Окрім емпатії, у нашому суспільстві дуже багато істерики — директорка лабораторії «Рейтинг Лаб»

Про це ми поговорили із докторкою психологічних наук, професоркою і директоркою дослідницької лабораторії «Рейтинг Лаб» Маріанною Ткалич.

«Доноси» на світло — чому так відбувається?

Маріанна Ткалич: Електроресурс обмежений, його на всіх не вистачає і тут загострюється відчуття такої справедливості  — що це несправедливий розподіл, починаються підозри, заздрощі. Особливо це стається в ситуаціях, коли в сусідів світло є постійно, а у нас немає його по 10 годин. І оці людські нехороші якості як раз і проявляються в таких випадках. До цього потрібно ставитися більш-менш спокійно, тому що потрібно розуміти, що у нас у всіх є подібні якості чи властивості, просто зазвичай вони закриті, тому що всі задовольняють свої потреби. Але в критичних ситуаціях воно виходить назовні.

---

Читайте також: Коли росіяни б’ють по нашій енергосистемі, вони хочуть розділити українців, змусити ненавидіти один одного — Ключковська

---

Чи буде у суспільства ПТСР?

Маріанна Ткалич: Для того, щоб визначати травматизацію, потрібні клінічні дослідження, а не соціальні опитування. Коли розповідають, що у всього суспільства буде ПТСР, то слід зазначити, що це не так — не всі українці будуть з ПТСР, бо у багатьох людей є стійкість до стресу. Є індивідуальні психологічні особливості, є досвід, є купа всього, що впливає на те, чи буде людина травмована.

Якщо ми будемо говорити про суспільство, ми можемо говорити, що воно травмоване, але що кожен з нас в обов’язковому порядку отримає психологічну травму, яка буде переживатися на клінічному рівні, це під великим питанням. Це буде залежати від того, скільки ще буде тривати війна, чим вона завершиться, які ми будемо мати успіхи на фронті, у міжнародній діяльності тощо.

---

Читайте також: «Лікує не час, а люди» — психологиня пояснює, як підтримати людину, яка проживає втрату

---

Вплив медіа на психологічний стан

Маріанна Ткалич: Вибір кожного — бути чи не буде глибоко зануреним у ці медіа. Дуже добре, що наше суспільство здатне відчувати емпатію до ближнього, але окрім емпатії, у нас ще достатньо високий рівень істерики. І вона, в першу чергу, від людей, які сильно занурені у цей інформаційний простір.

• Істерика суспільства  надходить від людей, які сильно занурені у інформаційний простір

Сьогодні, як ніколи, ми потребуємо інформаційної гігієни, бо якщо ви 24/7 сидите в мережі, в стрічці новин, дивитеся ці канали, «Марафон», то, звичайно, стан буде погіршуватися.

Травматизація дітей

Маріанна Ткалич: Для кожної вікової категорії є свої виклики, і діти не виключення. Окрім емоційної травматизації у дітей, є ще проблема у тому, що у них ще й освіти немає. У них немає нормального звичного способу життя, вони позбавлені дуже багатьох речей і частково позбавлені дитинства. І тут важливо, щоб батьки намагалися організовувати нормальне мирне дитинство. Зокрема, не передавати зайву кількість емоцій і переживань, демонструвати впевненість. Бо якщо дорослому страшно, то що тоді робити дитині?

Також варто бути відповідальними. Наприклад, якщо я доросла людина без дітей і звучить тривога, то я ще можу дозволити собі продовжити читати книжку, але якщо у мене троє дітей, то я повинна думати, що мені у той момент робити, бо я відповідаю не тільки за себе.

Слід приділяти більше уваги дітям, давати більше тілесного контакту від близьких. Їм обов’язково треба пояснювати, що відбувається, на тому рівні, на якому це можливо, і убезпечувати їх від інформації, яка зашкодить їх психіці. Не варто при дитині дивитися новини або обговорювати це все безкінечно.

Різний травматичний досвід  

Маріанна Ткалич: Немає чого «мірятися» травмами, всі ситуації, в яких перебувають українці — про травматизацію. Якщо хтось виїхав з дітьми від війни за кордон, то це не означає, що там легке життя. Ті, хто лишився, переживають по-своєму. Іноді ці переживання набагато більші. Бо, наприклад, ви після обстрілу виходити зі сховища, ідете пити собі каву, займаєтеся своїми звичними справами, а ті люди, що виїхали, цього не відчувають, вони спостерігають за трагічними подіями, які відбуваються в Україні.

• Немає чого «мірятися» травмами, всі ситуації, в яких перебувають українці — про травматизацію

Чи навчилися ми нормально жити під час війни?

Маріанна Ткалич: Посттравматичне зростання не обов’язково починається, коли все скінчилося. У людей, з того що ми бачимо, збільшився горизонт планування. Якщо на початку війни у нас був план вижити сьогодні, потім це подовжилося до тижня, до двох, до місяця, то зараз цей горизонт планування набагато більший.

Крім того, відбулася адаптація, якби дивно це не звучало. Ми  навчилися жити під час війни і не лише війною. Тобто війна, за виключенням якихось гострих подій, для мирного населення стає більше фоном в контексті того, що я можу адаптуватися, я можу жити, я можу планувати, виконувати свої професійні обов’язки, батьківські обов’язки, у мене є цілі тощо.

• Ми  навчилися жити під час війни і не лише війною

Наприклад, за нашими дослідженнями, кількість людей, які готові і хочуть відкрити свій бізнес, зросла у два-три рази. Тобто ми поступово рухаємося у цьому напрямку.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS