Декомунізація 2:0 — на що чекати надалі радянським пам’яткам?

Олег Савичук: Законопроєкт умовно можна поділити на 2 частини:

• внесення даних до реєстру об’єктів нерухомої культурної спадщини;
• критерії віднесення культурної спадщини до символів російської імперської або радянської тоталітарної політики.

Якщо говорити про внесення до реєстру, законопроєкт пропонує не включати до нього або вилучати з нього інформацію про пам’ятки культури, пов’язані з особами, які мали керівні посади у Комуністичній партії чи СРСР, УРСР, якщо пам’ятки пов’язані з діяльністю КП або встановленням радянської влади на території України, або якщо такі пам’ятки є символами російської імперської або радянської тоталітарної політики.

---

Читайте також: Від синьої долоні до цукрового буряка: що тепер на місці пам’ятників Леніну

---

Друга частина більше стосується того, які пам’ятки культури бажано тримати у публічному просторі або усунути з нього. Для цього у законопроєкті є критерії:

• міра чи наслідки участі політичного, чи культурного діяча у реалізації тоталітарної, чи імперської політики,
• як об’єкти пропагують цю політику.

---

Читайте також: Зараз у нас є завдання очистити тил від маркерів окупації — Андрій Савчук про демонтаж бюста Пушкіна

---

Які процедури змінює законопроєкт?

1. Надання додаткового захисту держави пам’яткам культури;
2. Орієнтир для органів місцевого самоврядування, які пам’ятки бажано зберігати у публічному просторі (наприклад, долю пам’ятника Катерині II в Одесі згідно з цим законопроєктом мала б вирішитися значно швидше і без жодних дебатів).

«Люди мають рефлексувати своє минуле»

Олег Савичук: Як саме органи місцевого самоврядування чи державної влади мали б діяти, якщо дійдуть до висновку, що, наприклад пам’ятник Катерині II бажано вилучити, законопроєкт не регулює. Водночас це те проблемне питання, який мав би урегулювати міністр Культури чи уряд.  По Україні нині є доволі різноманітна практика розв’язання цього питання.

Найкращим виходом у вирішенні подальшої долі пам’яток, яким не місце на майданах та вулицях України, було б створення за аналогією з Музеєм історії тоталітарних режимів у Львові, таких же об’єктів в інших містах України. Ці пам’ятки можуть приносити певний дохід. Багато культурознавців кажуть, що знищувати пам’ятники та пам’ятки культури бездумно може бути поганою ідеєю, оскільки люди мають рефлексувати своє минуле.

---

Читайте також: Стихійний демонтаж монументів — це продовження традиції більшовиків — мистецтвознавиця

---

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS