Чому ця антологія є унікальною, ми розпитали менеджерки Ініціатив у сфері культури міжнародного фонду «Відродження» Радослави Кабачій та представниці видавництва «Видавництво» Лілії Омеляненко.
Радослава Кабачій: Минулого року навесні ми оголосили конкурс на літературну-мистецьку резиденцію «СпільноART», де ми зібрали письменників, журналістів, громадських діячів, а також художників, ілюстраторі та дизайнерів, аби спільно протягом тижня говорити про ромське мистецтво та ромську культуру. Ми підготували цікавих спікерів, які ділилися досвідом і їздили в декілька міст, аби створити такий собі творчій «бульйон», результатом якого ми собі бачили, напевно, першу українську сучасну антологію малої прози на ромську тематику.
В результаті цієї резиденції світ побачила книжка «Шлях (до) ромів».
Лілія Омеляненко: Ми точково говоримо про ті групи, яких іноді не толерує суспільство, хто є дискримінованими. Ми говоримо там і жінок, над якими чиниться насильство в родинах, ми говоримо про ЛГБТ. Але найбільше ми говоримо про національності, які, з одного боку, не долюблюють в Україні, але ми розуміємо, що не можна ті приклади з життя, які є в певних людей, переносити на всю національність, оскільки головне – це людина, а не те, якої національності вона є. Ми хотіли показати історіями в цій книжці, що це живі люди, такі самі, як і ми, вони так само переживають, і ми не можемо узагальнювати якісь наші стереотипи, що є в нашій голові.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.