Є країни можливостей, а в нас країна дитячих майданчиків, - аналітик про проблему розподілу субвенцій

Громадянська мережа «ОПОРА» дослідила тенденції розподілу бюджетних субвенцій. Чи дійсно їх отримують найбільш нужденні регіони?

Обговоримо це з автором дослідження, аналітиком «Опори» Андрієм Савчуком.

Михайло Кукін: Скільки себе пам’ятаю, державні субвенції – це один з ключових інструментів здобуття лояльності кандидатів-мажоритарникв. Правильно?

Андрій Савчук: На жаль, так. Якщо ми говоримо про субвенції і політичні дивіденди, які мають депутати-мажоритарники, то ми аналізували субвенції на соціально-економічний розвиток. Субвенція – це така форма допомоги уряду місцевим органами влади для виконання якоїсь певної цілі.

Ми часто бачимо в соціальних мережах, що депутати заявляють, що вибили гроші на округ, тепер місто буде процвітати, але це маніпуляція. Ми зробили дослідження за 2017-ий рік, тому що там проведені всі роботи і депутати на цьому попіарилися, і у 2017-му році, як у 2018-му році сума цієї субвенції складала понад 5 мільярдів гривень.

Отже, дуже часто депутати замовчують інформацію про те, що це кошти субвенції, говорять, що це спільна програма їхня і уряду. А деякі депутати взагалі кажуть, що це подарунок від них, а насправді, це кошти наші – платників податків.

Якщо у Державному фонді регіонального розвитку є конкурс, є процедура, то в цій субвенції ніякого конкурсу і процедури немає

Михайло Кукін: На що ці гроші йдуть передусім? Ми так розуміємо, що на щось для шкіл, будуються дитячі майданчики. Чому саме це? Це найефективніше співвідношення вкладень  і реакції електорату?

Андрій Савчук: В порівнянні з 2016-м роком збільшилася кількість субвенцій на медичні заклади, а от питання з дитячими майданчиками окреме. Ми навіть жартували, що можна вивести якийсь індекс дитячих майданчиків. Або ми казали, що є країна можливостей, а є країна дитячих майданчиків, коли 10% субвенцій йдуть на дитячі та спортивні майданчики. Минулого року їх було встановлено 1065, на що було витрачено 178 мільйонів гривень. І деякі депутати на відкриття дитячого майданчику запрошують вчителів, дітей, священника, представників місцевої влади, і звітують, що вони встановили чималу кількість дитячих майданчиків. Тут питання – чи це розвиток території? Можливо, треба копати місцеву владу, щоб вона встановлювала ці майданчики. Але ні – народні депутати, які мають працювати у Верховній Раді та працювати в комітетах, хочуть відкривати дитячі майданчики.

Михайло Кукін: Чи не варто щось змінити в законодавстві, щоб це підпадало під статтю про підкуп виборців?

Андрій Савчук: Думаю, що ні, тому що в нас у Конституції є право політичної агітації, є окремий закон про діяльність політичних партій. Тут, скоріше за все, потрібно змінювати саму постанову і самий принцип. Бо, якщо у Державному фонді регіонального розвитку є конкурс, є процедура, то в цій субвенції ніякого конкурсу і процедури немає. Тут жодним чином не можна зрозуміти, як ці кошти діляться. Ця система вибивання коштів сформувалася роками, ніхто, на жаль, не хоче пиляти гіляку, на якій сидить, тому що ці кошти для здобуття симпатій. Тому потрібно міняти систему, адже в чинній системі ремонт лікарні буде дорівнюватися до будівництва дитячого майданчика, адже тут немає ніяких визначених критеріїв. Ми не говоримо, що цю субвенцію потрібно скасувати, адже проблем соціально-економічних дуже багато.

Михайло Кукін: Треба, щоб вона припинила бути політичним інструментом?

Андрій Савчук: Саме так. 5 мільярдів коштів – це серйозні кошти для того, щоб щось лагодити чи будувати. І бувають дуже позитивні приклади, коли кошти ці залучаються на аеропорт чи будівництво нового об’єкту інфраструктури, наприклад, школи. І це як раз соціальний розвиток.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковму файлі.