Земля чи гроші — чому загинув засновник «Азова» Ярослав Бабич?

Ярослава Бабича, одного з організаторів «Азова», юриста, громадського активіста, було знайдено повішеним у липні минулого року. Справу наразі закрили. Однак Лариса Бабич, вдова Ярослава Бабича, та Анна Маляр, юристка-кримінолог, кандидатка юридичних наук, говорять про неспівпадіння фактів в основній версії слідства.

Тетяна Трощинська: Пані Ларисо, розкажіть, будь ласка, як бачите суть справи ви.

Лариса Бабич: Справу щодо вбивства мого чоловіка було порушено за статтею 115 КПК ч.1 — умисне вбивство. Я подала 10 клопотань про визнання мене потерпілою і отримала 9 відмов. На 10-ту — мені взагалі не відповіли. Слідча Катрич мотивувала це тим, що ні мені, ні моїм дітям не завдано жодної матеріальної та моральної шкоди, як вимагає того стаття 55 КПК України.

Я говорила, що можу допомогти у справі, але мені не давали з нею ознайомлюватися, не надавали фото з місця злочину. Після того, як сказала, що звернусь до журналістів, мені їх таки показали. На них я побачила дуже багато дивних речей.

По-перше, з тіла мого чоловіка було знято прикраси. Це дрібнички — срібло — але їх не було. У Ярослава були затиснуті пальці рук в кулаки, поза неприродня. Підозру викликала досить широка мотузка із зав’язаним спереду вузлом, який до шиї прилягав нещільно — так сама людина повіситись не змогла б.

По-друге, це сталося в дитячій кімнаті перед великими портретами трьох власних дітей. Лучанський патологоанатом на третю добу мені почав стверджувати, що мій чоловік — збоченець і що він займався таким видом сексуального збочення як придушування (скарфінг).

Любомир Ференс: На підставі чого були такі ствердження?

Лариса Бабич: На фото було дуже багато різнокольорових мотузок, вузлів. Коли я запитала, що це таке, мені сказали, що чоловік — збоченець.

А патологоанатом порадила, що якщо ти розумна жінка — не підіймай цю справу (а я не згодна із даною версією) і ми зробимо тобі послугу: прикриємо все як самогубство.

Брат Ярослава сказав: «Що ви говорите?». А патологоанатом відповіла: «Тише, тише. Я писала то, что говорили ваши же».

Тетяна Трощинська: З цього ви робите висновок, що мова йде про правоохоронців яких: міліції (нині поліції), слідства?

Лариса Бабич: Так, про міліцію.

Любомир Ференс: Ваш чоловік був добре знайомий із верхівкою теперішнього МВС: Білецьким, скоріш за все, Аваковим, Трояном. Що вони кажуть про висновок експертизи та закриття справи?

Лариса Бабич: Мала декілька зустрічей з Трояном, який із самого початку слідства говорив, що мій чоловік збоченець і він про це знає. Я його запитала про ознаки цього збочення і була здивована, що на сьомому місяці слідства він, як і слідча, не зміг їх перерахувати. Тоді як можна у цьому звинувачувати? В мене є свідки цього. Справа шилась білими нитками.

Мала декілька зустрічей з Трояном, який із самого початку слідства говорив, що мій чоловік збоченець

До того ж, перші місяці запевняв мене, що все з’ясується, і переконував нікуди не звертатись.

Тетяна Трощинська: Аню, чому так важливо Ларису визнати потерпілою? І що може стояти за всім тим, про що вона свідчить?

Любомир Ференс: Справу б не закрили, якби Ларису визнали потерпілою?

Анна Маляр: Якби її було визнано потерпілою, змогла б, принаймні, це закриття оскаржити. Зараз такої можливості у неї немає.

Мушу сказати таке. Якщо є докази, чому справу не відкриють, не покажуть громадськості, адже справа резонансна — тоді не було б питань! Але справа закрита — вдумайтесь, до неї мали доступ слідчий, слідчий суддя та прокурор.

Це якась «кумедна» версія слідства, що людина задовольняла статевий потяг через вертикальне повішення і через необережність задушилась: хто із сексологів знає цю тему, розуміє «кумедність» цієї ситуації і взагалі версії.

Оскільки Лариса не визнана потерпілою (хоча ми розуміємо, що вона потерпіла через смерть свого чоловіка), то не зможе  клопотати про ексгумацію покійного. Докази можна було знайти на м’яких тканинах, але пройшов рік поки ми не мали змоги цього зробити і природнім шляхом ці докази втрачено назавжди. То, мабуть, доступу не давали саме із цією метою.

Якби Ларису було визнано потерпілою, вона змогла б, принаймні, оскаржити закриття справи

Любомир Ференс: У чому причина вбивства вашого чоловіка, пані Ларисо? Які версії? Чи не міг бути це конфлікт у самому «Азові»?

Лариса Бабич: Міг бути, і за місяць до смерті Ярослав вже думав йти з полку «Азов». В нього на той час були непорозуміння. Казав, що, на жаль, приходять вже не ті люди, не з чистим минулим. Говорив, що, мабуть, йому там не місце.

Анна Маляр: Ярослав мав доступ до документів. Це могло бути приводом для приховування чи взагалі небажання полку «Азов» розголосу будь-чого. Немає значення, яка версія, тому, можливо, гнуть лінію «про всяк випадок хай все буде тихо».

Чому друзі та небайдужі люди не припиняють говорити про цю справу? Тому що Ярослав — людина настільки чесна і чиста, що так прикривати справу і висувати таку жахливу версію — просто ганебно. Тим паче, як я зазначила у висновку, з цією версією абсолютно не співпадають факти.

Любомир Ференс: Ви говорите, що Ярослав мав доступ до якихось документів. Це припущення чи про це десь озвучується в матеріалах слідства?

Анна Маляр:  В мене такої інформації немає, але як юрист і як людина, яка перебувала на керівних посадах, знаю, що юрист, як і бухгалтер, має доступ до всього, бо з ними радяться у першу чергу. Тоді, можливо, через цей доступ нас намагаються позбавити можливості отримати серйозну інформацію.

Любомир Ференс: Ярослав також був серед засновників благодійної організації «Азов», на рахунок якої діаспора надсилала вагому суму грошей. Скоріш за все, він міг контролювати фінансові потоки — ми говоримо про мільйони доларів від західної діаспори, так?

Лариса Бабич: Так. Ми шукаємо цьому підтвердження. З аналітичного центру Адміністрації Президента нам підтвердили, що брали справу. І вдруге, коли її брали, повернули без великої кількості документів. Коли запитали — сказали, що справа на особистому контролі у Авакова.

Любомир Ференс: Чи могли бути конфлікти у Ярослава з кервництвом «Азова» щодо власності чи землі?

Лариса Бабич: Хочу продовжити щодо коштів. За місяць до смерті Ярослав сказав, що з Канади під його чесне ім’я на рахунок організації перераховуватимуть гроші на постійній основі. Дивним чином, вони надійшли через два дні після його смерті — за даними, це 1 млн 800 канадських доларів.