Його розшукували два підрозділи спецпризначенців РФ: історія підполковника ЗСУ, який переховувався на окупованій території

У черговому випуску програми «Звільніть наших рідних» — історія військовослужбовця Дениса Сторожука, який майже рік переховувався на окупованій Донеччині, але все одно у квітні 2023-го року потрапив у полон до окупантів.

• Денис Сторожук — підполковник Державної прикордонної служби України, очолював прикордонний підрозділ у Маріуполі, входив до складу гарнізону «Маріуполь» під час оборони міста навесні 2022 року. Після наказу «вийти» з «Азовсталі», Сторожук вирішив не здаватися в полон. Три тижні він переховувався у каналізаційному тунелі Азовсталі, але потім все ж потрапив у полон. Росіяни засудили його до 25 років позбавлення волі за фейковими звинуваченнями та зняли про Дениса пропагандистський фільм.

Поділитися історією Дениса Сторожука з нами погодилася його сестра – Вікторія Сторожук.

Служив у Маріуполі ще до повномасштабного вторгнення…

Вікторія Сторожук: Денис закінчував прикордонний ВНЗ у Хмельницькому і за направленням був відряджений служити у Донецьку область на кордон із Росією. Після 2014-го року, коли Росія окупувала частину Донецької області, його підрозділ дислокувався біля Маріуполя — у Сартані.

З 2014-го року Денис весь час перебував у Маріуполі, був начальником Прикордонного оперативно-розшукового відділу Першого прикордонного загону. Весь цей час він працював на контрольно-пропускному пункті, тому що люди постійно мігрували з окупованої частини Донеччину на вільну та в інший бік.

Він неодноразово міг змінити місце дислокації, але Маріуполь був йому настільки рідний, що він там прижився. Там він знайшов і свою сім’ю.

• Коли почалося повномасштабне вторгнення, Денис був у Маріуполі. Я так розумію, вони не були готові, що Маріуполь буде захоплений так швидко і що його візьмуть в оточення аж настільки зненацька.
  

«Денис не вийшов з «Азовсталі» з усіма хлопцями, а лишився на комбінаті…»

Вікторія Сторожук: Спочатку вони тримали оборону на заводі Ілліча. Потім, коли закінчилися боєприпаси й харчі, вирішили прорватися на «Азовсталь». Там продовжувалася боротьба і рух опору.

Денис добре знав, як поводиться Росія з нашими людьми у полоні, як росіяни знущаються з наших воїнів, тому він докладав всіх зусиль, аби не здаватися у полон. Таким чином він ухвалив для себе рішення не виходити з «Азовсталі», коли всі виходили. Він залишився сам.

Нещодавно росіяни випустили пропагандистське кіно про Дениса, де він розповідає, що заховався у каналізаційній шахті, де пробув три тижні. Я так розумію, що у нього був план вийти на територію, підконтрольну Україні, але, оскільки у нього були обморожені руки та ноги, йому фізично важко було це зробити.

Проте все ж таки він йшов. І навіть десь переховувався. Адже через місяць він з’явився на зв’язку і час від часу давав про себе знати. Напевно, хтось його прихистив тоді. Хто ці люди, я не знаю. Єдине, що я можу знати, знову ж таки з цього пропагандистського відео, що він намагався і надалі бути корисним Збройним силам України, навіть в окупації, ходячи у ворога під носом.

Але сталося те, чого він боявся найбільше — його знайшли. І ось з квітня 2023-го року Денис перебуває у полоні. Зараз він сидить у Донецькому СІЗО. Було вже кілька судів по його «справі». Його інтереси «захищає» призначений російський державний адвокат.

Читайте також: У полоні «азовців» катують в три рази сильніше, ніж усіх інших, а медиків «Азову» ще більше — Євген Чуднєцов

«Ми нічого про нього не знаємо….»

Вікторія Сторожук: Ми нічого не знаємо про його стан. Листів від нього не було, представники Міжнародного Комітету Червоного Хреста до нього теж потрапити не змогли. Лише наші знайомі, які проживають на тимчасово окупованій території, змогли потрапити на «суд» до Дениса та змогли його побачити. Вони поговорити з ним не змогли, але повідомили нам, що виглядає він дуже стомленим, схуд та дуже погано бачить. За його словами, в камері майже немає світла, тому у нього дуже погіршився зір.

Попередньо Денис засуджений на 25 років позбавлення за «тероризм» та «підривну терористичну діяльність». Яка це діяльність, я не розумію.

Чи порушив Денис наказ, коли не вийшов з «Азовсталі»?

Вікторія Сторожук: Коли я була на зустрічі з прикордонниками з його загону, я запитувала у керівництва, чи немає у них якихось питань до Дениса у зв’язку із тим, що він порушив наказ і не вийшов з «Азовсталі» разом з усіма. Мені була відповідь, що його порушником закону не вважають і додають його у всі можливі списки на обмін, подаючи його як військовополоненого. Просто наразі жодного обміну не відбувається.

Єдине з чим є проблема, так це з тим, що Денис — підполковник, а у нас немає багато росіян у полоні такого рангу. Тобто, можливо, просто немає на кого міняти.

Слухайте також: Один хлопець у полоні стирав татуювання цеглою, щоб його перестали бити — учасник авіапрориву на Азовсталь

«Сексуальный агент Зеленского»

Вікторія Сторожук: Російські окупанти шукали Дениса, коли він був в окупації. Про це вони говорять і у своєму пропагандистському фільмі. У їхніх Telegram-каналах також була інформація про те, що росіяни обіцяють винагороду для тих, хто знайде Сторожука. Адже, за їхніми словами, це «терорист, дуже небезпечний і озброєний».

У кінці фільму вони розповідають, що знайшли начебто у нього на телефоні фотографії якихось напівроздягнених дівчат, яких він, мовляв, вербував, і завдяки їм здобував якусь інформацію. І називають його у зв’язку із цим «сексуальним шпигуном Зеленського». У чому логіка між назвою і суттю, не зовсім зрозуміло.

Але нарешті вони знайшли такого небезпечного злочинця, і у фільмі розповідається, що майже два підрозділи «спецназу» за ним ганяли.

«Ми й досі не знаємо, що робив Денис, коли переховувався в окупації….»

Вікторія Сторожук: Денис телефонував десь раз на місяць. Тато дуже його чекав, але на той час вже хворів на рак четвертої стадії. Тому Денис йому писав частіше у месенджері, що з ним все добре. А в один момент писати перестав. Минув місяць, два, а повідомлень не було. Так ми зрозуміли, що щось не те. Через деякий час нам сказали знайомі, що побачили в російських чатах, що Денис був у розшуку, а згодом — і те, що його спіймали.

Чимось він цінний для окупантів. Можливо, тому що він довго служив на одному місці, з багатьма людьми спілкувався і контактував.

Нагадаємо, у травні 2022 року Маріуполь опинився у блокаді російських військ і був фактично знищений. Повністю зруйновані будинки близько 84 тисяч містян. Точний підрахунок загиблих здійснити неможливо. За попередніми оцінками, у Маріуполі загинули до 22 тисяч цивільних. Частину мешканців примусово вивезли на територію так званої «ДНР» чи до Росії.

Тодішня омбудсменка Людмила Денісова повідомляла, що майже 170 тисяч маріупольців, які залишились у тимчасово окупованому місті, потерпають від голоду.

1 травня 2022 року за підтримки ООН розпочалася евакуація мирних жителів, які переховувалися на території заблокованого російськими окупантами заводу «Азовсталь». Загалом із Маріуполя та заводу вивезли майже 500 людей. 7 травня з «Азовсталі» у майже захопленому російськими окупантами Маріуполі евакуювали всіх жінок, дітей та людей похилого віку.

16 травня 2022 року із «Азовсталі» почали виходити українські бійці. Командир «Азову» Денис Прокопенко у відеозверненні заявив, що українське військове керівництво дало «наказ про збереження життя та здоров’я військовослужбовців та припинення оборони міста». Через гуманітарні коридори їх вивозили на підконтрольну самопроголошеній «ДНР» територію, зокрема в Новоазовськ та Оленівку.

А у ніч на 29 липня 2022 року стався терористичний акт в Оленівській колонії, розташованій на окупованій території Донецької області, що призвів до масового вбивства українських військовополонених. Так російські окупаційні війська здійснили теракт проти військовополонених захисників «Азовсталі», яких утримували на території колишньої Волноваської виправної колонії №120. Після повномасштабного вторгнення Збройної сили Росії на базі цієї колонії створили фільтраційну тюрму, де утримували й цивільних заручників, і військових полонених.

У травні 2023 року Асоціація родин захисників «Азовсталі» нагадала, що більше ніж 1900 військових Маріупольського гарнізону і досі залишаються у російському полоні, з яких – більш як 700 бійців «Азову».

Повністю розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі