Маргарита Харенко на засіданні Південного окружного військового суду, Ростов-на-Дону, 4 квітня 2024 року / Фото: скриншот ZMINA відео з соцмережі
Маргарита Харенко — волонтерка з Мелітополя, яку у 2023 році росіяни викрали з власного будинку. 4 квітня 2024 року їй винесли незаконний вирок за сфабрикованою окупантами справою — 20 років.
Єлизавета: Після того, як Маргариті винесли «липовий» вирок у квітні цього року, більше інформації про неї не надходило. Ми тримаємо зв’язок з контактною особою. Але, насправді, поки немає оновлень. Тому це велике питання, що з нею відбувається зараз. Останні новини — це те, що Маргарита перебувала в Ростові-на-Дону.
Єлизавета: У 2022 році, коли окупували місто Мелітополь, Маргарита працювала фармацевткою в місцевій аптеці.На початку повномасштабного вторгнення відбувався хаос, незрозуміло було, що робиться, у людей був великий запит на ліки. Ми почали з нею волонтерити, допомагали місцевим мешканцям, які потребували ліків, шукати ці ліки, намагатися їх привезти з підконтрольної території, намагалися знайти по аптеках. Професія Маргарити стала дуже в нагоді.
Крім того, Маргарита продовжувала вести свої соціальні мережі українською. Вона мала друга, який був на фронті. Він, на жаль, загинув у 2022 році. Вона про це відкрито говорила в соціальних мережах. І вона не збиралася виїжджати з міста. Наскільки мені була відома причина, це те, що в неї є літні батьки, які не покидали своєї домівки.
Але з такою волонтерською історією Маргарита зав’язала, тому що волонтерити в окупації — це небезпечно. Пізніше вона пішла працювати адміністраторкою в один з місцевих спортзалів.
Маргариту викрали 9 січня 2023 року. Якщо говорити про викрадення, вона вела спокійне, тихе життя, щоб не наражати себе на небезпеку. Вона допомагала онлайн як могла, але в місті вона фізично не світилася, бо це одна із умов зберегти собі життя.
9 січня, за одними даними — військові, за іншими даними — ФСБ прийшли і викрали її з дому, звинувативши в тероризмі. На той момент у Мелітополі гарно працювало українське підпілля, які своїми способами розбиралися з колаборантами та російськими військовими. Так як Маргарита продовжувала вести соцмережі українською мовою, але важливо зауважити, що це не була велика активність; те, що вона публікувала — це буденні теми про прочитані книги чи своє самопочуття. На думку різних знайомих, це була одна з можливих причин, чому до неї прийшли російські військові.
Крім того, Маргарита ходила у баптистську церкву. Окупаційні війська таких людей вважають загрозою для суспільства. Відповідно, у січні 2023 року її викрали з дому і помістили, на той момент, у СІЗО в Мелітополі. Забрали її особисті речі, телефон, ноутбук.
Читайте також: Півтора роки незнання: як росіяни викрали підприємця, що займався зерновими
Єлизавета: На мою думку, були такі люди, які зробили так, щоб до Маргарити прийшли. Тоді діяло активне підпілля. Було 40 вибухів, були підриви залізниці, підриви автівок колаборантів. І спочатку говорили за те, що Маргарита є очільницею партизанського руху. І що вона організувала ці 40 підривів, які були в місті. Потім була інша інформація, про те, що вона була зачинницею терористичного акту. До речі, на одному зі слухань їй намагалися присудити 205 статтю Кодексу РФ стосовно вчинення терористичного акту. Але в квітні 2024 їй присудили справу за замах на російського військовослужбовця, звинуватили у шпигунстві та причетності до організації «С14». У Маргарити з цією організацією ніякого зв’язку не було.
Коли я дізналася про викрадення подруги, я почала, перебуваючи на підконтрольній території, шукати зв’язки, щоб надати їй підтримку. Я звернулася до Центру громадянських свобод. У них є активна Google-форма для тих, у кого родичі, друзі у полоні російських окупантів. Ми зв’язалися тоді з представницею, і я перенаправила цю анкету на людину, яка безпосередньо займалася справою Маргарити на тимчасово окупованій території. Ми намагалися надавати цій справі розголосу, щоб це не зам’яли і ми мали змогу домовитися і забрати Маргариту з полону.
Ми також зверталися до Червоного Хреста, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, до Мінреінтеграції щодо цивільних заручників. Насправді, зараз немає резонансу цієї справи, тому що дуже багато цивільних у незаконному ув’язненні, і всі заявки опрацьовують у порядку черги.
Поки Маргарита була в Якимівці Запорізької області, потім у Сімферополі, потім її повернули назад у Приазов’я, то між цими подіями батьки намагалися зв’язатися. Їм вдалося отримати, якщо не помиляюся, одне або два побачення, де вони мали змогу поговорити з Ритою. Батьки щоразу передають їй речі, продукти, але, на жаль, немає достовірної інформації, що вони до неї доходять.
Стосовно адвоката, як зв’язатися наразі з Ритою, після того, як їй присудили «липовий» вирок, немає інформації. Ми чекаємо на якусь інформацію, щоб розуміти, що можна далі робити.
Рита дуже схудла. Вона також має проблеми з серцем. І ми не можемо сказати, у якому стані вона, як у неї зі здоров’ям, наскільки воно погіршилося. Я впевнена, що воно погіршилося, враховуючи ставлення росіян до полонених, як і цивільних, так і військових.
Коли не було відомо, де вона і що з нею, містом уже ходили чутки дуже невтішні, що вона нежива. Але з останніх подій квітня, ми дуже зраділи, коли побачили її на фото із судової зали.
Її батьки, особливо мати, також мають проблеми з серцем. Це ще й впливає на сприйняття всієї ситуації, це в першу чергу. Окрім батьків, цією справою займається ще близький друг. Він також допомагає Координаційному штабу із заповненням анкет, поданням якоїсь інформації.
Читайте також: Відсутність ліків загрожує людям смертю: що з незаконно ув’язненими цивільними в Криму
Єлизавета: Ми з Маргаритою підтримували зв’язок після того, як я виїхала.
Але тут важлива ремарка. Коли ти знаходишся на підконтрольній території України, то важливо не забувати про кібербезпеку і не підіймати в переписках, дзвінках якісь теми, які можуть нашкодити людям, що залишаються на тимчасово окупованій території.
Тому про якісь такі моменти критичні, що відбуваються в місті, ми не говорили, бо я не хотіла наражати її на якусь небезпеку. Стосовно викрадення інших цивільних говорять наші місцеві новинні канали.
Відповідно до тієї інформації, яку я маю, у справі фігурує лише сама Маргарита. Тобто я не можу стверджувати, що вони ще когось долучали до справи. Але важливо розуміти, що коли люди йдуть у супротив, окупаційна влада починає залякувати. Вони залякували майже всіх, хто займався благодійною діяльністю.
Один чоловік в місті роздавав хліб літнім людям на початку окупації. Росіяни прийшли і забрали його на підвал. Доля цього чоловіка досі не відома.
Маргарита дуже неконфліктна людина. Вона дуже мила, щедра в спілкуванні, вона нікого ніколи не образить. Мені здається, вона віддасть останнє, що в неї є, іншій людині, настільки вона готова ділитися і підтримувати. Ті фейкові справи, вироки, які хотіли приплести до неї — у мене це зовсім не вкладається в голові, тому що вона не така людина. Для неї насилля — це велика табу, на яке вона ніколи не піде. І ні про які конфлікти вона не говорила. Я би дуже здивувалася, якби вони в неї насправді були. Тому що вона завжди ввічлива, завжди поступається, намагається шукати компроміси.
У своїй стратегії залякування, росіяни часто намагаються серед оточення викраденою людини знайти когось схожого, щоби можна було ще приписати справу. Таким чином залякати більшу кількість населення.
Це до того, що Маргариту викрали в січні 2023 року, а у березні мені в месенджері прийшло від неї повідомлення. Я відразу не зрозуміла, як це, невже її звільнили. Одразу почала перевіряти інформацію, що вона досі в утриманні. І я усвідомила, що це така тактика росіян. Написати українською мовою в тій тональності, якою ми з Маргаритою спілкувалися. Якби я відповіла, невідомо, яку б інформацію вони далі могли випитувати.
Читайте також: За один рік мій батько постарів на десять — історія викраденого росіянами Олександра Жукова
завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.
У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів.
Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року. За цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах.
Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521- 57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
Повністю розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту