Пінчук пропонує себе як посередника між Трампом і Україною?

Напередодні Нового року на сторінках американського видання The Wall Street Journal з’явилася стаття Віктора Пінчука. Заради встановлення миру в Україні він пропонує йти на компроміси з Росією і тимчасово відмовитися від перспективи членства в ЄС та НАТО. Також Віктор Пінчук зазначає, що питання Криму не має стати на заваді досягненню миру на Донбасі та пропонує провести місцеві вибори в ОРДЛО.

Є ще один матеріал, який напередодні з’явився у британському виданні The Independent, та, можливо, почав цей ланцюжок публікацій у західних медіа, де Україну підштовхують до вирішення питань Донбасу і Криму непопулярним у нашій країні способом.

У матеріалі The Independent була відсилка на публікацію у німецькому Bild про те, що Генрі Кіссинджер порадив Дональду Трампу визнати Крим російським в обмін на виведення російських військ з Донбасу. Як виявилось, такої публікації у Bild немає.

У зв’язку з цим, українські політологи, лідери думок, журналісти говорять про те, що пасажі щодо визнання Криму територією РФ, вказують на пряме неприродне походження цих думок і їхню оплату з боку Кремля.

Про статтю Віктора Пінчука та інші публікації у західних ЗМІ говоримо з політологом Євгеном Магдою.

Анастасія Багаліка: Те, що відбувається у західних медіа — це, дійсно, «російські консерви», як їх називають в українських медіа?

Євген Магда: Це трохи спрощено. По-перше, українці вже давно так інтенсивно не читали The Wall Street Journal, але прихід до влади у США міліардера Дональда Трампа і суцільна розгубленість, яка, як на мене, більше нагадує контузію, від його обрання, примушує різних представників української політичної еліти шукати різні способи донесення власних поглядів. Пінчук обрав такий спосіб.

Росія не приховує поганих відносин з адміністрацією Обами, але їм залишилось потерпіти два тижні до інавгурації Трампа. Але ніхто достеменно не знає, якою буде політика Трампа. Інтрига у тому, наскільки політична машина Республіканської партії зможе на нього впливати.

Лариса Денисенко: Чи можна тут передбачати конфлікт особистості, партії і, взагалі, демократії в Америці?

Євген Магда: Я б тут не недооцінював момент російського втручання в американські вибори, про що вже сказав і директор ЦРУ пан Бреннан. Річ у тому, що для Сполучених Штатів демократичність процесу виборів — це непідробно висока цінність. І дозволити будь-якій країні подібні фокуси вони не можуть. Висилкою тридцяти п’яти дипломатів і санкціями Обама вчинив, скажімо, невластивий і йому крок, але це було зроблено.

Анастасія Багаліка: Епізод з матеріалом в The Independent з відсилкою до публікації Bild, якої взагалі немає, про що це свідчить?

Євген Магда: Просто цим виданням володіє сім’я Лебедєвих, а Олександр Лебедєв і його син Євгеній — це люди, які достатньо прямо пов’язані з Кремлем.

Росія з початку 2000-х років, з часу приходу до влади Володимира Путіна і появи великої кількості енергодоларів, активно скуповувала медійні активи і можливості, вибудовувала Russia Today.

Лариса Денисенко: На кого розраховані такі статті? Чому Віктор Пінчук раптом вирішив, або хтось за нього вирішив, що до нього будуть дослухатися люди, які зараз живуть в Криму, на окупованому Донбасі, навіть наше Міністерство закордонних справ?

Євген Магда: Йому непотрібно, щоб у нього була ця аудиторія. Я думаю, що його аудиторія — це, насамперед, майбутня адміністрація Трампа, де він демонструє себе як людина, яка свою позицію висловлює у такий спосіб. Очевидно, що він, можливо, пропонує себе в якості посередника, в якості людини, яка спроможна формувати таку думку.

Давайте не забувати, що Пінчук все-таки достатньо багато грошей і зусиль вклав у формування свого іміджу освіченого олігарху, з високим ступенем інтегрованості у західний світ, навіть з Кевіном Спейсі на форумі YES у Києві. Це все елементи, сигнали, цеглинки образу.