Аліна Сарнацька
Відчуваю провину, що у 2014-му році не пішов воювати — військовий лікар
Чому військовий лікар з позивним «Чубака» вважає, що якби більше добровольців було у 2014-му році, повномасштабної війни у 2022-му році не відбулося б?
Ведучі1
Про свою історію боротьби за незалежність і свободу України він розповів у черговому випуску програми «Добровольці».
Авторка подкасту — сержантка ЗСУ, медикиня Аліна Сарнацька. До повномасштабного вторгнення — аспірантка із соцроботи та менеджерка громадської організації.
«Медицина до повномасштабної війни — це було не моє»
Аліна Сарнацька: Де ти працював до великої війни?
«Чубака»: Я за освітою лікар-педіатр. Шість років я пропрацював за спеціальністю, а за рік до повномасштабного вторгнення я пішов з медицини й працював програмістом в одній українській компанії.
Аліна Сарнацька: Чому пішов з медицини?
«Чубака»: Якби я працював не з дітьми, а терапевтом, я б пішов з медицини набагато швидше. Медицина мене не надихала, це було не моє.
«Я б ніколи не зустрів таких неймовірних людей, якби не пішов на війну»
Аліна Сарнацька: Чому ти «Чубака»?
«Чубака»: Спочатку у мене був позивний «Борода», тому що я ношу бороду. А коли ми виїхали на Донбас, виявилося, що кожний другий — це «Борода», тому мій позивний був неактуальним. Так сталося, що позивний нашого начальника медицини був «Йода», і я подумав, що персонаж «Чубака» мені подобається, він теж великий і волохатий, і такого позивного я ще не чув.
Аліна Сарнацька: З якими людьми ти зустрівся в армії?
«Чубака»: Я зустрів велику кількість неймовірних людей, яких би я ніколи не зустрів, не пішовши на війну. Це і власники великих бізнесів, навіть міжнародних. Вони воюють простими солдатами й сержантами. Це також люди, які працювали у галузі обслуговування тощо. Для мене було досить неочікувано, що така величезна кількість людей, які не були дотичні до військової справи, зустрілися в одному місці. Я досі підтримую стосунки з деяким з тієї бригади, де служив раніше. Там є лікар з позивним «Скальп», який просто з шостого курсу університету пішов на фронт.
Аліна Сарнацька: Найдивніша людина, з якою б ти ніколи не зустрівся, якби не пішов на фронт?
«Чубака»: Мабуть, це депутати, які служать. Чудові люди, які дійсно пройшли перевірку часом і подіями, які ми разом пережили.
«3-тя окрема штурмова бригада — скупчення мотивованих людей в одному підрозділі»
Аліна Сарнацька: Ти був у ТРО, а потім перевівся у третю штурмову. Які є відмінності?
«Чубака»: Коли я прийшов у ТРО, мені казали:
«Никакой армейщины».
Потім виявилося, що «армейщины» там просто повно. Щодо відмінності, то це підходи до організації. Якщо у ТРО працювали більше на якусь норму, щоб усе було згідно з документами, то у 3-ій штурмовій робота йде на результат.
- Такої великої маси вмотивованих військовослужбовців у одному місці я ще не зустрічав.
Аліна Сарнацька: Чим ти зараз займаєшся у 3-ій окремій штурмовій бригаді?
«Чубака»: Є дві задачі, які я виконую. Це або чергування у медичному пункті — це такий собі амбулаторний прийом хворих зі звичайними захворюваннями. Або медична евакуація. Дуже цікаво, що у цивільному житті я зміг втекти від медицини, але в армії поки що мені це не вдається. Останнім часом я постійно залучений у медевакуації. Коли пораненого забирають з позицій на пару кілометрів, ми під’їжджаємо з бригадою, перевантажуємо його у свій медичний автомобіль, надаємо більш кваліфіковану медичну допомогу на місці та веземо до стабілізаційного пункту.
Читайте також: Сили оборони мають успіхи на Таврійському напрямку — генерал Тарнавський
«Мені подобається, що я роблю щось, що впливає на перемогу»
Аліна Сарнацька: Подобається адреналін?
«Чубака»: Так, адреналін мені став подобатися і це мене трохи лякає. Відчуття від вдалого виїзду не порівняти ні з чим — ти розумієш, що ти зробив щось, що дійсно впливає на нашу перемогу. Цей адреналін викликає залежність.
Спочатку при перших обстрілах було неймовірно страшно. Хотілося написати будь-який рапорт, щоб мене відпустили додому, щоб ніколи цього не чути, не бачити й забути, як страшний сон. З кожним наступним виїздом ти звикаєш. Так, нас обстріляли, але ж не влучили! Значить, можна зробити ще щось корисне.
«Не шкодую, що пішов на війну добровольцем, шкодую, що не зробив цього раніше»
Аліна Сарнацька: Як ти прийняв рішення піти на війну?
«Чубака»: Після 24 лютого дня два я просто сидів у шоку. Я не хотів вірити до останнього, що почалася війна. 26 чи 27 числа я пішов у якийсь центр комплектування Київського ТРО. Там мене спитали, чи маю я військовий досвід, я відповів, що не маю, і мене відправили додому. З сусідами ми готували якісь коктейлі «Молотова», готувалися до оборони.
Коли Київ був вже майже в облозі, ми виїхали до Львова до мого друга. І цей мій друг почав організовувати один з батальйонів територіальної оборони міста Львова і дуже активно мене запрошував. Тим часом я вже стояв у електронній черзі до військкомату у Львові. Через деякий час я пройшов медкомісію, мене записали у запас якоїсь частини. Я дуже хотів би зараз дізнатися — якої, мені дуже цікаво, куди б я потрапив.
Отже, після того, як мене записали у запас, я пішов до свого друга у ТРО і 16 квітня я склав присягу. Відтоді я є військовослужбовцем.
Аліна Сарнацька: Ти не шкодуєш, що пішов в армію?
«Чубака»: Навсправжки не пошкодував жодного разу. Я народився і виріс у Донецьку, і коли відбувалися події 2014-го року, я тоді нічого не зробив. У 2013-му році я переїхав вчитися у Миколаїв і після 2014-го року у Донецьку не повернувся. Це зрозуміло, чому. Але я не пішов в АТО, не пішов захищати Україну. Я думаю, що десь всередині сиділо це почуття провини. І коли я приймав рішення у 2022-му році йти на війну, думаю, що саме цей фактор був одним з вирішальних. Я відчуваю провину, що я тоді нічого не зробив. Можливо, якби я тоді щось зробив і декілька десятків тисяч теж, повномасштабного вторгнення б не було.
Попередні випуски подкасту:
- «Боюся загинути, а на мені — старі подерті труси» — військова лікарка
- Це перша війна, де так багато відкритих ЛГБТ-військових — тактичний медик Боря
- Діставши 14-річну Софію з-під завалу, почула: «Можна я вже вмру»: історія військової
- Росіяни крили звідусюди, снаряд застряг за авто, яким вивозив поранених — доброволець Регбі
- Про зарплату в IT і в ЗСУ, побут піхотинців, першу зброю: інтерв’ю з програмістом, який пішов воювати
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
