Політика і шоу-бізнес: політолог про вибори в медіатизованому суспільстві

Наскільки участь у виборах героїв родом із шоу-бізнеса для української політики типова?

Ми знаємо, що в політику вже йшли люди мистецтва із шоу-бізнеса. Ми можемо згадати Таїсію Повалій, Руслану, Вакарчук, Злату Огнєвич. Так що така тенденція зберігається. Але всі ці люди ніколи не відігравали якоїсь ключової ролі в політиці. Проте в цілому можна сказати, що політика стає театралізованою, і це тенденція не тільки в Україні, а тенденція в світі, причому вона достатньо давня. І причиною цьому став телевізор, де можна було побачити політичні дебати. Люди почали звертати увагу не тільки на політичну програму кандидата, а ще й на особистість, як вона виглядає, як вона вміє вести дебати.

Чому Зеленський не Голобородько?

У випадку Зеленського ми не знаємо нічого, окрім фільму «Слуга народу». Тепер, коли оприлюднені його декларації, ми розуміємо, що кандидат Зеленський – це зовсім не Вася Голобородько, який жив в квартирі з великою родиною і їздив на роботу на велосипеді, а це дуже багата людина.

Вибори не робляться на одних політтехнологіях.

Це показує Україна — на одних політтехнологіях виграти вибори неможливо, має бути щось ще. Політтехнології, гроші, адміністративний ресурс, доступ до медіа – це все важливо, але не це є головне. Якби це було головне, то у 2004-му році Ющенко би програв. Якби це було головне, ми мали б в парламенті команду «озимого покоління». Або це була б Соціал-демократична партія Об’єднана на чолі з Медведчуком. А ми бачили, що всі ці проекти завалювалися, хоча були гроші і доступ до медіа і адміністративного ресурсу. І політтехнологи працювали з усього світу.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.