Зараз щоденно здійснюються тисячі подвигів, і не тільки на полі бою — військовослужбовець

Гість — почесний промовець випускних урочистостей Українського католицького університету (УКУ) 2023, магістр богослов’я УКУ, виконавчий директор Центру спільних дій, з 1-го березня 2022 року військовослужбовець ЗСУ, сержант Андрій Андрушків.

З паном Андрієм детальніше обговорюємо його промову до випускників УКУ, яку він 2 липня виголосив на випускних урочистостях університету.

Про те, де є Бог

Андрій Андрушків: Я завжди шукаю більше не так Бога, як людей, які його є представниками на Землі. Шукаю його в дуже звичайних, простих людях, і служба в ЗСУ відкриває можливість бачити цих людей, спілкуватися з ними, свідчити про те, що вони несуть добро, любов,  про те, що вони діють. І це не тільки в Збройних силах.

Бог переважно діє в людях, в тих, хто є праведниками, святими. Маю велику честь бути українцем, жити в цей час з українцями, які показують свою праведність ділами кожен день.

• Я думаю, що щоденно тисячі подвигів здійснюються зараз.

І це не тільки на полі бою. Бо якраз історія, розказана у промові до випускників УКУ, — про те, що село звільнили вже на момент, коли ми приїхали туди з побратимом. Але там були люди в потребі, і були інші люди, які їм допомогли. Як на мене, Бог діє саме так. Для божих чудес потрібні тільки люди, мені здається.

Чи є розкол між цивільними та військовими?

Андрій Андрушків: Такого розколу як системне явище я не бачу. Момент, про який, можливо, йдеться, який зауважують слухачі й військовослужбовці, — це те, що, зважаючи на сучасні засоби комунікації (телефонний зв’язок, відеодзвінок, який можна робити з окопу, в якому є Starlink), дуже важко передати словами, що відбувається.

Друга річ у тім, як мені здається, що військовослужбовці, з якими я зустрічався, які брали багато участі в контактних боях, штурмових діях, намагаються від цього досвіду захистити своїх близьких.  Вони просто кажуть: «Тут все нормально, я поїв, я в шапці, все добре, ми робимо роботу». Військовослужбовці переважно говорять, що вони йдуть виконувати завдання, робити роботу.

---

Читайте також: Поділ на тих, хто «за Порошенка/за Зеленського» досі існує — Мороз про розкол в українському суспільстві

---

«У цього всього є ціна»

Андрій Андрушків: У «байрактарних» композиціях говорять, що «горить, палає техніка ворожа, рідна Україна переможе». Або, наприклад, є такі меми про Bayraktar чи Javelin. Але це потужна, велика зброя.

Я кілька тижнів тому спілкувався з «джавелінником», який підбив 30 одиниць техніки за останні 14 місяців. Кожного разу, щоби підбити цю техніку, йому треба встати фактично в повний зріст в окопі, йому треба себе трошечки обеззброїти, тому що інакше він не зможе зробити постріл; він робить цей героїчний вчинок.

• Кожного разу, коли ми бачимо на відео, що горить російська техніка підбита з Javelin, яким керує український військовослужбовець, то кожного разу треба собі робити поправку, що ця людина зробила дуже серйозний крок, і навколо нього відбувалися не найприємніші речі.

Тобто були поранені, можливо, хтось навіть загинув — це завжди собі треба додавати. Мені здається, що самі військовослужбовці не прихильні викладати ці відео в інтернет, соцмережі це банять.

Здається, що це війна супер переможна, але водночас у цього всього є ціна. Кілька тижнів тому спілкувався зі штурмовиками, які звільняли село Благодатне (воно в південніше Великої Новосілки), — це початок нашого південного бердянського контрнаступу. У кожного зі штурмовиків я питав, що б вони розказали своїм дітям про звільнення Благодатного. Усі сказали, що ніколи не розповідатимуть про це своїм дітям, їм не варто цього знати. Можливо, колись буде документальний фільм про це, і якісь фахівці-документалісти це розкажуть, а мені не хочеться переживати цей досвід, і я не хочу передавати його своїм близьким.

Тому є момент того, що військові не тільки захищають від зброї, від знищення, вони захищають від цього досвіду. Людина, яка має цей досвід, не хоче його поширювати, хоче тримати своїх близьких, рідних у безпеці.

Мені б хотілося, щоб люди у тилу, які роблять величезну справу для української перемоги, виховуючи дітей, працюючи на роботі, виплачуючи податки, які дивляться відео бойових дій, уражень, розуміли, що це все не так одразу весело.

• Тому що у кожного ураженого нами ворога є ціна. І ця ціна — особистий чи командний подвиг.

---

Читайте також: У військовій теорії те, що роблять ЗСУ під час контрнаступу, вважається неможливим — Євген Дикий

---

Про наш обов’язок

Андрій Андрушків: Є дискусія про те, щоб воювати на «економічному фронті». Навіть вже дійшло до дискусії про те, щоб придумати якимось чином конкретно суму, яку можна було б заплатити й не йти служити.

• Мені здається, що це тупиковий хід дискусії, тому що військовий обов’язок — це обов’язок, він прописаний в Конституції. Не можна від обов’язків відкуповуватися.

Якщо ми почнемо дискусію про те, щоб відкуповуватися від військового обов’язку, то далі буде питання про те, скільки коштує поїздити «бухим» на Lamborghini Diablo по місту на швидкості 140 км/год.

Як на мене, то ми не можемо допускати можливість відкуповуватися від обов’язку за гроші, так само як ми не можемо допускати дискусії про те, щоб, наприклад, забирати права за гроші. Тобто ви заплатите в казну, і в мене заберуть виборче право просто тому, що я вам не подобаюся. Це зворотна машина, яка в такий спосіб може працювати.

Держава — це структура, величезний складний організм: вона дає мені права, я ходжу на вибори, маю охорону здоров’я, освіту. І там прописані обов’язки.

• Конституція — це користувацька угода.

Тому не треба намагатися бути хитромудрим, треба розуміти, що за всіма правами завжди йдуть обов’язки. І приходить час, коли їх треба виконувати, тому що нема кому.

Нам в УКУ, коли я був студентом, казали, що в Бога немає інших людей для своєї, Божої роботи, окрім вас. В цієї держави немає іншого народу, інших захисників і захисниць. Є ми. Ми або виконуємо цей обов’язок, або люди, які живуть на цій території попадають у ярмо. Далі починається чергове «Розстріляне відродження», навчання російською мовою, починаються табори. Ми це все вже бачили. Я не хочу, і мені здається, що дуже багато не хочуть, але не розуміють, що є лише такий спосіб, інакшого ми не придумали, за нас це ніхто не зробить.

---

Читайте також: Я точно фонитиму в аеропортах: частина уламків залишилася у мені після поранення — доброволець Євбаз

---

Нагадаємо, що протягом 9 липня на східному та південному фронтах ситуація не зазнала суттєвих змін, однак на південному флангу біля Бахмута є певне просування. Про це повідомила заступниця міністра оборони Ганна Маляр.

На півдні на напрямках наступу Сил оборони — Мелітопольському та Бердянському — тривають гарячі бої.

Станом на ранок 10 липня втрати російських військ та їхніх найманців в Україні становили близько 234 480. Упродовж 10 липня українські захисники ліквідували щонайменше 440 російських окупантів. Того ж дня Ганна Маляр повідомила, що українські оборонці вже кілька днів тримають під вогневим контролем входи, виходи та переміщення ворога у Бахмуті.

Також Рада оборони Сумщини після аналізу оперативної ситуації у прикордонні області ухвалила рішення про евакуацію всіх жителів п’ятикілометрової зони в прикордонних із Росією громадах. Водночас голова Сумської ОВА Володимир Артюх повідомив, що евакуація не буде екстреною та примусовою.

Своєю чергою радник законного міського голови Маріуполя Петро Андрющенко заявив, що в окупованому Маріуполі росіяни почали облаштовувати склади зберігання боєприпасів прямо посеред житлової багатоквартирної забудови. 

---

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS