Російські окупанти змінюють назву міста на російську. Фото з відкритих джерел
Уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська розповідає, що цей законопроєкт має дати правдиву інформацію всім громадянам України про реальні завдання Європейської хартії регіональних або міноритарних мов. Таких мов в Україні є чимало: білоруська, польська, румунська, угорська, іврит, німецька. Україна бере на себе зобов’язання підтримувати ці мови.
«Законопроєкт передбачає вилучення з цього переліку російської мови. По-перше, вона не потребує захисту. Держава, в якій офіційна мова російська, є багаточисельною. Наша держава не повинна захищати цю мову, оскільки в нас дуже невеликий відсоток представників російської національності, а переважна більшість наших земляків — це зросійщені українці.
Російськомовного українця, за рішенням Конституційного суду, не існує. Це маніпуляція та російська пропаганда.
Якщо Верховна Рада проголосує цей законопроєкт, то таким чином народні депутати продемонструють глибинне усвідомлення цієї проблематики й підтримають народ України. І не будуть, зрештою, витрачати даремно бюджетні кошти на підтримку мови країни-агресорки», — каже мовна обмудсменка.
Читайте також: Російська музика в трендах — небезпека для культури та суспільства: Альберт Цукренко
Олена Івановська говорить, що в Україні не переслідують за використання російської мови в приватному житті. Ніхто не контролює, якою мовою людина розмовляє зі своїми дітьми. Хоча, на її думку, спілкування з дітьми російською — це проблема.
«21% російськомовних батьків переконані, що їхні діти, перебуваючи в дитячих садках, достатньою мірою набувають мовних навичок державної мови. Але, коли громадська організація „Спільномова“ провела експеримент, вимірявши мовну компетенцію діток, то стало зрозуміло, що лише 5% набувають достатніх навичок. А це означає, що ці дітки вже у невигідній позиції. Батьки закладають неконкурентну спроможність своїм дітям щодо україномовних дітей. Результати шкільної програми й оцінювань на це прямо вказують.
Треба популяризувати ідею, щоб кожен російськомовний батько і мати розуміли, що вони неусвідомлено занижують можливості своїй дитині», — зауважує вона.
Уповноважена із захисту державної мови розповідає, що мовне законодавство не втручається в приватну сферу російськомовних людей. І це правильно, на її думку. Але держава вимагає, щоб в публічному просторі російськомовна людина все ж таки переходила на українську мову, надавала послуги, комунікувала в офіційних установах державною мовою.
«Не треба применшувати значущість мовного законодавства, адже коли ми сідаємо за кермо, ми всі добре знаємо правила дорожнього руху. Наш мовний закон, як будь-який інший закон чи кодекс. І ми намагаємось контролювати, попри наші ресурси, щоб кожен громадянин України володів державною мовою», — зазначає Олена Івановська.
Дивіться та слухайте також: Росія зникне: Олександр Алфьоров пояснює — чому
Мовна політика і мовна стратегія — це комплексне завдання державних інституцій, каже уповноважена із захисту державної мови. Первинна відповідальність покладається на Міністерство культури, бо саме воно випрацьовує цю політику. МОН та місцева влада мають також бути залучені в цьому процесі.
«Мова — це не лише інструмент, який дозволяє вирішити гуманітарні завдання, а й державотворчий чинник. У 2019 році ухвалили наш мовний закон. Це дуже невеликий термін, бо русифікація та зросійщення відбувалось і досі відбувається. У серпні цього року державна мова і національна культура стали складниками закону про національну безпеку.
Держава має виробити оцей інструмент, як захищати нашу гуманітарну безпеку. Ми лише на початку цього шляху. Треба це констатувати. На нашу інституцію покладається завдання контролювати, забезпечувати функціонування державної мови. А прогнозувати та випереджувати політику в цьому напрямку має Мінкульт.
Ми готові працювати теж в цьому напрямку, якби в нашої інституції були ресурси. Але 30 працівників секретаріату Уповноваженої із захисту державної мови з трьома представниками в регіонах — це катастрофічно мало. Коли я готувалася до конкурсу на цю посаду, то планувала, що у нас буде аналітичний центр, моніторингові центри, щоб працювати на випередження та на стратегію», — розповідає Олена Івановська.
За її словами, наразі робоча група при комітеті Верховної Ради з питань гуманітарної та культурної політики працює над правками до чинного закону про забезпечення функціонування української державної мови. Через політичні та історичні умови, потрібні корекції багатьох статей.
Читайте також: Посилення українізації чи повернення російської: мова українців у соцмережах
Нагадаємо, наразі згадка російської мови є в Конституції України. Зокрема, у статті 10 сказано: «…В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України». Зміни в Конституцію може вносити Верховна Рада, але на період воєнного стану внесення змін до Основного закону заборонено статтею 157 Конституції України.
У липні 2021 року згадку російської в Конституції коментував Конституційний суд України. В одному з його рішень сказано:
«Попри те, що в цьому приписі з усіх мов зі статусом мови національної меншини виокремлено лише російську мову, це не означає надання їй Конституцією України привілейованого юридичного статусу, оскільки це суперечило б принципові заборони дискримінації в такій площині юридичного регулювання, як національний режим розвитку, використання й захисту мов національних меншин. Стосунки між державотвірною нацією та національними меншинами засновано на взаємному визнанні цінностей один одного. Утім державна мова і мови національних меншин не тотожні ні за статусом, ні за функціями. ».
Цю публікацію було профінансовано урядом Великої Британії в рамках проєкту «СRITICAL INFORMATIONAL NEEDS RADIO CONTENT FOR FRONTLINE AND BORDERLINE UKRAINE COMMUNITIES», що реалізувався Громадським радіо. Погляди, висловлені в цій публікації, належать автору(ам) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії
Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете: