ЛГБТ-люди з інвалідністю зіштовхуються з подвійною дискримінацією — аналітикиня «Fight For Right»

З якими обмеженнями зіштовхуються ЛГБТ-люди з інвалідністю у світі, та зокрема в Україні?

Дзвенислава Щерба: Така людина зіштовхується з подвійною дискримінацією. Наприклад, це упереджене ставлення через сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність. Ми знаємо про випадки, коли представників ЛГБТ намагаються через різноманітні псевдомедичні втручання або псевдорелігійні заходи зробити так званими «нормальними». Є випадки, коли ЛГБТ-людей можуть ув’язнювати через їхню сексуальну орієнтацію або навіть страчувати. Це зовнішня дискримінація.

Існує і внутрішня дискримінація ЛГБТ-людей, наприклад, всередині спільноти. Вони теж мають якісь свої упередження та стереотипи. Може бути така ситуація, що когось називають несправжнім геєм, лесбійкою чи трансгендером. Це може призвести до того, що людина почуватиметься виключеною та ізольованою зі спільноти. Такий процес посилює фрустрацію.

Якщо ж ми говоримо про людей з інвалідністю, то в нас існує величезна проблема недоступності. Йдеться не тільки про доступність архітектурну, тобто про наявність пандусів. Часто не враховують потреби людей з інвалідністю. Їх можуть ізольовувати в межах спеціальних закладів закритого типу. Суспільство удає, що таких людей просто-таки не існує. Є таке явище, як інфантилізація та десексуалізація людей з інвалідністю. Що мають на увазі? Власне, це уявлення про те, що вони не можуть мати ніякого сексуального потягу, не можуть мати стосунки. З іншого боку, ці ж люди можуть бути якось залежними від своїх опікунів і зіштовхуватися з непорозумінням на ґрунті гомофобії або трансфобії. Тому люди з інвалідністю, які належать до ЛГБТ-спільноти, відчувають на собі подвійний тиск.

Читайте також: Завжди будуть люди, які казатимуть, що щось «не на часі» — військовий про права ЛГБТ

Які є проблеми саме в Україні? Чи є позитивні зміни за весь час незалежності?

Дзвенислава Щерба: Звичайно, що найбільшою проблемою є повномасштабна російсько-українська війна. Ми бачимо ті жахливі воєнні злочини, які відбуваються. Люди з інвалідністю стали найбільш вразливою групою під час обстрілів чи окупації. Вони банально не мають змогу спуститися в укриття, якщо воно не є доступним. Наша організація «Fight For Right» провела моніторинг сховищ у місті Києві. Через фізичні барʼєри, сходи, пороги люди не можуть отримати захист від обстрілів.

Щодо ЛГБТ-людей в Україні існує упереджене ставлення, що призводить до нападів та злочинів на ґрунті ненависті. Однак дуже цікаво побачити те, що у 2022 та 2023 роках відбувається зміна ставлення до ідеї надання рівних прав ЛГБТ-людям. Якщо я не помиляюсь, то 67% опитаних Київським міжнародним інститутом соціології підтримують таку ідею. Це просто якийсь неймовірний показник, бо ще у 2016 році він був у кілька разів нижчим.

Зараз ми бачимо те, що ЛГБТ-рух став більш видимим та помітним. ЛГБТ-військові активно підтримують адвокаційні зусилля. В Україні тривають дискусії про легалізацію цивільних партнерств.

Читайте також: Дві третини українців підтримує повну правову рівність ЛГБТ-людей — соцопитування

Чи адаптоване українське законодавство до прав ЛГБТ-людей з інвалідністю?

Дзвенислава Щерба: У Кодексі законів про працю заборонена дискримінація при працевлаштуванні за ознакою, зокрема, сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. У 2022 році була ратифікована Стамбульська конвенція, де також згадано про ознаки сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності та інвалідності. Однак в законодавстві фактично не згадуються про ЛГБТ-людей. Навіть у 161 статті Кримінального кодексу України, де передбачена відповідальність за напади на ґрунті ненависті, ЛГБТ-людей там не згадують. Існує проблема невидимості.

Люди з інвалідністю розглядаються як гомогенна група. Ми не бачимо в законодавстві про жінок з інвалідністю, про ЛГБТ-людей з інвалідністю тощо.

Читайте також: «У цей час кожен день може бути останнім»: 4 історії людей, яким необхідна можливість ухвалення цивільних партнерств

Книга про історію встановлення руху за права людей з інвалідністю в Україні

Дзвенислава Щерба: Наша організація «Fight For Right» видала книгу «Історія не без нас: становлення руху за права людей з інвалідністю». Це величезне напрацювання, бо мої колеги спілкувалися з активістами та активістками руху за права людей з інвалідністю, які почали свою роботу ще у 80-х та 90-х роках. У нас з’явилася онлайн-версія цієї книжки, тому кожен та кожна може завантажити її та дізнатися більше.

Слухайте також: Ми так само воюємо, отримуємо поранення і гинемо. Чому ми не маємо рівних прав? — військова про ЛГБТ

Раніше в етері Громадського радіо військовослужбовець Боря розповідав про те, що у нас величезна кількість ЛГБТ-військових, які воюють в Україні. У нас є організація ЛГБТ-військових, яка досить ефективна зараз і об’єднує кілька сотень відкритих ЛГБТ-військовослужбовців. А їх в десятки раз більше.

Ми писали про те, що для ЛГБТ-військовослужбовців та їхніх близьких не має підтримки з точки зору держави. Люди проживають разом, вони по факту є сім’ями, а держава в правовому полі просто ігнорує цей факт і ніяк його не визнає. У випадку його смерті майно отримує сім’я, яка не комунікувала, а його партнер не отримує нічого. 

У червні 2022 року на сайті офіційного інтернет-представництва президента України з’явилася петиція про легалізацію одностатевих шлюбів. Її вміст складався з трьох речень: «У цей час кожен день може бути останнім. Хай люди однієї статі отримають можливість створити сім’ю й мати офіційний документ, що підтвердить це. Їм необхідні такі ж права, що й у традиційних пар». В середині липня вона набрала необхідні 25 тисяч голосів, а 2 серпня Володимир Зеленський відповів на неї.

У відповіді йшлося, що в умовах воєнного або надзвичайного стану Конституція України не може бути змінена (згідно зі статтею 157 Конституції України), адже в конституції вказано, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки й чоловіка.

Європейський суд з прав людини визнав порушення державою Україною права одностатевої пари, яка не може укласти шлюб в країні. Ідеться про справу Андрія Маймулахіна та його партнера Андрія Марківа. З 2010 року заявники живуть сімʼєю як партнери. У 2014 році вони звернулися до ЄСПЛ через неможливість легалізувати свої стосунки в Україні.

Суд також взяв до уваги «чітку тенденцію на європейському рівні до юридичного визнання та захисту одностатевих пар у державах-членах Ради Європи», 30 з яких наразі передбачають можливість юридичного визнання одностатевих пар.

ЄСПЛ констатував порушення Україною статті 14 у взаємозв’язку зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Кожному із заявників присудили 5 000 євро компенсації.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі