишні співробітники компаній-гігантів зазначають, що люди, які створювали ці платформи, не усвідомлювали масштабу впливу на свідомість, суспільство та ризиків, пов’язаних із цим. Адже від початку і досі основною метою цих платформ був продаж реклами.
Говоримо про те, як на нас впливають соцмережі й що з цим робити. Спробуємо не драматизувати.
Павло Бондаренко, співзасновник «Радіо Поділ» та автор подкасту про технології «Доступ» вважає, що не можна розглядати проблему соціальних мереж у відриві від суспільних та технологічних процесів останніх 20 років.
«Соціальні мережі є наслідком дуже швидкого прогресу, появи дуже швидкого способу комунікації. Смартфони, швидкісний інтернет і соціальні мережі стали доступними для широкого кола людей.
Основна проблема — це швидкість споживання та передачі інформації, зміна моделі споживання інформації. Умовно кажучи, кожна людина отримала право та можливість судити, робити висновки за дуже невеликий проміжок часу — не подумавши, не проаналізувавши, не побачивши контекст.
Мені здається, все це комплексна проблема тих процесів, які відбуваються в суспільстві. Соціальні мережі, при всіх їхніх негативних чи позитивних ознаках є радше наслідком, аніж причиною цих процесів».
Шукаючи новини у Facebook та Google, ми забуваємо, що основне завдання цих сервісів — втримати нашу увагу якомога довше, аби показати нам якомога більше реклами. У стрічці «Соціальна дилема» Трістан Гарріс, колишній співробітник Google, засновник Центру гуманних технологій каже:
«Люди думають, що Google — це просто пошукова система, а Facebook — місце для спілкування та обміну фото з друзями. Але не всі усвідомлюють, що ці платформи змагаються за вашу увагу. Соцмережі — не просто пристрій, який чекає на те, щоб його використали. У них свої власні цілі, яких вони досягають, використовуючи вашу ж психологію проти вас».
Цю саму думку повторює Павло Бондаренко. Важливо пам’ятати, що мета інтернет-платформ — не принести вам користь, а заробити на вас. Марк Цукерберг володіє 13% акцій компанії Facebook, у серпні цього року його статки перевищили 100 мільярдів доларів. Facebook та Google — одні з найпопулярніших сервісів і серед українських користувачів.
«Це ті два сервіси, які покривають 80-90% всього новинного трафіку. Вони умовно безкоштовні і працюють заради отримання реклами, а не для того, щоб служити вам надійним джерелом інформації. Це не дуже збігається з задачею користувача отримувати корисну, незаангажовану інформацію, тому виникають проблеми. Ми хочемо дізнатись щось корисне для себе, а сервіс бачить в нас набір поведінкових даних, які він може використати, щоб таргетувати корисну для нас рекламу, щоб ми щось купили.
Концепція умовно безкоштовного продукту найбільш небезпечна для якісного сприйняття інформації. Наприклад, Facebook частіше показує емоційніший контент, бо він захоплює більше людей, ніж нудний аналітичний матеріал».
Усвідомлювати, як працюють ці сервіси, важливо, аби розуміти, що поширення надійної інформації, якісної аналітики та правдивих новин — не є задачею ані Google, ані Facebook. Павло Бондаренко радить змінювати канали сприйняття інформації на ті, що менше залежать від алгоритмів продажу реклами.
«Подкасти, email-розсилки від окремих маленьких медіа, на мою думку, зараз набагато краще покривають інформаційну потребу. Соціальні мережі варто сприймати як місце, де дуже багато емоційного контенту, який направлений на кількість переглядів, коментарів, а не на те, щоб слугувати вам надійним джерелом інформації».
Письменник та журналіст Олег Шинкаренко досліджував поширення політичної реклами через соцмережі. Каже, що їх доступність в останні роки різко зросла. У липні цього року компанії We Are Social та Hootsuite опублікували звіт про те, що аудиторія соцмереж виросла до майже 4-х мільярдів людей, тобто ними користується понад 51% населення планети. Соцмережі глибоко вкорінилися у наше повсякденне життя.
«Можна сказати, що вони стали частиною нашої свідомості. Соціальні мережі стали навіть частиною нашої індивідуальності. Завдяки дешевим смартфонам і дешевому мобільному інтернету сталась дивна ситуація».
На думку Олега Шинкаренка, посили політичної реклами у соцмережах не відрізняються від старої, доброї реклами у ЗМІ та на бордах. Але вплив такої реклами більш точковий.
«Ми якось не помічаємо, що смартфон — це ніби наша третя рука, ми навіть відчуваємо певний дискомфорт без смартфона. Таким чином сьогодні політична реклама значно глибше проникає в нашу свідомість. Тепер штабам кандидатів значно простіше зробити нам ін’єкцію своєї політичної пропаганди. Використовують також інтерактивність, аби залучити виборців ще глибше».
Павло Бондаренко закликає не демонізувати технології, але пам’ятати, що найбільші технологічні компанії зараз впливовіші, аніж уряди деяких країн. Тому вони потребують адекватної регуляції із врахуванням усіх ризиків та усвідомленням реального впливу на суспільство. І насправді зміни потроху відбуваються.
«Є свіжа історія про те, що Facebook нарешті заборонив контент, який ставить під сумнів, був Голокост чи ні. Відбуваються певні зміни, усвідомлення впливу на суспільні процеси.
У США, наприклад, нещодавно заборонили твіти політиків без додавання свого коментаря. Соціальні мережі як сервіси почали якось змінюватись, хоч і запізно».
Доки гіганти технологічного ринку змінюються на благо (або удають, що змінюються) кілька практичних порад від співзасновника «Радіо Поділ» та автора подкасту про технології «Доступ» Павла Бондаренка про те, як мінімізувати негативний вплив своїми силами.
«Якщо ми говоримо про людей, які хочуть перебувати більш менш в контексті того, що відбувається, то це питання менеджменту інформації. Потрібен аудит того, що ти споживаєш. Варто питати себе, чи споживаєш інформацію тому, що вона комфортна і потрібна, чи за звичкою і тому, що так роблять всі?
Також варто спробувати інші формати отримання інформації, якщо їх пропонують медіа, яким ти довіряєш. Наприклад, формат розсилки або подкастів. Я займаюсь подкастами, тому що вірю, що цей формат набагато кращий для засвоєння меншої кількості інформації, але якіснішої».
Зі слів Павла він розв’язав для себе проблему менеджменту споживання інформації, поставивши питання: для чого мені конкретно ця соцмережа. Facebook для нього — спосіб дізнатися про те, що відбувається в житті друзів, Instagram — подивитися милі відео з котами та собачками, а розсилки медіа, яким довіряє, та подкасти — для читання новин.
У вас можуть бути власні способи регулювання. Але через кількість інформації та швидкість її поширення, яку нам пропонують сучасні технології, хаотично споживати усе і звідусюди — дуже небезпечно. Не забувайте про це.
Читайте також: Ми не так далеко від повного занурення в онлайн-життя, існування за тамтешніми законами — Марина Дубина
Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.
Встановлюйте додатки Громадського радіо:
