«Вчіться такмеду і майте під рукою гемостатик» — директорка компанії «Сента Фарм» Олена Тонкошкуренко

«Паніка нічому не зарадить: тільки засоби такмеду і вміння ними користуватись»

Ірина Сампан: Необов’язково бути бойовим медиком, аби вміти надати допомогу собі і оточуючим. Ворожа ракета, ДТП — будь-що може статись. Пані Олено, розкажіть, який зараз стан справ з домедичною допомогою? Наскільки важливо вміти це робити пересічному українцю?

Олена Тонкошкуренко: Кожен засіб тактичної медицини — це інструмент. Як і будь-яким інструментом, людина має вміти ним користуватись.

Якщо ти маєш турнікет чи гемостатик, але не знаєш, що з ними робити, ти собі не допоможеш. Вміти надати домедичну допомогу важливо і під час війни, і в мирний час, адже на дорогах трапляються тисячі ДТП, можуть бути перестрілки, ножові поранення, побутові поранення тощо.

До повномасштабного вторгнення дуже мало людей були обізнані в такмеді, зараз стан справ покращився — не тільки бойові медики чи люди, які перебувають на полі бою, а й мирне населення почало нарешті повільно розуміти, що навчатись такмеду потрібно.

Люди почали усвідомлювати, що паніка нічому не зарадить, а справді допомогти може наявність медичних засобів і вміння ними користуватись.

Ірина Сампан: У перші хвилини поранення турнікет і гемостатик можуть врятувати життя. Ваша компанія «Сента Фарм» виробляє гемостатики – давайте пояснимо, що це таке і як ними користуватись.

Олена Тонкошкуренко: Гемостатики (гемо — кров, статик — стоп) — це засоби для зупинки критичних кровотеч. Це медичні вироби, які бувають у різних формах — зараз зазвичай використовуються у формі бинтів або серветок.

Полотно просочується гемостатичною композицією, в яку входять певні компоненти, що при контакті з кров’ю починають прискорене формування фібринового волокна: формується згусток, який закриває джерело кровотечі і вона зупиняється. Не все так просто, адже поки працюють компоненти гемостатика, нам потрібно рану тампонувати. Саме комбінація тиску на рану та гемостатичних компонентів викликає зупинку кровотечі.

Тампонувати рани — це дуже боляче і важко. Коли ти робиш це іншій людині, їй настільки боляче, що вона перші хвилини не відчуває, що може померти від втрати кровотечі, адже їй у цей момент пальцем притискають судину.

Ірина Сампан: Нещодавно я повернулася з відрядження на Добропільському напрямку, ми працювали у стабпункті бригади «Червона Калина». Один боєць 12 кілометрів йшов до нас із пораненням — кульовим, скрізним, у сідничний м’яз. Це багато крові, але завдяки гемостатичним бинтам кровотечу вдалося зупинити.
Війна триває більше 12 років. Розкажіть, як від часів АТО еволюціонував гемостатик?

Олена Тонкошкуренко: Українські гемостатики одразу взяли найкраще з того, що було в іноземному досвіді.

Наприклад, целокс і квікклот, які випускались у формі порошків, у гранулах, мають два великі недоліки. По-перше, ці гранули дуже легкі: кров фонтаном, ти їх сиплеш, кров їх вимиває, і ефекту немає. По-друге, навіть якщо правильно все зробити і утримувати гранули у рані, у хітозанових гемостатиків є побічний ефект після використання: відбувається некроз тканин і хірурги вимушені вирізати великий об’єм м’язів навколо рани.

Саме тому іноземці давно відійшли від порошкових гемостатиків і почали використовувати гемостатики на основі нетканого полотна у формі бинтів.

Коли у нас виникла необхідність, ми мали досвід інших людей, тому порошки ніхто не збирався взагалі виробляти — одразу бинти. Бинти, по-перше, це неткане полотно, з нього не осипаються часточки, які можуть потрапити в очі, в ніс тощо. По-друге, неткане полотно не тільки несе на собі композиції, а і є засобом для тампонади, що прискорює формування згустку.

Ірина Сампан: Чи має гемостатик обов’язково працювати разом з турнікетом, чи не завжди?

Олена Тонкошкуренко: Не завжди, але гемостатик в парі з турнікетом — це точно успіх. Наприклад, коли травматична ампутація кінцівки — відірвало частину руки або ноги — використовується лише турнікет, адже гемостатик ти не накладеш, а турнікетом кровотік вдасться перекрити.

Турнікет використовується для зупинки кровотечі на кінцівках: накладаєш, притискаєш артерію до кістки турнікетом, кровотеча зупиняється. Гемостатиком довше тампонувати рану у цьому випадку. Гемостатик можна використовувати на кінцівках, але також його можна накладати на сідниці, пах, пахви, ключиці, шию, куди турнікет не накладеш.

Щодо того, як працюють гемостатик і турнікет у парі: багато людей мають неякісний турнікет, який не спрацьовує або з часом починає розпускатись і кровотеча відновлюється. Якщо затампонувати рану гемостатиком, це може посилити захист турнікету.

Крім того, турнікет — це чудовий засіб, але він тимчасовий. У нас є 2-4 години від моменту накладання турнікету, далі це призведе до ампутації руки чи ноги. Однак хочеться зберегти кінцівки, тому останнім часом дуже багато говорять про конверсію турнікета, коли тампонують рану гемостатиком, потім контрольовано починають ослабляти турнікет, тиснуть на пов’язку і дивляться: якщо кровотеча не відновлюється, можна його далі відпускати і знімати. Однак важливо, що турнікет і гемостатик в ідеалі має знімати тільки лікар.

«Усе, що працює і не завдає шкоду, — це окей»

Ірина Сампан: Що відбувається з аптечками для військових зараз? Що там є з гемостатичних засобів? Наскільки держава забезпечує бійців цими засобами?

Олена Тонкошкуренко: Після початку повномасштабної війни за державні кошти Збройні сили та Міноборони закупили 50 000 медичних загальновійськових індивідуальних аптечок. Після 2022 року Міноборони отримує аптечки у якості допомоги від благодійних фондів, міжнародних партнерів, урядових організацій деяких країн, які закуповують український же такмед і постачають Збройним силам у якості допомоги. Фонди та волонтери також закуповують аптечки напряму бійцям, підрозділам, видають за запитами.

Питання в тому, що закуповують. В Україні є виробники, які позиціонують себе як український виробник, український турнікет, український гемостатик, але насправді везуть товар з Китаю, перепаковують тут. По-перше, це Китай, по-друге, це неякісно. Усі аптечки проаналізувати неможливо, але я бачила неякісний такмед, у якому це видно, навіть починаючи від підсумків.

Якщо держава закуповує аптечки, вона виставляє стандарт: є вимоги до підсумка, до гемостатика, до турнікету. Якщо це закуповують благодійні організації або волонтери, це ніхто не проконтролює. Вони закуповують те, що закуповують. Хтось привіз їм прострочений квікклот, хтось надав оклюзійки неякісні.

Коли немає централізації, неможливо це проконтролювати.

Ірина Сампан: Що взагалі відбувається на українському ринку гемостатиків? Де ви берете компоненти? Наскільки важко вести зараз бізнес у цій сфері?

Олена Тонкошкуренко: У 22-му році наше підприємство було певний час в окупації, а виробники інгредієнтів припинили працювати.

У нас гемостатик на основі каоліну — білої глини. На початку повномасштабного вторгнення мені доводилось особисто їздити у Вінницьку область за каоліном, вантажити в мішках у свою машину. Зараз ми закуповуємо його у Глуховецькому каоліновому комбінаті.

Є деякі інгредієнти, які в Україні поки що не виробляються. Наприклад, ми використовуємо по можливості все українське, але танін беремо бельгійський. Маючи досвід 22-го року, у нас зараз на складах є запас інгредієнту на пів року — щоб виробництво не зупинялось у разі закриття кордону.

Ірина Сампан: Є дискусія щодо того, чи брати інгредієнти природні чи виведені синтетично. Яка ваша думка з цього приводу?

Олена Тонкошкуренко: Усе, що працює і не завдає шкоду, — це окей. Не має різниці, чи це в лабораторії виведений інгредієнт, чи це перероблений панцир креветки, який рятує життя.

Ірина Сампан: Наскільки наші гемостатики є конкурентними з іноземними? Якщо порівнювати з тими, що містяться, наприклад, в аптечках армії НАТО?

Олена Тонкошкуренко: Ми конкурентні ціною — у 3-4 рази дешевше. Гемостатики — це процес, який відбувається завдяки компонентам медичного виробу, тому принцип дії однаковий що у квікклота американського, що у нашого гемостатика.

Також варто враховувати, що, якщо закриваються кордони, ніхто нам терміново не поставить ні турнікети, ні гемостатики в тій кількості, яка нам потрібна. Плюс за кордоном зараз свої війни, тому в першу чергу вони це пустять на потреби своєї армії.

«В Україні поки немає масової культури на те, щоб у всіх місцях скупчення людей були аптечки»

Ірина Сампан: Гемостатики мають бути у всіх місцях скупчень людей: у метро, у торговельних центрах. І звісно, мають бути люди, які вміють ними користуватися. Наскільки затребувані тренінги з домедичної допомоги? Яка ситуація зараз з наявністю аптечок у цивільних місцях скупчень людей?

Олена Тонкошкуренко: З власного досвіду скажу, що у місцях скупчень людей аптечки або немає, або вона «совкова»: валер’янка, пластири, бинт, джгут Есмарха.

На жаль, в Україні поки що немає масової культури на те, щоб у всіх закладах і місцях скупчення людей були аптечки. На думку деяких власників закладів і міської влади, у цьому немає потреби — хоча волонтери та благодійні фонди намагаються довести зворотне. Я вважаю, що, наприклад, до іспиту з водіння треба додати іспит з надання домедичної допомоги. Склав його — отримуєш права, адже дорога — це небезпека. ДТП трапляється щосекунди.

Так само коли відбувається ліцензування ресторанів, фітнес-клубів, кінотеатрів. Я б не видавала дозвіл без наявності відповідних засобів і навичок персоналу надавати домедичну допомогу. Було би дуже круто, якби це було впроваджено на державному рівні, однак зараз треба просто доводити людям, що це потрібно у першу чергу їм.

Ірина Сампан: Що найважливіше має запам’ятати читач чи слухач про гемостатики?

Олена Тонкошкуренко: Гемостатик — це інструмент, який може врятувати життя вам або людям поруч. І ним треба вміти користуватись. Звісно, краще мати гемостатик під рукою у будь-якому випадку, адже навіть якщо ви не знаєте, як ним користуватись, поруч може бути людина, яка зможе надати допомогу. Вчіться такмеду і майте при собі якісні засоби для зупинки кровотечі.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі