Вікторія Єрмолаєва
Багато ЛГБТ-військових вже не дожили до прийняття цивільних партнерств і з такими темпами багато хто ще не доживе — бойовий медик
Автор
Червень — місяць Гордості (Pride Month). Дні, коли ЛГБТІК+ спільноти всього світу збираються разом і відзначають свободу й гордість бути тими, ким вони є. Історія прайд-місяця в багатьох країнах сягає корінням часів, коли представники ЛГБТ-спільноти боролися за те, щоб подолати пригнічення і бути рівними. В Україні ж це право і досі треба виборювати. Навіть тим, хто зі зброєю у руках щодня ризикує життям задля спільної перемоги.
Не особливих, а РІВНИХ прав вимагають для себе військовослужбовці, що належать до ЛГБТІК+ спільноти. Йдеться про право на поховання, спадкові права, право приймати рішення у лікарні чи потрапити до свого партнера у реанімацію.
Керівник параюридичного хабу, бойовий медик в ЗСУ Борис:
— Проблема в основному в тому, що у нас зараз є велика кількість ЛГБТ-військовослужбовців. У нашій організації ЛГБТ-військових вже понад 250 учасників. І це тільки ті, хто можуть відкрито про це говорити й комунікувати. У нас є велика кількість випадків, коли люди мають цивільного партнера або партнера з армії, і вони юридично між собою абсолютно ніяк не пов’язані. Це створює дуже багато проблем в умовах війни, тому що люди, які перебувають фактично в сімейних стосунках, вони, з точки зору держави, один одному ніхто. І в них виникають нові питання, наприклад, питання успадкування майна: коли один із партнерів в армії й він не комунікує зі своєю сім’єю, живе зі своїм партнером, але у випадку його смерті майно отримує сім’я, яка не комунікувала, а його партнер не отримує нічого. Те саме стосується виплат по загибелі, якоїсь підтримки родичів загиблих військовослужбовців. Тому що для ЛГБТ-військовослужбовців такої підтримки просто не існує з точки зору держави. Дуже дивна ситуація виникає, коли саме явище існує, тобто ці люди проживають разом, вони по факту є сім’ями, а держава в правовому полі просто ігнорує цей факт і ніяк його не визнає.
— Виходить, що військові, які належать до ЛГБТ-спільноти, які ризикують життям і захищають право на існування власної країни, обмежені у правах у цій же самій власній країні?
— Звичайно. І це дуже несправедлива ситуація, коли така значна кількість ЛГБТ-військових знаходиться на фронтах цієї війни, деякі з них гинуть, борються за цю країну, а при цьому держава просто ігнорує їхні базові права. Особливо враховуючи контекст того, з ким ми воюємо, і які цінності намагаються насаджувати росіяни, і до яких цінностей прагнемо ми. Тому мені здається, що рішення про впровадження цивільних партнерств для нашої країни вже дуже давно перезріло, і ми не можемо допустити, щоб надалі була така ситуація, коли величезна група населення залишається позбавленою якихось базових прав.
Слухайте також: Це перша війна, де так багато відкритих ЛГБТ-військових — тактичний медик Боря
Підтримка суспільства
Народна депутатка Інна Совсун внесла до Верховної Ради законопроєкт про цивільні партнерства, який дозволить реєструвати одностатеві стосунки. І попри високу підтримку у суспільстві (за даними Київського міжнародного інституту соціології — 67%) і дійсно нагальну потребу з огляду на війну, у профільному Комітеті підтримати законопроєкт не поспішають.
— Для законопроєкту є визначений головний Комітет — це Комітет правової політики. Саме його рішення для нас не є вирішальним. Цей Комітет на цьому етапі не готовий розглядати законопроєкт. І поки що ми ведемо спілкування з депутатами для того, аби зрозуміти, як отримати позитивне рішення, тим часом ми робимо й іншу роботу. Ми спілкуємося з колегами в додаткових Комітетах, їх 13. Їхні рішення не є обов’язковими, але вони дозволяють розв’язати дві задачі проходження цих Комітетів.
Перша — ми отримуємо експертні позиції з приводу сфер регулювання цих Комітетів. До прикладу, Комітет цифрової трансформації зробив висновки з приводу того, що вдосконалити в процедурах реєстрації партнерства в електронному вигляді. Тобто це буде дуже професійна фахова оцінка, де кожен Комітет може висловитися і вдосконалити сам текст.
А друге, що найважливіше, це спілкування з колегами в різних Комітетах. Це дозволяє нам зрозуміти, які їхні основні застереження, чому вони готові підтримувати чи не підтримувати. І в принципі краще зрозуміти, а скільки зараз є депутатів у парламенті, які потенційно готові підтримати законопроєкт.
Наразі підтримали законопроєкт про цивільні партнерства 4 Комітети: Комітет молоді і спорту, цифрової трансформації, європейської інтеграції та комітет соціальної політики. Хоча і тут не всі депутати висловлювались схвально. Які застереження лунали від колег, говорить Інна Совсун.
— Застереження відрізняються. Є технічні застереження — це коментарі технічного характеру, що необхідно вдосконалити в законопроєкті для того, аби він був максимально робочим. Як-то процедура реєстрації в Дії або якісь нюанси щодо пенсійного забезпечення. Ці коментарі нам важливі, щоб зробити законопроєкт максимально дієвим та ефективним. Вони не є тими коментарями, які висловлюються для того, аби не підтримати законопроєкт. Це, радше, такі фахові позиції щодо того, що треба вдосконалити до другого читання.
Але, звичайно, що є група супротивників законопроєкту, і вони висловлюють інші позиції. Застереження дуже різні я чую. Отже, частина депутатів каже про те, що це неприродно, це суперечить традиційним українським цінностям, Біблія проти геїв. І найцікавіший аргумент, який я чесно не розумію, але він дуже поширений, — це теза про те, що якщо законопроєкт приймуть, то це погіршить демографічну ситуацію в Україні.
Я, чесно, ставлю питання колегам, які це кажуть, чи ви вважаєте, що якщо людина є гомосексуальною, то через неприйняття закону вона передумає і вирішить завести шлюб і дитину в гетеросексуальних стосунках? Ну, зрозуміло, що це не так, але я вам скажу, що частина депутатів, коли чують цей контраргумент, щиро дивується, бо вони ніколи про це не думали навіть.
А є частина депутатів, які самі принципово не проти, але вони кажуть, що не хочуть цю позицію висловлювати, тому що «мої виборці цього не зрозуміють». Це особливо стосується частини мажоритарників.
— А як би ви оцінили реальність прийняття законопроєкту з огляду на всі ці контраргументи, які ви зараз чуєте від колег?
— Я думаю, що зараз я насправді більш оптимістична, ніж була, коли ми його реєстрували і готували. Тоді мені здавалося, що це дуже далека перспектива, що ми це робимо для того, аби заявити позицію, аби підняти дискусію, але шанси на те, що це найближчим часом буде втілено — дуже низькі. Зараз я бачу, по-перше, високий рівень підтримки ініціативи в суспільстві, і ці цифри зростають постійно, вказують на те, що українське суспільство змінюється.
Я впевнена, що парламент повинен буде наздоганяти суспільство, та не зможе довго ігнорувати цей суспільний запит на прийняття такого законодавства. Тим паче, що нам дуже тут допомагає рішення Європейського суду з прав людини, яке вийшло минулого тижня, яке вказало на те, що відсутність в Україні законодавства про будь-які оформлення стосунків для ЛГБТ-пар є порушенням Європейської конвенції з прав людини.
Слухайте також: Завжди будуть люди, які казатимуть, що щось «не на часі» — військовий про права ЛГБТ
Відстоювання прав
Гей-пара Андрій Маймулахін та Андрій Марків виграли справу проти України у Європейському суді з прав людини. Суд визнав порушення Україною права одностатевої пари на узаконення стосунків. Чоловіки з 2010 року проживали сім’єю як партнери, втім не мали можливості легалізувати свої стосунки. Суд встановив, що відсутність в Україні законодавчого регулювання одностатевих відносин є порушенням статті 8 та 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Кожному з партнерів суд присудив по 5 тисяч євро компенсації.
— На практиці це означає, що всі наступні звіти про виконання Європейської конвенції з прав людини, які Україна буде подавати, мають містити пункт про виконання цього конкретного рішення, про створення законодавства для ЛГБТ-пар. І якщо ми будемо писати, що закон не прийнятий, то це буде означати, що ми погано дотримуємося Європейської конвенції з прав людини.
І в умовах, коли для нас є життєва необхідної підтримки нашими європейськими партнерами, для нас зараз будь-які зауваження від них про те, що ми не дотримуємося Конвенції, будуть насправді вкрай шкідливими, в тому числі політично.
— Ну і загалом це ж впливатиме і на процес євроінтеграції, тому що це одне з наших зобов’язань.
— Безперечно. Звичайно, я не буду казати, що це є юридична вимога. Це не є юридичною вимогою зараз задля відкриття переговорів про членство чи майбутнє членство, але на політичному рівні цьому приділяється дуже значна увага. Значно більше, ніж, можливо, більшість українців усвідомлює.
Тобто є країни, які в непрямих переговорах завжди запитують, якою є ситуація з правами ЛГБТ-людей. І для них це законодавство і взагалі захист прав ЛГБТ-людей є важливим маркером того, що Україна ціннісно є близькою для них і, відповідно, що вони можуть допустити Україну до переговорів про членство і в майбутньому до членства.
Нагадаємо, що і Володимир Зеленський відреагував на петицію щодо легалізації цивільних партнерств. Президент наголосив, що Україна рухається у бік європейських стандартів, в основі яких покладена повага до прав та особистих свобод громадян. І наголосив, що Міністерство юстиції уже над цим працює. Інна Совсун дає свою оцінку реакції президента.
— Я розцінюю відповідь президента як таку, з якою можна працювати. Він не сказав «ні», але він і не сказав «так, я готова це завтра подавати». Він сказав «давайте розбиратись». Я вважаю, що це нейтральна відповідь, яка дає можливості, зрештою, змінити її на більш позитивну. Ось так. Тобто я не вважаю, що він відмовив. Я також дуже далека від того, щоб трактувати цю відповідь, як готовність вже зараз включатися в боротьбу і лобіювати цей закон з боку президента. Це, радше, така нейтральна позиція.
Особливо важливо врегулювати питання з реєстрованими цивільними партнерствами, зокрема для одностатевих пар з огляду на те, з чим зараз стикаються військовослужбовці, які належать до ЛГБТІК+спільноти.
— Є випадки, де ЛГБТ-військовий загинув, а його партнер був в незареєстрованих стосунках з ним, і, очевидно, що він не має ніякого статуса, ні гарантій. Я не кажу про соціальні гарантії чи виплати, вони не за це борються. Але перше, що треба сказати: значна частина ЛГБТ-військових чесно зізнається, що їхні батьки їх не приймають. І у випадку, якщо раптом з ними щось трапиться, їхні батьки не будуть визнавати стосунки, які у них були, не даватимуть можливості приймати рішення про медичне лікування партнерові чи партнерці, або ж не давати можливість приймати рішення про поховання.
Звичайно, у нас є випадки, коли, на жаль, ЛБТТ-військові гинули на фронті з незареєстрованими стосунками. І у нас є випадки, де люди навіть публічно не повідомляли про свої стосунки через публічний осуд, через те, що вони боялися. І зрозуміло, що якщо у тебе загинула кохана людина, а ти приховував ці стосунки, то ти навіть формально не можеш, найпростіше, відпустку на роботі попросити через смерть близької людини. Звичайно, законопроєкт цю проблему не вирішить, але законопроєкт відкриє суспільство і дасть можливість зробити свої стосунки відкритим.
Про це говорить і бойовий медик в ЗСУ Борис. І з огляду на те, яку кількість військовослужбовців це стосується, питання потребують вирішення вже зараз.
— У нас немає, на жаль, якоїсь офіційної статистики, яка є в інших країнах. Але є загальна статистика про те, що 5% населення зазвичай ставляться до ЛГБТ-спільноти. І з того, що я бачу, я абсолютно впевнений, що в армії ця статистика підтверджується.
ЛГБТ-військових в армії дуже багато, і небагато з них є відкриті, звичайно, тому що ми досі маємо проблеми з гомофобією, з дискримінацією. Цього значно менше, ніж було, але все ще є. Тому не всі хочуть акцентувати на цьому увагу.
Наприкінці травня в медіа стало відомо, що серед українських військовослужбовців почали поширювати анкети «для вивчення питань сексуальної орієнтації, потреби у реєстрації партнерства та проблематичних питань у зазначеній сфері». Але військові та правозахисники розкритикували таку форму опитування.
— Це правда, таке опитування проходило в військових частинах, але знову ж таки є дуже велике питання до цього. У нас багато в організації військовослужбовців, і ми всі бачили, як це проходить. Опитування абсолютно неанонімне. На практиці це виглядає так, що умовний офіцер роздає тобі листочки і говорить — пиши. І потім читає ці листочки. Очевидно, що в таких умовах відповіді будуть дуже викривлені, тому що велика кількість людей не хоче бути в камінауті, і не хоче про це говорити з якихось об’єктивних причин. І таке опитування не буде репрезентативним.
Слухайте також: Ми так само воюємо, отримуємо поранення і гинемо. Чому ми не маємо рівних прав? — військова про ЛГБТ
Позитивні зрушення
У нас є і позитивні зрушення зі сторони Міноборони. У нас є в частинах, наприклад, радники з гендерних питань. Це великий крок. На даному етапі цього не достатньо.
— Як би все це мало бути?
— Я думаю, це мало б бути набагато швидше. Тому що вже пройшла велика кількість часу, як цей законопроєкт був поданий. Звичайно, я розумію, що є певні процедури та механізми законотворчості взагалі в Україні, але ми живемо в час війни і велика кількість ЛГБТ-людей, які воюють, вони вже не дожили до цього законопроєкту і не змогли реалізувати це право. І з такими темпами, велика кількість ще не доживе.
І особисто мені ця ситуація здається абсолютно несправедливою стосовно людей, які готові віддати цій державі найцінніше, що в них є — їхнє життя.
Зрештою, зараз ситуація, яку в Україні ігнорували роками, може і має змінитися, говорить бойовий медик ЗСУ.
— Наша країна вже давно визначилась з вектором розвитку — прозахідним і проєвропейським. І, на щастя чи на жаль, жодного третього шляху не існує. І, або ми будемо інтегруватися в європейське ком’юніті, приймати ці правила і цінності, або будемо залишатися ментально під впливом рашистів, їхньої ідеології і традиційних цінностей. Тому я вважаю, що нам треба обирати європейський шлях і рухатися в ту сторону. І немає, що вже обговорювати, просто треба ухвалити рішення, які вже давно назріли.
Авторка матеріалу Вікторія Єрмолаєва
Звукорежисерка Юлія Соганчі
Матеріал створено за підтримки ГО «Жінки в медіа» та Rainbow Beyond Borders Fund. Відповідальність за зміст несе авторка.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
