Анастасія Багаліка
Олександр Зінченко
Люди вірили — щойно Україна скине кайдани радянщини, станеться економічне диво — історик
Інтерв'ю
Історик Олександр Зінченко аналізує події, які відбувались під час проголошення незалежності України.
Ведучі1
Гості1
Чи можемо ми зараз оцінити весь масштаб сучасних подій?
Олександр Зінченко: Ми вже адаптувалися до нових умов, нової нормальності, життя під час війни. Цей період максимальної емоційної мобілізації не може тривати нескінченно. Для того, щоб усвідомити масштаб подій, їх треба зауважувати. Люди не встигають цього робити в потоці історії. Багато чого нам ще невідомо. Іноді суспільство обговорює бурхливо якийсь факт чи подію, а потім зʼясовується, що це щось неістотне для майбутнього. А буває ж і навпаки, коли якась дрібниця чи деталь відіграє дуже велику роль. Але її ніхто не помічає.
Якось одна людина закрила двері на ключ. Це важлива подія чи не важлива? Йдеться про Леоніда Макаровича Кравчука. Ключ був від дверей, які вели в підземний перехід під вулицею Грушевського. Між Верховною Радою та іншими урядовими структурами є підземний перехід. Теоретично, через нього можна було вийти. Але він був закритий. Тобто, в депутатів комуністичної більшості не залишалось шляхів відходу, бо Верховну Раду 24 серпня 1991 року оточив натовп.
Якби Леонід Кравчук не зробив цього, то чи був би кворум, чи не розбіглись би комуністи, чи мали б ми в цей день незалежність? І це дрібниця, яка невідома більшості. Але ми не знаємо, як без цієї події розвивалась наша історія.
Переглянути цей допис в Instagram
Читайте і слухайте також: «Дике Поле» української історії: погляд на Схід. Інтерв’ю з тюркологом Олександром Галенком
Чи могло наше здобуття незалежності піти за сценарієм країн Балтії?
Олександр Зінченко: Вибори до Верховної Ради Литовської Республіки й Української Республіки відбувалися з різницею у два тижні. В Литві трошки раніше. І от який парламент утворився там, а який тут?
Коли створилась фракція за радянську суверенну Україну, до неї записалися 239 комуністів. Насправді комуністів було більше – 345. Десь 100 були безпартійними, або з тих опозиційних до комуністів політичних сил, які щойно народжувалися. Йдеться про Народний рух України, Українську республіканську партію, Демократичну партію України, Партію демократичного відродження України.
До кінця 1990 року їх зареєстровали 14. Але знову таки, парламентська опозиція «Народна Рада» складалась із 120-140 людей, а решта – це не була демократична опозиція. Це були комуністи більш ортодоксального характеру, або націонал-комуністи.
Ось це радикально відрізняє українську ситуацію від литовської. Абсолютну більшість (120 зі 140) у Литві отримала партія Саюдіс, яка є відповідником Народного руху. Українці не проголосували за Рух у 90-му. Чому? Бо треба згадати 1940 рік. Якби ми побачили, які результати голосування були б на Галичині та Волині у той час, екстраполювали на загальні масштаби України, то такий би парламент теж отримали.
Усі попередні історичні катаклізми, які відбувалися на нашій землі, в результаті відбилися на голосуванні у 1991 році. Тяжіння минулого неможливо виключити.
Читайте і слухайте також: «Було відчуття, що здобуваємо свободу»: чому і як 30 років тому розпався СРСР?
Чому ми захотіли стати самостійними?
Олександр Зінченко: Ідея української державності мігрувала. Наприклад, Міхновський з нею виступив в Харкові, потім вона захопила Київ, і так ми мали УНР. Після 1921 ідея державності зберігається переважно на Галичині, на Волині, на Закарпатті. І ось вона «вистрілює» під час подій березня 1939 року і 30 червня 1941 року. Ідея продовжує існувати вже в таборах після 44, 45, 46 року.
Відбувалася оця ось «естафета», коли ідею державності передавали одне одному. Вона дожила завдяки сотням тисяч людей. Настав нарешті момент, коли для більшості українців стало очевидно, що комуністичний режим абсолютно неспроможний. Власна незалежна держава давала можливість сховатись від московського монстра.
Українці проголосували на референдумі 1 грудня 1991 року абсолютною більшістю за незалежність. Але вони, на жаль, не до кінця розуміли, скільки часу вимагають різні процеси.
Читайте і слухайте також: Від Батия до Богдана: куди зникло кілька століть нашої історії?
Про економічні труднощі України під час становлення незалежності
Олександр Зінченко: Леонід Кравчук дуже любив іронізувати над передвиборчими обіцянками Левка Лук’яненка. Той мав необережність на питання про те, коли ми станемо багатою країною, відповісти: «за пів року».
Велика кількість людей дійсно вірила — щойно Україна скине кайдани радянщини, то через пів року чи рік станеться економічне диво.
30 листопада у студії молодіжної програми «Гарт» Олександр Ткаченко, Ростислав Хотин та Леонід Княжицький захоплено цитували рапорт Deutche Bank. Там йшлося про те, що Україна є однією з найбільш підготовлених до самостійності республік, про наш великий ВВП.
Ключова проблема у тому, що коли Радянський Союз впав, то інфляція вже мала 300% річних. Це навіть почало прориватися через офіційне командне регулювання цін. Ковбаса коштувала 2,79 карбованця до 2 квітня 91 року, а після 2 квітня вона коштувала 8,90 карбованця. Продукти здорожчали у 2-3 рази.
Читайте і слухайте також: В історії України ми маємо спадок радянського підручника, його треба змінити — Наталя Старченко
Чому Україна повільніше розвивається, ніж Польща?
Олександр Зінченко: Часто люди говорять, що якби 1 грудня ми обрали не Кравчука, а Чорновола, то б зараз жили як в Польщі чи Чехії. Ні в Кравчука, ні в Чорновола не було хороших економічних передвиборчих програм. Усі говорили про необхідність відходу від планово-адміністративної командної економіки до ринкової. На цьому фантазія закінчувалася.
Коли ми порівнюємо Україну в 1991-му році та Польщу в 1989 році, то забуваємо, що у них не було потреби в створенні власної національної валюти, банківської та платіжної системи. А в нас така потреба була. А для цього треба ще й мати Національний банк. У нас це була контора Держбанку СРСР. Вони не знали, як робити емісію. Працівники брали підручники й вивчали, як це робити.
Півтора-два роки потрібно для того, щоб створити та запустити Національний банк як нову державну інституцію. Треба мати гроші, налагодити комунікацію між підрозділами, побудувати платіжну систему, купити сервери тощо. Про більшість цих реформ українці й не знають. Зараз вже ніхто не замислюється, що ми можемо переказувати гроші миттєво з телефону.
Читайте також: Росіяни намагаються нас переконати, що ми теж є «радянськими людьми» — історик Мирослав Борисенко
Сьогодні, 24 серпня 2023 року, Україна відзначає 32 річницю своєї незалежності.
Нагадаємо, що київська влада не влаштовуватиме масових заходів на День Незалежності України.
Представник Головного управління розвідки Міністерства оборони Вадим Скібіцький в інтерв’ю Obozrevatel заявив, що 24 серпня Росія може вдатися до чергового акту ракетного тероризму. Втім, він зазначив, що «не в українських містах, а в Росії мають тривожитись перед Днем нашої Незалежності».
Відомо, що сьогодні президент США Джо Байден оголосить про нові санкції проти Росії. Про це повідомляє пресслужба Білого дому. Відданість США Україні, як зауважив Байден, є непохитною і тривалою. Разом з партнерами Штати й надалі допомагатимуть Україні у довгостроковій перспективі, а також працюватимуть над тим, щоб притягнути російські війська до відповідальності за воєнні злочини й звірства, які вони скоїли проти України.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
