Фото: duh-i-litera.com
Нещодавно у видавництві «Дух і Літера» вийшла книга для дітей віком від 6 років про війну «Неймовірні історії кота Бучика». Про цей твір ми поговорили з авторкою книги — лікаркою та «перекладачкою з котячої на українську» Оленою Фінберг.
«Страшна війна прийшла в Україну. Разом з українськими воїнами кіт Бучик стає на захист Батьківщини. Кіт з міста Буча, на долю якого випали й окупація, й полон, і фронтові будні зі звитягами й втратами, розповідає дітям про мир і війну, про український опір ворогам. Поряд з Бучиком немає місця страху, відчаю, зневірі. Разом з побратимами Бучик робить усе можливе, щоб ця війна на нашій землі стала останньою».
Дух і Літера
Олена Фінберг: У перші місяці війни я зрозуміла, що з дітьми треба розмовляти про війну, але я ніколи не говорила про трагічне зі своїми онуками. Тож книга задумувалась як розмова з моїм 8-річним онуком. Я шукала адекватну мову, щоб розповісти йому про цю страшну трагедію. Розповісти так, щоб моя розповідь не стала додатковим травматичним досвідом. І коли про це розповідає кіт, то така розмова не така й страшна.
Цей кіт Бучик народився в Бучі й він проживає всі історії війни. Він опиняється в окупації, полоні, тікає з нього, а потім приєднується до свого хазяїна і йде на фронт. У таких умовах він переглядає свої упередження та погляди на життя. Наприклад, своє ставлення до щурів та собак: у таких умовах звірі починають разом робити спільну справу.
Це був дуже цікавий досвід. Я ніколи не розмовляла з дітьми, як з недоробленими дорослими — це завжди повноцінна мова з поясненнями, якщо щось не зрозуміло. І тому монолог кота найбільш адекватний, адже кіт розуміє дітей.
Це не перший мій досвід — від імені кота розповідати про життя. Коли моя старша онука була маленькою, то я писала їй листи від імені киці та розповідала про життя. І моя нова книжка також почалась як розмова для одного хлопчика, тому я навіть не уявляла, що це може в неї вилитись.
Олена Фінберг: Ви, мабуть, помічали, що якщо діти читають чи то про їжаків, чи то про котів, чи то про лисів, то вони асоціюють себе з цими героями. І мені хотілося, щоб Бучик був таким дитячим героєм. Тож він дуже активний кіт. У мирному житті він відповідальний хазяїн у своєму домі, в окупації ж він боровся з ворогами-«смердюками», після окупації відбудовував Бучу, а потім пішов на війну зі своїм хазяїном.
Текст спонукав мене йти далі й далі, тож уже йде робота над другою книжкою — «Бучик у місті Лева».
Андрій Куликов: А наскільки ваші дитячі спогади позначились на тому, що ви писали?
Олена Фінберг: Дитячі спогади однозначно позначились. Це і «Аліса в країні див», і вірші Вадима Левіна, і «Життєва філософія кота Мура» та інше. Але ви розумієте, що в книжці не про котячі історії йдеться, а про людські: історії веселі, смішні, трагічні; про втрати, радість, допомогу та спільну роботу. Тож те, що я хотіла розповісти своїй дитині, розповідають звірі.
Виданню книги сприяв також мій онук, який сказав, що треба робити книгу. Також він дав пораду адаптувати книгу на дитячий манір, а це дуже важливо. Адже ми забуваємо, що словниковий запас у дітей інший, ніж у дорослих і на це треба зважувати.
Читайте також: Ріпин, Малевич, Гоголь, Айвазовський — як росіяни крали українських митців
Нагадаємо, раніше у номінації Дитяча книга року BBC-2022 перемогла книга «Примари Чорної діброви» Андрія Бачинського, «Видавництво Старого Лева».
Також в Україні створили сайт «Книга катів українського народу» про російських воєнних злочинців.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS