Говорили з режисером документального фільму «Дике дике місто» Олександром Портяном та продюсеркою цього кіно Еллою Штикою.
Андрій Куликов: Цей фільм про порятунок тварин у місті чи про тварин у місті, чи про людей у місті, які беруть під свою опіку тварин?
Олександр Портян: Третє визначення найповніше. Цей фільм про стосунки людей і тварин у місті, про те, чи можуть вони порозумітися і як це відбувається. Більше як рік тривало знімання.
Андрій Куликов: Як люди та тварини можуть порозумітися?
Олександр Портян: Ми маємо прагнути до більш усвідомленого поводження із тваринами. Мати вдома тварину — це велика відповідальність. Ще більша відповідальність рятувати тварин. Цим саме займаються наші герої.
Портян: Київ зараз дика територія у плані не лише поводження із тваринами, але й комунікації між людьми загалом.
Андрій Куликов: Чи не ускладнює режисер виробничий процес роздумами, тим, що надто глибоко копає?
Елла Штика: У цьому — цікавинка роботи з Олександром. У нього є бачення, як саме має виглядати фільм. Він багатогранно розуміє цю тему, знайшов фокус фільму: люди в місті не завжди готові до зустрічі зі тваринами. Не всі адекватно поводяться. Є й люди, яких він побачив, які цивілізовано ставляться до тварин, десяток років змінюють ставлення людей до тварин.
Андрій Куликов: Десяток років: є видимі результати їхньої роботи?
Елла Штика: Як на мене, так. Є у фільмі епізод, коли машину київської команди порятунку тварин доганяють на велосипедах поліціянти та віддають їм їжака, якого вони знайшли біля дороги. Це лакмусовий папірець того, що щось таки змінюється.
Андрій Куликов: Чому ваш документальний фільм так називається?
Олександр Портян: Фільм називається «Дике дике місто», бо Київ зараз дика територія у плані не лише поводження з тваринами, але й комунікації між людьми загалом. Часто у службу команди порятунку люди телефонують з вимогами зняти з дерева кота чи врятувати білочку, вважаючи що їм усі усе винні. У службі їм пояснюють, що виконають свою роботу, але вимагати щось від працівників організації — не правильно.
Андрій Куликов: Це повний чи короткий метр?
Елла Штика: Наш проєкт у червні цього року підтримав УКФ. Роботу почали задовго до цього. Ми починали одразу роботу над повним метром.
Андрій Куликов: Продюсування цього фільму: наскільки це було у вас бажання зробити важливе кіно, а наскільки — допомогти у розв’язанні ситуації?
Елла Штика: Це не перше моє кіно, яке має важливе соціальне підґрунтя. Документальне кіно є потужним інструментом впливу на думку, на законодавчі зміни. Воно говорить до емоцій глядача, то воно найбільш влучно і потужно впливає.
Команда фільму «Дике дике місто» ініціює експертну дискусію «Місто Київ — чи дружнє воно до тварин». Її учасники підготують експертні рекомендації для КМДА щодо повноцінної реформи утримання та поводження з дикими, домашніми та безпритульними тваринами. Дивитися та слухати дискусію можна буде онлайн 11 жовтня 2021 р. з 16:00 по 19:00.
Контакти Команди порятунку тварин міста Києва є на сторінці організації у Facebook, телефони диспетчерської служби: (093)-986-22-62, (098)-844-79-37.
Повністю програму слухайте в аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS