«Материнство варто почати сприймати не як гендерний обов’язок, а як важку працю», — Тамара Марценюк

Наша гостя говорить про популярність розподілу батьківських обов’язків в українських родинах, про те, що серед молодих татів стає спраді популярно бути турботливим батьком. Водночас велика кількість жінок, маючи одночасно і кар’єру і родину, хочуть бути супержінками, зразковими у обох сферах. Не всі жінки готові изнавати, що це важко, також не сприймають материнство як важку працю, а не гендерну повинність.

Анастасія Багаліка: Ми бачимо, як свято Дня матері піднімається в оцінці людей в Україні. Є цей процес природнім, чи це штучне свято?

Тамара Марценюк: В українському суспільстві материнська праця переважно лежить на плечах жінок. І  дуже добре, що до неї наразі привертається багато уваги , тому що держава не здатна повноцінно забезпечити економічну і соціальну підтримку в цьому напрямку. Хоча, я повинна зауважити, що це свято має певні обмеження, тому що ми говоримо тільки про материнство, забуваючи, що в нас є тати. Доречніше було б назвати цей день Днем батьківства.

Анастасія Багаліка: Чи змінилося ставлення до батьківства в Україні за роки незалежності, і чи ссунувся вік вступу в шлюб та народження дітей на більш пізній?

Тамара Марценюк: Так, відбулися  певні трансформації, пов’язані з економічними чинниками. Насамперед, ми бачимо, що суттєво скоротилась державна підтримка доглядової праці, з’явилась величезна проблема з дитячими садками. Також жінкам дітородного віку важче знайти роботу, особливо це стосується бізнесу, де роботодавець намагається не брати молодих жінок та жінок з маленькими дітьми на ключеві посади та більш оплачувану роботу.

З позитивних тенденцій я би відмітила, що привертається увага до татівства, зросла кількість татів, які беруть відпустку по догляду за дитиною. Щодо вступу в шлюб, дійсно, потроху зростає вік вступу в шлюб і народження дітей, що пов’язано з браком коштів,  з неможливістю придбання окремого житла від батьків, а також з отриманням вищої освіти, здобуттям кар’єри.

Василь Шандро: Чи не є такий сплеск святкування Дня матері намаганням створити альтернативу 8 березню?

Тамара Марценюк: Так, ми бачимо, що останнім часом свято 8 березня асоціюється з чимсь радянським і негативним, і наразі є намагання вибудувати йому певну альтернативу. Але вибудовування це відбувається точково, тобто чоловіки починають приділяти увагу жінкам, виконувати якусь доглядову, хатню працю на День матері так, як і на 8 березня. Хоча, мені здається, що має бути практика справедливого розподілу цієї доглядової праці на постійній основі, а не показово за для одиночного свята.

Анастасія Багаліка: Що самі жінки думають про материнство? Чи стало материнство якимось іншим за роки незалежності? Це повинність чи все ж таки робота, яка має бути помічена державою?

Тамара Марценюк: Є абсолютно різні думки з цього приводу, тому що всі жінки різні. Є такі, для яких дуже важливо бути матерями, але вони зізнаються, що зараз це доволі складно.  Наприклад, у великих містах дуже складно пересуватись з дітьми в громадському транспорті, є суттєвий брак дитячих майданчиків.

І взагалі, українське суспільство не є дружнім до дітей. Ми бачимо, як часто громадян дратує дитячий плач, та часто дитяча присутність є зайвою. Є й такі жінки, які пропагують ідею супержінки. Це та, яка вспіває і виховувати дітей, і працювати, і бути активісткою. Це дуже складно і виснажливо, і вихід я бачу в тому, щоб хоча б цю неоплачувану доглядову працю переросприділяти між іншими членами сім’ї.

Анастасія Багаліка: Чи можуть бути успішними такі рольові моделі жінок, що присвятили себе тільки домогосподарству чи, навпаки, не хочуть мати дітей і займаються лише кар’єрою і активним життям? Чи є такі наочні приклади жінок, і чи транслюються вони в медійному просторі?

Тамара Марценюк: Можливо, таким наочним прикладом могла б стати Надія Савченко, про яку відомо, що вона в своєму віці не одружена, не має дітей, і успішна в тому, що вона робить. Та таких моделей бракує, загалом жінки поєднують в собі багато ролей, і намагаються бути успішними в усьому.

Василь Шандро: Є думка, що українське суспільство є доволі консервативне і традиційне, і жінка в ньому також традиційна і виконує роль берегині. Чи погоджуєтесь ви з цим?

Тамара Марценюк: З точки зору гендерних ролей традиційність полягає в тому, що на рівні стереотипів передбачаються чіткі ніші для жінок і чоловіків. Для чоловіка  заробляння грошей, для жінок  берегти домашнє вогнище. Але ми розуміємо, що реальність абсолютно інша, де жінки на рівні з чоловіками залучені до заробляння грошей, а чоловіки  до доглядової праці. Тому наше суспільство потроху егалітаризується.