Олег Шинкаренко
«Людина велика саме тим, на що вона не здатна», — Анатолій Лой
Етос (від грецького слова звичай, вдача, характер, темперамент) — узагальнена характеристика культури певної соціальної спільноти, яка виражена в системі її панівних цінностей і норм поведінки
Ведучі1
Гості1
Олена Габріелян
Але ми не можемо тут говорити про універсальний етос. От візьмімо нещодавній випадок із самогубством російського політичного активіста Влада Колеснікова. Це явно сталося через безмежну ненависть суспільства, яка оточувала його звідусіль, але одразу ж після його смерті російські медіа, які вважають себе діючими у безсумнівно етичному середовищі, почали розповідати, про якісь психічні захворювання, нещасливе кохання, отруєння алкоголем…
Тобто пліткувати. І ось це пліткування і є етосом російської журналістики. Але чому не може бути універсального і для всіх однакового етосу? Хіба етичні правила не є самоочевидними?
Макс Вебер написав працю «Протестантська етика та дух капіталізму», про те, на яких етичних засадах було побудоване західне суспільство. І сьогодні ми бачимо, що це суспільство має значний успіх, у той час як етична платформа східного суспільства, СРСР, східні моделі соціалізму і навіть сьогоднішні диктатури Сходу, терористичні держави, як ІДІЛ — зазнали чи зазнають краху. Чи означає це, що одна етика, явно краща за іншу?
Розмову про ці та інші питання слухайте у черговому «Філософському барабані» із професором, доктором філософських наук Анатолієм Миколайовичем Лоєм.
Може бути цікаво
«Наша спроможність єднатися заради мети завжди бісила росіян»: як дискредитують українських волонтерів
«Культура — це те, що відрізняє нас від росіян» — засновниця Всеукраїнської Культурної платформи «Поліська Казка»
