Енергетика: як підготуватися до чергової зими в умовах війни

«А що ми зробили для того, щоб побудувати нові електростанції у форматі розподіленої генерації?»

Влад Бундаш: Енергетика України після початку повномасштабної війни змінилася назавжди. Російські атаки зруйнували та пошкодили великі об’єкти генерації. Тому Україна зараз не просто відновлює втрачене, а фактично заново думає про те, якою має бути наша енергосистема у майбутньому. Сьогодні ми будуємо нові потужності, розвиваємо розподілену генерацію, встановлюємо системи накопичення, шукаємо нові рішення для газової генерації, та водночас дедалі більше інвестуємо у відновлювальну енергетику.

Це перший випуск другого сезону подкасту «Екомайбутнє — сьогодні. Кіловат-година». Але почнемо із найактуальнішого, — з якою енергосистемою Україна входить у наступну зиму і що ми встигаємо побудувати до початку нового опалювального сезону.

Наші гості — Володимир Кудрицький, голова правління «Укренерго» у 2020-2024 роках.

Володимир Кудрицький: Для мене головний критерій готовності до зими — це скільки ми побудували нової генерації, щоб скомпенсувати вибуття традиційних великих електростанцій, які ворог постійно атакує.

Ми чули гучну заяву президента, до речі, вона вже не вперше лунає за останні декілька тижнів, що от у нас розбиті всі електростанції теплові, дуже буде складна зима. І велике питання — окей, а що ми зробили для того, щоб побудувати нові електростанції у форматі розподіленої генерації, тобто замість однієї на тисячу мегават, — тисячу по одному мегавату, і розосередити їх по території України. І якщо говорити про цифру, яка побудована, наприклад, газову генерацію, яка взимку допоможе найбільше, то це приблизно 700 мегават.

Ці дані я вже озвучував публічно, але це не мої дані, це, в принципі, офіційна остання інформація, яка звучала на одному з нещодавніх публічних заходів енергетичних. І 700 мегават — це одна десята від минулорічного дефіциту взимку, який озвучував сам Зеленський. Тому, якщо не будувати нову генерацію, якщо між побудовою нової генерації і, умовно, створенням якихось бекофісів в енергетиці обирати друге, то можна безкінечно, ще десять років, бідкатися і жалітися, що у нас, бачите, всі традиційні електростанції побиті і буде дуже складна зима.

Тому по цьому критерію — двійка, дуже низький рівень розгортання нових генеруючих потужностей, на жаль, в країні. За ті декілька років, які пройшли з початку повномасштабного вторгнення, ми точно могли б собі побудувати не 700 мегават, а 3-4 тисячі. І набагато простіше проходити зимові піки споживання.

І, чесно кажучи, влітку ми мали відключення через дефіцит електроенергії. Весною ми мали відключення через дефіцит електроенергії. Усе це сигнали того, що наша енергосистема не виробляє просто достатньо електроенергії для того, щоб покривати в певні періоди споживання.

Із інших аспектів — захист, розгортання якихось резервних джерел живлення для лікарень, котелень. Тут є більше приводів для оптимізму. Тому що, дійсно, тільки в минулому році держава заходилася будувати бетонні сховища від «шахедів» для об’єктів «Укренерго».

Чому це було зроблено тільки в минулому році? Це велике питання, але зараз таких об’єктів дійсно більше. Біда в тому, що навіть повністю захищена енергосистема не допомагає, якщо у тебе не виробляється фізично електроенергія.Тому можна захистити все, можна поставити в усіх лікарнях дизель-генератори, але це не полегшує нам проходження зими, якщо не вистачає просто виробництва електроенергії.

Як підготуватися до зими в енергетичному плані?

Влад Бундаш: Ось коли ми чуємо такий певний песимістичний прогноз, я думаю, що і українці, і українки не очікували, що він буде оптимістичним. Звісно, виникає запитання, як нам готуватися на особистісному рівні? Тобто кожен і кожна. Що ви можете порадити?

Володимир Кудрицький: Дуже залежить від типу домогосподарства.

• Хтось живе в багатоповерховому будинку, і тут я би радив якось об’єднатися із сусідами і принаймні поставити генератори для забезпечення роботи насосів, які качають воду на верхні поверхи, для забезпечення роботи ліфтового обладнання, наприклад. Це можна зробити.
• На рівні індивідуальної квартири тут мало що нового рекомендується. Я не буду рекомендувати ставити генератори прямо в квартирі, вішати їх замість кондиціонерів назовні тощо. Це небезпечно. Але системи накопичення енергії, типу екофлоу або інших, — це хороша ідея.
• Якщо це приватний будинок у селі, чи якийсь котедж, то там варіантів більше. Тут можна ставити бензиновий чи дизельний генератор. Можна його поєднувати з системою накопичення енергії, щоб забезпечити стійкість свого домогосподарства.
• І, звичайно, будь-які вкладення в енергонезалежність власної оселі, такі як утеплення будинку, або перехід на більш зберігаючі енергоефективні електроприлади, все це безумовно допоможе.

Є багато таких побутових лайфхаків, я не буду їх зараз перераховувати. Я впевнений, що українці сукупно набагато краще за мене знають і мають тих лайфхаків у своєму побутовому житті.

Але є, наприклад, також і обігрівальні прилади, які працюють на газу, на таких невеликих балонах із газом. Тобто вони не залежать теж від зовнішнього енергопостачання. Це ж стосується і приготування їжі, і багато чого іншого.

«Зробити усе, що можна, щоб полегшувати собі проходження потенційно складної зими, — хороша ідея»

Тобто, якщо ми говоримо про сімейний бюджет і опцію купити нову пральну машину, чи новий автомобіль, чи новий одяг, або вкластися в енергонезалежність, напевно, перед такою зимою, яка, на жаль, перед нами зараз, краще вкластися в енергостійкість, енергонезалежність своєї уселі.

Влад Бундаш: Я тут хочу перейти, пане Володимире, до того етапу обговорення, щоб ми загалом дали глибший контекст нашій аудиторії, — а що загалом ми зараз будуємо по сегментах. Ось ви вже згадали газову генерацію, у нас є сонячна, у нас є вітрова, у нас є розподілена генерація. Ось що нам говорять цифри, якими ви володієте?

Володимир Кудрицький: Моделювання «Укренерго», який як оператор енергосистеми єдиний знає, що треба побудувати в системі, щоб подолати дефіцит, показує, що це має бути не одна, а мікс технологій, тому що різні типи електростанцій, вони в різному режимі виробляють електроенергію.

Потрібне поєднання сонячної і вітрової енергетики, яка здешевлює вартість електроенергії, адже з того моменту, як сонячна або вітрова електростанція побудована, виробництво цієї електроенергії, вартість виробництва майже дорівнює нулю, у силу того, що ти не палиш ніякого палива, ти користуєшся природніми багатствами, так би мовити, безплатними, які є в оточуючому середовищі. Але проблема цієї генерації полягає у тому, що вона мінлива, і такі електростанції виробляють електроенергію не тоді, коли потрібно споживачеві, а тоді, коли просто погодні умови склались для цього. І тому їх треба поєднувати з так званою гарантованою генерацією.

Це, перш за все, системи накопичення енергії, великі батарейні системи, великі батарейні комплекси в контейнерах великих, які слугують такими павербанками, тільки в масштабі енергосистеми. І вони здатні, коли є надлишок сонячної чи вітрової генерації, закачувати цю надлишкову електроенергію у батарею і видавати її з цієї батареї в енергосистему, коли це потрібно споживачу. Наприклад, ввечері, коли спостерігається вечірній пік споживання.

Так що поєднання сонячної чи вітрової генерації батарей — це така дуже хороша ідея, концепція, яка дозволяє і дешево виробляти електроенергію, і забезпечувати споживача тоді, коли потрібно. Але бувають такі ситуації, коли батареї її ємності недостатньо. Споживачу все ще треба більше, ніж може дати ця сонячна вітрова енергія з батареї.

І тоді потрібен інший вид гарантованої генерації — це газова генерація. Тільки не така, яка встановлена в Києві чи Харкові, величезні радянські ТЕЦ, яким потрібно декілька годин, щоб запуститися, які споживають купу газу на вироблену мегават-годину електричної енергії. Це контейнеризовані газопоршневі сучасні двигуни, які можна встановлювати в дуже великій кількості локацій у нашій країні.

Там, де є газ середнього тиску, там, де є електромережа середнього класу напруги. І це дуже щільне покриття по нашій території. Це ці видами інфраструктури. І оці газопоршневі двигуни в контейнерах стандартних, вони здатні за 5 хвилин досягти максимального навантаження, тобто максимальної потужності виробництва, і так само швидко зупинятися. І вони слугують такими балансирами для енергосистеми, коли всі інші види генерації недоступні, вже вичерпані можливості всіх інших видів генерації.

Тому це поєднання вітер-сонце для здешевлення і батарейки з газопоршнями для контролю над тим, що покриваються всі потреби споживача в кожну секунду часу, це і є той рецепт, який потрібен нашій енергосистемі.

І ми тут говоримо про тисячі мегаватт кожної технології, яку треба побудувати в українській енергосистемі. «Укренерго» оцінює бюджет цієї трансформації нашої енергосистеми у 8 мільярдів євро, і це дуже маленький бюджет.

Річ у тому, що Україна, яка з 2022 року з’єднана з енергосистемою Європи, є п’ятою за масштабами енергосистемою континенту. І якщо говорити про співставність України з енергосистемою, то вони витрачають сотні мільярдів євро на так званий «зелений» перехід або на трансформацію своїх енергосистем. Для України ця цифра, на щастя, дуже невелика. Від 8 до 10 мільярдів євро, і це на порядки менше, ніж витратить Франція, Німеччина, Нідерланди чи Іспанія на трансформацію своїх енергосистем.
Тому це відносно невелика інвестиційна вправа, особливо якщо вона розтягнута на 5-10 років. І проблема полягає тільки в тому, щоб залучити під час війни інвестиції, необхідні хоча б для часткового покриття дефіциту, який ми бачили минулої зими.

Влад Бундаш: Ви багато говорите в своїх інтерв’ю, коментарях про газову генерацію, безпосередньо, що вона будується. Я розумію, що газова генерація — це частина такої маневрової генерації, яка дуже важлива зараз для України. І я тут хочу на цьому більш ґрунтовно зупинитися, тому що бачу два аспекти. Перший, — звісно, ми будуємо, тому що це буде нам допомагати пройти теж зиму, але є інший аспект, що газ — це викопне паливо.

Україна, як і багато країн світу, поставила собі таку амбітну ціль — відмовитися від викопного палива, тому в мене виникає запитання, а ці інвестиції у газові технології, які ми зараз робимо, чи не будуть вони неактуальними через 10-15 років?

Володимир Кудрицький: Ні, тому що, по-перше, треба розуміти, що альтернативний формат енергосистеми без газової генерації, передбачає використання вугільної генерації. Причому, якщо газову електростанцію ти включив ввечері на 3 години і вимкнув її, то вугільну електростанцію ти тримаєш в роботі 24/7. Ні, не можна просто так вмикати-вимикати протягом дня. Вона вимагає 10 годин тільки для того, щоби з нуля піднятися на номінальне навантаження.

Тому в 10 разів більше ти викинеш того двоокису вуглецю, якщо замість поєднання оцієї невеликої кількості газової генерації сонячно-вітрової батарейними системами, батарейними електроустановками, ти будеш просто сидіти на вугіллі. Тому ми повинні рахувати альтернативу.

Газова генерація дозволяє у 10 разів, в рази принаймні, скоротити викиди, застосовуючи оцей розумний принцип, що вона, по суті, відкриває можливість інтегрувати більше відновлювальної енергетики в систему.

Друга історія, пов’язана з газопоршневими цими двигунами, полягає в тому, що зараз є можливість їх замовляти в так званому форматі Hydrogen Ready. Це значить, що такі електроустановки будуть в майбутньому готові для розбавлення цього газу водним, який є відновлювальним паливом, коли з’явиться відповідний водневий ринок і ця технологія водня буде комерціалізована, тобто вона буде співставна по своїм витратам з приводнім газом. І це відповідь, яким чином ця газова генерація стає перехідною ланкою від системи, побудованої на викопному паливі, до системи, яка відповідає критерію Net Zero, тобто не викидає CO2 в атмосферу.

Тому газова генерація, без неї, на жаль, ми не обійдемося. Ми не можемо зробити так, як Німеччина, яка відмовилась одночасно від атомки і від вугільної генерації. І вона перейшла на російський газ, до речі. І тепер вона зараз купує мікс, і Росія не постачає фізичного газу в Європу, практично тільки через один трубопровід, але суть в тому, що відмовитися одразу від усіх видів викопного палива неможливо. Україна має досить потужний фундамент у вигляді атомної генерації, але ж для балансування все одно потрібно щось. І тут вибір невеликий. Або це вугілля, або це газ. Або це інтерконектори з сусідами. Але на відміну від тої ж Німеччини ми не можемо імпортувати стільки, скільки нам потрібно ввечері, і це дуже дорого.

Тому газова генерація на цьому етапі єдине можливе для нас рішення, і воно буде залишатись актуальним ще років 15-20.

Влад Бундаш: Чи бачите ви реалістичним сценарій, що Україна повністю відмовиться від викопного палива і від атомної енергії?

Володимир Кудрицький: Ні, це нереалістично. Я розумію, що в певних, скажімо так, якихось аудиторіях, ком’юніті правильню буде відповідь «звичайно», але це можливо тільки якщо ви погодитеся, що ви будете споживати електроенергію за тими паттернами, за якими дме вітер.

Тобто не тоді, коли вам потрібно, а тоді, коли є генерація вітрова. Якщо готові так жити, але це означає радикальну перебудову всього нашого людського способу життя, способу життя людської цивілізації. Якщо готові, то це технічно тоді можливо.

Якщо не готові, то тоді доведеться, напевно, протягнути з атомкою і принаймні такої можливості не буде, доки не буде, ще раз повторюсь, комерціалізована технологія воднева. Але воднева ця економіка, коли замість передачі, виробництва і передачі електроенергії, споживання електроенергії як одночасний процес від великих електростанцій або малих до споживача, буде розірваний, ми просто будемо споживати води з умовних балонів, які будуть привозити до наших будинків відповідні служби. Це виглядає поки що як футуристична така картина.

І перехід до такої економіки, якщо вона взагалі буде економічно доцільна, він буде тривати десятиліттями. Тому поки він триватиме, нам потрібна буде атомна енергетика, яка у нас є, і буде поступово виводитися з експлуатації.

І газова генерація так само. Інша справа, що я вважаю будівництво нових атомних електростанцій, в тому числі в Україні, ідіотським задумом, просто через економічні причини. Надто дорого, надто довго, і надто дорога електроенергія, як це не парадоксально, з цих атомних електростанцій буде вироблятися.

Вона дорожча навіть, ніж газова, якщо порахувати вартість капіталу, який треба вкласти, щоб побудувати ці нові великі енергоблоки. Тому ці всі історії із болгарськими реакторами, з добудовою Хмельницької атомної електростанції, з новою Чигиринською АЕС, я вважаю, що це такі казки для відволікання уваги. І насправді нам треба просто доамортизувати той атомний портфель атомної генерації, який у нас є, який нам дістався у спадок, і добре, що він є. І після цього вже можна буде дійсно замінювати поступово ці атомні станції тим енергоміксом, який я назвав.

Газ або водень плюс батарейки, плюс вітер, плюс сонце.

Найважливіше, що ми зробили перед вторгненням, ми підготувалися до від’єднання від російської енергосистеми і приєднання до європейської. Я просто хочу пояснити, що без приєднання до європейської енергосистеми, скоріш за все, ми мали би колапс нашої енергосистеми, і, скоріше за все, ми би програли війну, тому що без працюючої енергосистеми чинити опір ворогу ми би навряд чи змогли. Так що зараз треба виходити з того, що є.

Рецепт сформульований, його сформулював оператор системи, тобто компанія, яка єдина знає, що енергосистемі потрібно, краще за політиків і за всіх інших. І просто треба, — є дорожня карта, по ній треба рухатись.

Відновлювальна енергетика: які її сегменти сьогодні розвиваються найшвидше

Влад Бундаш: Говоримо з Анастасією Верещинською — директоркою Європейсько-Українського Енергетичного Агентства.

Анастасія Верещинська: Наразі нам відомо, що за останню інформацію Укренерго, в Україні досі найбільший сегмент віновлювальних джерел енергетики займає саме сонячна енергетика. Це не сюрприз ні для кого, тому що до повномасштабного вторгнення саме сонячна енергетика найактивніше розвивалася, і за зеленим тарифом її будували і великі інвестори, і побутові споживачі, бізнеси її майже не будували. Але почали будувати максимально активно під час повномасштабного вторгнення.

Зараз сонячна енергетика — це трішки більше 7 гігават в мережі. Це те, що Укренерго бачить. Минулого разу ми обговорювали, що насправді є ще великий сегмент сонячної енергетики, побудований поза мережею, по факту.

Приватних домоволодінь та бізнесу, що не підключені взагалі до мережі, тому її «Укренерго» не може порахувати настільки якісно. В принципі, ніхто не може її порахувати настільки якісно.

Але, власне, це той тренд, з яким нам ще доведеться працювати, і вже ми працюємо зараз. Тому що буквально я сьогодні дивилася новину про те, що споживання у липні цього року — на 8% менше, ніж минулого. І одна з причин, чому так, це якраз масове встановлення сонячної генерації, яка дає можливість споживачам перекривати їхнє споживання за рахунок власної генерації.

Далі у нас іде вітер. Як я сказала, вітер якраз буде технологією, яка буде найактивніше розвиватися, але встановлена потужність його зараз насправді не така велика. Це трішки більше одного гігавата.
Що насправді уже дуже класна тенденція, тому що цей показник зростає.

На жаль, знову таки, минулого разу ми говорили про те, що Україна до початку повнемасштабного вторгнення мала майже 2 гігавати вітру. І майже 80% цієї потужності ми втратили через окупацію.

Тому в мережі залишилась невеличка частина вітру, близько 500, мені здається, мегават після окупації. Але за період повнемасштабного вторгнення завершувалися певні проєкти, які вводили в експлуатацію вітрові потужності. Тобто по них будівництво навіть ще могло початися до повномасштабного вторгнення, або в деяких випадках будівництво вже почалося під час повномасштабного вторгнення, але більша частина проєкту була зроблена до до того.

Зараз уже імплементовані проєкти, які отримали фінансування під час повномасштабного вторгнення.
По сонцю, в принципі, у нас по всій країні досить активно воно будувалося і до повномасштабного вторгнення, ну і більшість, в принципі концентрувалася на вітру і сонці на півдні. Там класні умови що для сонечка, що для вітру.

Особливо там, ця частинка між двох світів, там було дуже класно. Яка є окупована зараз… Але по вітру лідерами залишається Миколаївська, Одеська області.

В Одеській області плануються і нові проєкти, що теж досить цікаво як з точки зору і безпекової в тому числі, але інвестори обираються регіон, продовжують там будувати і це, несправді, теж дуже хороший показник. Ну і звісно, що в тому числі через безпекові ризики, багато інвесторів почали дивитися на Центральну Україну, в контексті вітрових проєктів, на західну частину України, очевидно. Тому от, власне, ми будемо багато бачити нових проєктів там, у тій самій Волинській області, у Львівській області.

Влад Бундаш: Хочу запитати з приводу біоенергетики, біометан, біогаз. Наскільки зараз ми на тому шляху, що ми можемо його розвивати? Тому що за сонце, за вітер я чую багато. Про біоенергетику, ну, вкрай мало і хотілося б більше чути. Я розумію, що це окремі потужності, це окреме виробництво і це насправді великий технологічний компонент, який ми маємо мати.

Але що, який тут стан справ у нас тут?

Анастасія Верещинська: Насправді, стан справ досить непоганий, зважаючи на те, що Україна проробила фантастичну роботу регуляторно, для того, аби розблокувати експорт біометану за кордон. Тому що українські інвестори зрозуміли, що їм в Україні виробляти біометан досить комфортно, економічно вигідно. Більше того, є ринки, преміальні ринки, наприклад, німецький ринок, де готові український біометан купувати ще з доплатою за те, що він виготовлений зеленим способом.

І це дуже важливий фактор. Україна, знову таки, проробила дуже хорошу роботу для того, аби прибрати ось цю колізію, яка існувала на момент підняття цього питання. Тому що, по факту, біометан, він за фізичними і хімічними характеристиками, це природній газ, він дуже схожий на природній газ.

А в України діяв мораторій на експорт природного газу, з очевидних причин. І для того, аби біометан, який за всіма характеристиками схожий на природній газ, зміг отримати можливість бути експортованим за кордон, Україна зробила ось цю роботу, тепер це можливо. Українські компанії вже експортували, щонайменше три компанії експортували біометан за кордон різними способами.

Слухайте розмову повністю у доданому аудіофайлі і дізнавайтеся ще більше!