«Для кого зміни в закон про люстрацію за 4 роки до його завершення — для Ківалова і Портнова?» — Козаченко

Змінами до закону також створюється «Комісія по очищенню влади», яка займатиметься перевіркою участі конкретної персони в злочинах режиму Януковича. Складатися комісія буде з трьох осіб, яких призначить Кабмін, а визначати їх будуть шляхом «рейтингового онлайн-голосування».

Проте 3 червня з порядку денного засідання розгляд цього законопроєкту зняли.

Чи були якісь ризики в цих змінах до закону про люстрацію і як саме люстрація, яка проводиться Зеленським, відрізняється від, можливо, самої ідеї люстрації, ми запитали в екскерівниці Департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції Тетяни Козаченко.

Тетяна Козаченко: Насправді, люстрації, на яку сподівалося суспільство, не відбулося, ухвалили лише маленький закон про очищення влади, відповідно до якого відсторонили від посад виключно людей за об’єктивними критеріями: топ-посадовців за часів Януковича, якщо вони більше року займали свої посали і їх державне управління призвело до таких трагічних подій, коли із державною зброєю державні посадовці вбивали цивільне населення, та керівників в органах комуністичної партії. І це було об’єктивно, враховуючи, що в момент, коли держава хоче відмовитися від недемократичних практик і хоче забезпечити прозорий відбір на посади, вона не потребує досвіду того керівництва і тих еліт, які мають старе управління, що не є актуальним для країни, що хоче оновитися.

У 2014 році цей маленький закон про очищення влади вступив у силу, він діє всього 10 років – у 2024 році припиняється його дія. Залишилося чотири роки і вирішили його змінити. Для кого? Для Ківалова, для Портнова, для Клюєва, для Льовочкіна?

Вони не залучили до співпраці людей, які присвятили цьому життя, які ухвалювали цей закон, які розробляли методологію. Було два активних роки реалізації цього закону, коли перевірялися всі діячі посадовці на підставі постанови Кабміну. Я два роки реалізовувала цей закон як керівник Департаменту з питань люстрації при Мінюсті. Я – керівниця громадської ради з питань люстрації при Мінюсті – органу, який передбачений законом. Виникає питання: якщо Мінюст розробляє зміни до закону, чому воно не звернулося до громадського органу, який передбачений цим законом і який на реалізацію цього закону створений в Міністерстві? Це означає, що ані думка суспільства, ані думка людей, які працювали в цьому, не має значення. Люди, які не розуміють ролі цього закону, намагаються його перекроїти, коли фактично спливає термін його дії. Для кого?

Більш того, вони хочуть створити нову комісію, яка буде переглядати люстраційні випадки. Однак вони в законі навіть не прописали, а що це за комісія, кому вона підпорядковується, хто затверджує регламент її роботи, кому вони звітують? Я не вірю, що Мінюст може складати закон такої низької якості. Тобто складається враження, що це така імітація. Якщо ці зміни прийме той дилетантський парламент, який навіть не хоче розбиратися у процедурах і не розуміється на цьому, це фактично дискредитує закон.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.