Чому в СРСР приховували правду про те, хто влаштовував єврейські погроми в Україні століття тому?

У студії Громадського радіо – історик Андрій Ковальов, президентка Українського союзу єврейських студентів та молодих професіоналів Анна Вишнякова.

Наталя Соколенко: Відзначаються 99-і роковини єврейського погрому у Боярці. Хто вчинив ці погроми конкретно у Боярці 2-го вересня 1919 року?

Андрій Ковальов: Звертаючись до історії цієї події, яку ми вшановували, наприкінці серпня – на початку вересня 1919 року відбуваються події, які увійшли в українську історію як «київська катастрофа». Об’єднане українське військо Українська Галицька армія і армія УНР наступали на Київ, вибиваючи звідси більшовиків, але зі Сходу наступали так звані денікінці (правильніше Збройні сили Півдня Росії). Фактично ці сили зустрілися 31 серпня у центрі Києва. Після того, як українські козаки зірвали російський триколор з Київської міської думи, розпочався україно-білогвардійський конфлікт. Наша армія змушена була відступати з Києва, відкочувалася далі на захід до Вінниці, а на Київщину наступали російські шовіністи, російські окупанти. Вони окупували всі маленькі містечка під Києвом, рухалися далі на Фастів, на Білу Церкву. Практично у кожному цьому містечку (і у Фастові, і у Білій Церкві, і у Гнатівці) творили розправи над євреями. На думку російських шовіністів, саме євреї були винні у тому, що в Росії сталася революція 1917 року, у знищенні царської Росії. Шовіністична російська пропаганда розганяла інформацію, що біля керма більшовиків стоять одні євреї, тому євреї знищувалися лише за те, що вони були євреями.

Приблизно 3 вересня, за нашими оцінками, 1919 року, коли  Українська Галицька армія відступила, у Боярку зайшли білогвардійці і брутально розправилися з єврейським населенням Боярки. Близько 60 людей були вбиті. Пізніше селяни, українці, які сотні років жили в мирі і злагоді з єврейськими сусідами, поховали загиблих на краю села, тому що євреї не могли бути поховані згідно зі своїм віровченням на одному цвинтарі з православними. Вони були поховані на краю лісу у братській могилі, зокрема в цій братській могилі лежить рідний дядько відомого єврейського письменника Шолом-Алейхема. Багато років, навіть в радянський час, правда про цю могилу замовчувалася. Фактично з могили була здерта правдива табличка, тому що в радянській історіографії «русские ребята» не можуть бути поганими хлопцями.

Наталя Соколенко: Ви були 2 вересня в Боярці. Хто був, окрім вас? Як місцеві люди це сприйняли?

Анна Вишнякова: Ми зв’язалися з боярською єврейською громадою. Вона вже не така велика, як була. Вона налічує приблизно 100 – 200 людей. Ми зв’язалися з головою єврейської громади, вони були присутні. Голова громади Тетяна виступала.  Також були організатори – Почесне консульство Ізраїлю в Західному регіоні України, яке допомогло організувати автобус, тому приблизно було 200 – 250 людей. Були й українці, які прийшли у вишиванках, були і євреї.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.