Від «Азовсталі» до заручин з партнером: історія стосунків Олександра й Артура

Від війська й полону до камінг-ауту й активізму

Олександр Демченко зустрів повномасштабне вторгнення у складі Нацгвардії на Донеччині. 24 лютого його підрозділ спрямували до Маріуполя, після чого військовий пройшов «Азовсталь» та полон: Оленівку, Горлівку, Таганрог, знущання та побої з боку росіян. 31 січня 2024 року Олександр нарешті повернувся в Україну. Після цього він вирішив бути собою та публічно розповів про свою гомосексуальність.

Чоловік говорить, що після цього частина його знайомих відписалась від нього, припинила спілкування. Один з побратимів навіть попросив видалити всі спільні фотографії, хоча до цього вони мали близькі взаємини та разом пройшли полон. Тим не менш, така реакція виявилася менш поширеною серед оточення, ніж очікував Олександр:

«Спочатку я відчув зраду. Пройшов буквально тиждень, я відпустив, і мені було вже байдуже. Мої найближчі люди, з якими я постійно комунікую, підтримали мене, зокрема моя мама. Навіть ті люди, від яких я не очікував підтримки, дуже консервативних поглядів, старшого віку. Я дуже пишаюся тим, що вони мене підтримали, не відвернулися».

Крім здійснення камінг-ауту, Олександр став головою ГО «ЛГБТ-військові за рівні права». Він говорить, що сприйняттю його діяльності допопмагають статус ветерана та досвід «Азовсталі». Крім того, чоловік вірить, що якщо більше ЛГБТІК-військових робитимуть камінг-аути, то вони зможуть домогтися змін у законодавстві.

«Я спираюся на цифри, адже їх не обдуриш. Найбільш економічно-розвинені країни вже мають базові права не лише для гетеро-людей, але й для ЛГБТІК-спільноти. Ми маємо перестати сепарувати ці поняття, це має бути одне здорове правильне суспільство».

Артур Миколайчук додає, що вони прагнуть, аби прояви тепла, стосунків одностатевих пар, сприймалися так само нормально, як двостатевих. Зараз же це може викликати негативну реакцію або й агресію з боку людей навколо.

Дитинство й зростання у Запоріжжі та на Львівщині

Олександр виріс у Запоріжжі. У шкільні роки мав стосунки з дівчатами, але вже тоді відчув, що це не відповідає його почуттям і бажанням. При цьому, каже, його тогочасні друзі й далі його підтримують. Хлопець розповідає, що протягом усього дитинства й підліцтва проводив час зі старшими чоловіками у гаражах, розбирав і збирав з ними мопеди й іншу техніку. При цьому, Олександр згадує, що мав доволі довге волосся й меліроване пасмо, але серйозної негативної реакції це, здебільшого, ні у кого не викликало.

Артуру пощастило менше. Він виріс у невеликому містечку Миколаїв на Львівщині, де панували консервативні погляди. Хлопець зрозумів, що йому подобаються чоловіки, коли йому було шість, хоча ще кілька років думав, що він може бути бісексуалом. Розповідає, що певне розуміння було лише у невеличком колі місцевих «відлюдників». З 13 років Артур почав працювати моделлю, що допомагало йому, хоча відносно комфортне життя було лише під час поїздок на зйомки до Львова.

Удома ж різку реакцію міг викликати навіть, здавалося б, цілком звичайний одяг. Якось Артур придбав світлий тренч у якому пройшов Миколаєвом. Матір хлопця спершу схвалила покупку, але вже невдовзі їй почали дзвонити численні знайомі з критикою й обуренням. З булінгом хлопець стикався й серед однолітків.

«Перші такі речі почалися зі словесного булінгу в школі, без фізичного насильства, тому що там це важкувато зробити. Потім було кілька нападів. Був випадок, коли я познайомився з якимось хлопцем на одному сайті. Я виходжу на цю зустріч у такий-собі недопарк — непогане місце для побачень, але й для людей, які мають негативні наміри. Там був здоровий недобудований дім, я заліз на дах і чекав цього хлопця. Якесь побоювання у мене було. І тут бачу, що троє типів у масках починають лазити по лісу й шукати мене», — розповідає Артур.

Каже, удома було страшно розповідати щось про себе, тож хлопець прагнув якомога швидше звідти переїхати. Зараз бажання приїжджати у рідне містечко теж не має.

Знайомство та заручини

Хлопці повноцінно познайомилися на Кирилівській, де Олександр помітив Артура й згадав, що списувався із ним колись у соцмережі для знайомств.

«Я підійшов перший, кажу: «О, ми з тобою колись спілкувалися, і ти мене заблочив». Ми розговорилися, обмінялись контактами, і так почалося наше спілкування», — згадує ветеран.

Артур говорить, що під час першої їхньої переписки його напружила військова форма Олександра через свій попередній досвід, коли гетеро-чоловіки вистежують геїв у застосунках для знайомств і нападають на них.

Артур говорить, що вирішив зробити пропозицію Олександру, коли той був із делегацією в Німеччині. Дуже переживав щодо цього кроку, але й активно до нього готувався: купив обручку, домовився із керівництвом Кирилівської, де планував зробити пропозицію, про музику та світло, а також тримав це у таємниці від Олександра. Зрештою, все вдалося:

«Я встаю на коліна, він взагалі в шоці, ми плачемо всю тусовку, нас вітає купа людей. Прикольно це було, тисяча людей кричать «гірко!». Найсмішніше, що Олександра ніяк не знітив той факт, що тоді зібралися всі, навіть люди, які нечасто приходять на Кирилівську».

Оскільки заручини відбулися публічно, Артур очікував, що подія стане відомою у колах Кирилівської чи серед подільської молоді, але не очікував на той розголос, який відбувся у дійсності. Повідомлення про заручини й фото опублікували на сторінці в Instagram lgbtiqmilitary, після чого новину підхопили численні українські медіа.

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

Допис, поширений Військові ЛГБТ+ 🏳️‍🌈🇺🇦⚔️ (@lgbtiqmilitary)

Олександр говорить, що матір, бабуся, вітчим та інші родичі цілком нормально сприйняли новину про його заручини. Реакція матері Артура була більш жорсткою: наразі вона перебуває у Лондоні, але й там деякі знайомі висловлювали їй свій негатив, на який вона реагувала болісно. Жінка розізлилася через це, і певний час вони з сином навіть не спілкувалися. При цьому, Артур зауважує, що поза тиском суспільства матір нормально ставиться до його орієнтації та ЛГБТІК-спільноти, а у ситуації заручин найбільше її зачепила публічність події та реакція довкола.

Пізніше Олександр та Артур стали першою гей-парою, яка виступила на шоу «Танці з зірками». Артур говорить, що, на його здивування, під час репетицій решта учасників та працівників шоу їх сприймали цілком свідомо та коректно.

Сімейне життя

Олександр говорить, що у нас небагато гомопар, які тривалий час живуть разом. Створення родини потребує значних ресурсів, наголошує він:

«За всіма тими дрібничками, з яких складається наша родина, стоїть велика праця, велике вкладання ресурсів — і не тільки матеріальних, а й внутрішніх. Щодня це якась робота, розмови, конфлікти, все, як у інших людей».

Хлопці багато працюють над спільним життям і побутом: разом готують їжу, доглядають за житлом, переглядають фільмів й гуляють. Артур говорить, що він прагне, аби їхній дім був максимально затишним та комфортним місцем.

Подальша громадська й творча діяльність

Олександр сподівається, що їм вдасться досягнути запровадження в Україні цивільних партнерств. Говорить, що зараз зібралася дуже сильна коаліція громадських організацій, які адвокатують цей крок, зокрема й «ЛГБТ-військові за рівні права»:

«Я думаю, що ми дотиснемо. Ми завжди шукаємо вікна можливостей, щоб переконувати народних депутатів все ж таки ухвалити цей законопроєкт, навіть такий, яким він є зараз, тому що іншої можливості потім може й не бути».

Артур теж сподівається досягнути законодавчих змін, хоча й каже, що його стосунки з Олександром після заручин і так відчуваються як повноцінний шлюб, навіть без юридичного підкріплення.

Зараз Артур планує активніше зайнятися музикою. Каже, це стало можливим завдяки камінг-ауту, оскільки раніше не міг повноцінно писати тексти, адже вони б розкрили його ідентичність. Зараз же хлопець має значні амбіції та сподівається розвинути ще доволі вузький сегмент квір-музики в Україні.

Повністю випуск дивіться на нашому YouTube-каналі

Команда проєкту:

Ана Море — авторка ідеї, ведуча
Аліна Шевченко — операторка, монтажерка
Влад Бундаш — продюсер
Крістіна Інієу — YouTube-редакторка
Анастасія Рибакова — авторка візуального оформлення
Олександр Мусевич — автор музичного оформлення
Ліна Мачульська — digital-просування
Сніжана Бовкун — SMM
Михайло Тюнькін — текстова версія