Яких кроків влади вимагає ситуація із СЗЧ та демобілізацією

Кількість і причини СЗЧ

Як пояснює Соломія Бобровська, дані про кількість СЗЧ передають Генштаб та Верховний головнокомандувач, і розголошувати ці цифри заборонено. Проте вони є доволі великими.

«Це число людей, з якого вийшло б багато бригад, які, можливо, могли б змінити ситуацію на певних ділянках фронту. В грудні 2022 року ухвалили закони про підвищення відповідальності за СЗЧ та дезертирство. Тоді Головком і Генштаб сподівалися, що це вирішить проблему, але цього не сталося.

Цифри є малоприємними, і мені видається, що це все наслідок комплексної відсутності належної роботи органів державної влади. Ми не маємо ставитись до наших військових так, як ворог ставиться до своїх. Тому хотілося б більше поваги до людей з боку влади, ТЦК, а також у ставленні персоналу бригад до своїх підлеглих. Це стосується командирів, психологічної служби, кадрової служби.

Причини СЗЧ бувають різні. Іноді людина не хоче служити від моменту, коли її мобілізували й притягнули. Людина не хоче виконувати бойове завдання — вона йде. У людини можуть бути суїцидальні настрої, сімейні обставини, тиск з боку рідних, булінг з боку інших військових. Часто також люди не хочуть служити саме там, де вони це роблять. Взводи, роти не хочуть переводити. Командир не хоче давати відпустку».

Дискусія щодо демобілізації

Військовослужбовець 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади Сергій Гнезділов заявив, що йде в СЗЧ до встановлення конкретних термінів військової служби. Про це він сказав під час дискусії про демобілізацію та терміни військової служби на «Фестивалі думок».

«Я була на панельній дискусії, але я не підтримую таких закликів. Якщо людина планує повертатися — це СЗЧ, якщо ні — це вже дезертирство. Це доволі нездоровий інцидент, що є наслідком відсутності комунікації Міністерства оборони та Генерального штабу з людьми. Тому що саме Міноборони в травні обіцяло, що протягом семи місяців вирішить питання про терміни служби, але відтоді це не обговорювалось.

Мені видається, що Офіс президента уникає теми термінів служби, тому що останнім часом воно зникло з публічної дискусії. Оскільки Офіс реагує на суспільні запити, було б добре, щоб Зеленський повернувся й відреагував на це. Поки наявних «хвиль» чомусь замало для того, щоб Міноборони або Генштаб на них відреагували, є тільки інформація про розслідування по Гнезділову, але це й так очевидно.

Я сподіваюся, що це обговорення дасть поштовх президенту дати відповідь і вийти з дуже складною комунікацією, яка для нього буде непопулярною. Для багатьох політиків у Верховній Раді дуже комфортно говорити про терміни служби, некомфортно тільки для тих, хто кількісно розуміє стан справ у силах оборони, ситуацію з комплектацією бойових бригад, знає, яка інтенсивність бойових дій, які зміни на фронті. Тому Верховний головнокомандувач має ухвалювати рішення. Але чи готовий він до цього — велике питання».

Шляхи вирішення проблеми

За словами Соломії Бобровської, тему мобілізації у парламенті переважно комунікували жінки, також це були не предчставники провладної фракції. Зараз тем взагалі майже не обговорюють.

«Треба комусь набратися мужності й сказати, що у нас сьогодні величезний брак людського капіталу в силах оборони, і демобілізація неможлива, але ми можемо знайти інші способи розвантажити тих, хто вже 18, 24 і більше місяців на передовій.

Тоді мав би вмикатися механізм ротації бойових бригад, про який ми давно говорили. Це принаймні дало б можливість людям повертатися у тилові регіони. Якщо люди не відновлюються, вони повинні мати більші відпустки, ніж 30 діб на рік, вони повинні мати змогу відпочити, полікуватись, провести час із сім’єю. Це має бути хоч якась компенсація відсутності демобілізації.

У вересні ми не досягаємо цифр мобілізації, що мали влітку, ми знову починаємо «падати». Як на мене, причина не в тому, що ми маємо понад мільйон заброньованих людей. Питання де інший наш ресурс, що становить не один і не два мільйони. Чомусь Київ живе спокійне життя західної столиці, а в багатьох менших центрах ситуація зовсім інша».