Анастасія Багаліка
Ігор Котелянець
Держава має вирішити, як повертати політв’язнів, у яких у Росії чи Криму закінчилися терміни «покарання» — дружина Геннадія Лимешка
На початку 2025 року закінчується термін ув’язнення Геннадія Лимешка, якого росіяни схопили в окупованому Криму у 2017 році і засудили за «спробу вчинити диверсію». Але в паспорті Геннадія не оновлена фотографія, що становить труднощі у виїзді його з Росії через треті країни. Напряму до України Росія передавати колишніх «засуджених» не може через розрив дипломатичних відносин
Гості1
Про те, як виходить з цієї ситуації і про історію політв’язня Геннадія Лимешка, ми поговорили з його дружиною — Іриною Лимешко у черговому випуску програми «Звільніть наших рідних»
Геннадій Лимешко — український політв’язень, засуджений в РФ до 8 років позбавлення волі. Геннадія Лимешка росіяни затримали в окупованому Криму у серпні 2017 року. Його обвинуватили «в незаконному придбанні, перевезенні та зберіганні вибухових речовин і боєприпасів». Окупаційний суд врахував як обтяжуючу обставину мотив «політичної ворожнечі» в зв’язку з анексією Криму, через яку Лимешко нібито погодився на здійснення диверсій. Зараз Геннадій Лимешко відбуває покарання у виправній колонії №6 на хуторі Дидимкіно, що в Ставропольському краю.
Що наразі відомо про Геннадія?
Ірина Лимешко: За останній 2023-рік спілкування у нас майже не було, тому що можливості дзвони з колонії у чоловіка немає. Якщо розмови і бувають, то вони дуже короткі, і він в основному питає, як у нас справи. Він завжди запитує, як наша донечка, якій шість років. На політичні теми ми намагаємося не говорити, тому що я розумію, що телефон може прослуховуватися, а я не хочу, щоб у нього виникли якісь проблеми.
У Геннадія є проблеми зі здоров’ям, тому що харчування у тюрмі не відповідає нормальному харчуванню людини. Має він проблеми з зубами та суглобами.
Оскільки він українець і сидить за політичними мотивами, час від часу на нього морально тиснуть. Був випадок, коли його закрили в ШІЗО на 15 днів нібито за якусь провинність, якої не були. Звичайно, ми розуміємо, що захисту з українського боку не буде. До повномасштабного вторгнення на території Росії були українські консули, які інколи відвідували чоловіка. Вони могли передати йому якусь передачу, запитати, як у нього справи, і Росія бачила, що наші люди не покинуті. Зараз цього немає.
Зрозуміло, що чоловікові важко, оскільки він вже багато років перебуває в ув’язненні по сфабрикованій справі, і незрозуміло за що відбуває термін.
«Ми переживаємо, що Геннадію буде складно повернутися додому»
Ірина Лимешко: Його ув’язнення має закінчитися на початку 2025-го року. Але наша родина дуже переживає, тому що у нього закінчився термін паспорту. Коли йому виповнилося 25 років, він мав вклеїти фотографію, але, зрозуміло, що цього зробити неможливо. Відповідно, після закінчення терміну ув’язнення його не відправлять додому, а переведуть до міграційної служби РФ. І це питання дуже мене насторожує. Я сподіваюся, що протягом цього часу наша влада вирішить якось це питання на вищому рівні. Адже ця проблема не тільки у мого чоловіка, а й у інших політв’язнів, які мають проблеми з паспортами і не мають змоги повернутися до України, хоча термін перебування в тюрмі завершився.
Я розумію, що триває війна, і українські консули не мають можливості поїхати та забрати наших людей. Але, можливо, це відбудеться через треті країни. Попередньо я планую звертатися у Міністерство закордонних справ і сподіваюся отримати відповідь, як поетапно і що нам потрібно робити.
Як Геннадій Лимешко опинився в ув’язненні?
Ірина Лимешко: 10 серпня 2017 року чоловік перетнув кордон з окупованим Кримом, куди його запросив друг по роботі. Два дні він не виходив на зв’язок, а 12 серпня по телебаченню ми побачили сюжет, що служби ФСБ Росії затримали ніби диверсанта в окупованому Криму. Зі слів російських медіа, чоловік мав при собі тротилові шашки і вибухонебезпечні речовини. Хоча і українські прикордонники, і російські прикордонники у нього нічого подібного не знайшли. Вже пізніше чоловік мені розповів, що його затримали, коли він гуляв. Із буса вибігли невідомі люди в масках, повалили його на землю, почали бити, а коли він вже не мав сили чинити опір, у його рюкзак поклали тротилову шашку і якісь вибухонебезпечні речовини. І один з цих чоловіків включив камеру і почав знімати на відео, що от ми нібито зловили диверсанта.
Потім його повезли у колишню будівлю СБУ в Сімферополі, де протягом двох діб він піддавався тортурам. Він розповідав, що його били струмом — під’єднували дроти до статевих органів, до кінцівок рук і ніг. Йому погрожували, приставляли пістолет до голови, говорили, щоб він прощався з життям. Неодноразово також погрози лунали і на мою адресу з анонімних сторінок, мовляв, якщо чоловік не візьме на себе провину, вони і мене знайдуть в Україні.
У подальшому йому надали державного адвоката, який тільки і говорив, що чоловіку варто взяти провину на себе. Судове слідство тривало 1,5 роки, і за цей час у нього змінилися три адвокати.
Звичайно, що чоловік взяв провину на себе, тому що під час тортур людина піде на будь-яку співпрацю, аби вижити. Суд йому присудив вісім років загального режиму відбування у колонії. Його вивезли з окупованого Криму і етапували у Ставропольський край.
По прибутті в колонію був і моральний тиск, і погрози зі сторони працівників колонії. Але омбудсмен Людмила Денисова нам допомагала у цьому питанні, вона надсилала відповідні листи омбудсмену Росії і моральні утиски припинялися.
Читайте також: Репресії та діти без батьків: як Росія 9 років розділяє родини у Криму (фоторепортаж)
«Бендерівка зі Львова зіпсувала хорошого хлопця з Харкова»
Ірина Лимешко: Чоловік служив у ЗСУ, у «Правому секторі». Я була там парамедиком, і ми так з ним і познайомилися. ФСБ моєму чоловікові так і говорила: «Бендерівка зі Львова зіпсувала хорошого хлопця з Харкова».
«Російські родичі навіть не цікавляться, чи ми ще живі…»
Ірина Лимешко: У чоловіка багато родичів, які живуть у Москві. До повномасштабного вторгнення вони з нами спілкувалися, навіть допомагали передавати чоловікові передачі. Але після вторгнення вони зникли і взагалі не виходять на контакт. Вони навіть не питають — як ви? Хоча там переважно всі пенсійного віку, і вони не втратять, наприклад, роботу, якщо будуть спілкуватися з родичами з України. Вони знають, що Харків майже кожного дня під обстрілами, а на початку повномасштабного вторгнення з Бєлгорода ракети летіли прямо по місту. Але їх не цікавить, чи ми взагалі живі.
«ЧВК «Вагнер» приїжджали і в колонію чоловіка»
Ірина Лимешко: Всім відомо, що ЧВК» Вагнер» їздить по колоніях РФ і агітує зеків. Вони розповідають, що засудженим анулюється термін перебування в колонії і вони начебто поїдуть і півроку повоюють в Україні, зароблять кошти та їх відпустять додому. Така ж ситуація була і в колонії чоловіка. До них приїжджали «вагнерівці», крутили їм ролик про Донбас, про те, що потрібно «захистити російськомовних» тощо. Особисто чоловікові цього не пропонували, тому що розуміють, що якби йому дали зброю, він би прийшов на територію Україну і кількох росіян точно пристрілив. Йому навіть дозволили вийти з зали, де проводилася вербовка, і навіть цього не слухати.
В цій колонії багато українців, грузинів, чеченців. Вони приховано підтримують Україну і теж не погодилися на пропозицію «вагнерівців». А російські зеки дуже раділи такій ініціативі. Вони нормально ставляться до того, що підуть вбивати інших людей зараз своєї свободи.
«Наша донька не пам’ятає тата…»
Ірина Лимешко: Зараз моєю розрадою є наша донька Анюта. Їй було фактично сім місяців, коли чоловіка затримали, тому вона його не пам’ятає. Цього року у вересні вона йде у перший клас. Вона мене постійно питає, чи тато повернеться до того часу, бо дуже хочеться їй, щоб батько вів її за руку в школу, до першої вчительки.
Тому ми дуже сподіваємося на обмін, але розуміємо, що не все нам під силу і слід тверезо дивитися на реальність. Чоловік може вийти по закінченню терміну, а наші військовополонені можуть отримати в Росії багато річні терміни. Тому, у перше чергу, потрібно обмінювати саме їх.
Ця програма виходить за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Обʼєднання родичів політвʼязнів Кремля та Громадського радіо і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
