Олексій Гетьман: Якщо ми стаємо на оборону, ми не звільняємо наші території. А далі що?

Американські партнери

Олег Гетьман: Нам не погано було б спілкуватися з нашими партнерами. Але досвід наших військових генералів точно не менший, а навпаки, набагато більший, ніж у будь-якої країни блоку НАТО. Бо ми майже 2 роки вже ведемо повномасштабну війну і 10 років війну, яку ми називали АТО, а пізніше — ООС. Там брали участь багато військових із нашого військового керівництва, які вже 10 років на цій війні. Тому казати, що наші партнери краще розуміються на військовій справі, чи тим більше на специфіці російсько-української війни,  — не варто. Хоча інші думки не завадять. Нехай ці люди приїжджають. Подивимося, що вони нам зможуть запропонувати. Ми будемо прислуховуватися до їхніх порад.

Позиційна чи оборонна війна?

Олег Гетьман: Розбіжності у поглядах на цю війну між нами та нашими партнерами мають бути. Але вони не мають носити принципового змісту. Кожен бачить, як йому здається, найбільш правильно. Казати про те, що ми маємо переходити в глуху оборону — це дуже схоже на пропозицію до переходу до позиційної війни, і в цілому перетворити цю війну на щось схоже на АТО. Тобто на щось довготривале, війну на виснаження. Загалом, це навіть можна інтерпретувати як намагання запропонувати нам заморозити цей конфлікт.

• Якщо ми стаємо на оборону, ми не звільняємо наші території. А далі що?

Я впевнений, що наше військово-політичне керівництво не може погодитися з пропозиціями не звільняти наші території. Цілком зрозуміло, що ми плануємо на наступний рік наступальні дії, враховуючи досвід цих наступальних дій. Багато чого тут залежить від наших партнерів, але не з точки зору поради, а з точки зору скільки вони нам зможуть надати зброї. Будь-які дії на лінії фронту формуються, виходячи з сил і засобів. Тобто — скільки є військовослужбовців і яка є зброя. Це перший крок. Другий крок — яке озброєння та скільки людей має ворог. Тоді можна планувати певні дії.

• Ми можемо хотіти чи не хотіти, планувати чи не планувати, але коли ми маємо певне озброєння певної якості, це все враховується і можна планувати певні дії: локальні чи глобальні. По-іншому не працює. Тут не може бути інших думок.

Стратегічно нічого не змінюється. Ми маємо звільняти наші території від окупації РФ. Це чудово розуміють і наші партнери. Тим більше президент сказав, що треба зараз будувати фортифікації, бо ворог планує наступальні дії по всьому східному фронту. Треба відбити ці наступи й на наступний рік робити вже наші контрнаступальні дії. А не пропонувати нам перейти в оборону на цілий 2024 рік. Бо за цей час Росія багато чого зможе відновити та побудувати. Ми теж можемо покращити наші можливості. Але військово-промисловий комплекс РФ на сьогодні, очевидно, більш потужний ніж наш. Вони більше зможуть виробити озброєння.

Читайте також: Затягування питання допомоги Україні шкодить політичному іміджу обох партій США — Колдомасов

Панування у небі

Олег Гетьман: Панування у небі. Це не означає, що у нас має бути 10 чи 50 F-16. Це не є панування у небі. Панування у небі — це неможливість російської авіації чи ракетам завдавати ударів по нашій території.

• У першу чергу, це протиповітряна оборона.
• По-друге, це не давати можливість російським літакам підлітати на відстань, де вони можуть скидати свої керовані авіаційні бомби.
• Третє, це не тільки літаки, це ще й гелікоптери. Щоб російські гелікоптери з повітря не могли заважати нашим танковим атакам, наприклад. Росіяни мають такі гелікоптери.

Це означає панування в повітрі. А не 10-15 літаків проти 10 тисяч літаків Росії. Це лише можливість забезпечити невелику ділянку фронту від повітряних атак росіян. У бойових статутах країн НАТО вказано, що будь-які наступальні дії починаються з того, що армія має досягнути переваги в повітрі. Тільки після цього починаються дії по суходолу.

• Панування в повітрі — це додаткові засоби ППО, щонайменше декілька сотень літаків і щонайменше декілька сотень гелікоптерів. З таким повітряним флотом ми можемо казати, що ми будемо панувати в повітрі.

Слухайте також: Ярослав Грицак: Україна обрала «тактику тисячі порізів»

Ситуація на фронті

Олег Гетьман: У росіян є деякі дедлайни. До 14 грудня вони планували захопити Авдіївку. Потім цей дедлайн змінився на 15 березня наступного року. Вони планують взяти Авдіївку та Куп’янськ. Вони змінюють плани. Так, дійсно, вони прагнуть вийти на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей. І вони будуть намагатися це зробити до президентських виборів у РФ 2024 року. Чи вдасться це їм? Думаю, ні.

Мар’їнка майже повністю зруйнована. Там немає що контролювати. Тільки назва там залишилася. Росіяни будуть казати, що вони все контролюють, все захопили. Тим, хто дивиться їхні пропагандистські канали, треба записувати те, що їм розповідають, і передивлятися. Інколи росіяни кажуть взагалі протилежне тому, що казали 2-3 дні тому. Так побудована їхня пропаганда. Таке враження, що люди, які слухають їхні новини, не можуть критично мислити взагалі. Ми маємо це враховувати.

Взяття терикона в Горлівці — це хороша новина. Бо це панівна висота, з неї можна запускати дрони, корегувати вогонь і багато іншого. Панівна висота — це важливо для збройних сил. Тим більше цю територію росіяни захопили ще у 2014 році. А ми зараз починаємо звільняти території, які були захоплені ще на початку війни. Головне зараз, закріпитися. Атакувати Горлівку чи Донецьк зараз не думаю що має військовий сенс. А от взяти ще терикони та закріплюватися на цій панівній висоті — важливо.

• Головне зараз — пережити цю зиму та відбити атаки ворога.

Читайте також: Що здатне обвалити Запорізький фронт росіян: пояснює військовий оглядач

Нагадаємо, позиційна війна — війна, коли боротьбу ведуть переважно на суцільних, відносно стабільних фронтах з глибокоешелонованою обороною.

У листопаді у колонці The Economist «Сучасна позиційна війна і як її виграти»  головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний розповів про те, як відновити маневр у позиційній війні. 

Він наголосив, що для подолання позиційної війни Україні необхідно здобути перевагу в повітрі, проривати мінні загородження в глибину, підвищити ефективність контрбатарейної боротьби, створити та підготувати необхідні резерви, нарощувати можливості радіоелектронної боротьби.

Залужний також зауважив, що Росія, попри втрати, матиме перевагу в озброєнні, техніці, ракетах і боєприпасах протягом тривалого часу.

Відомо, що станом на ранок 13 грудня втрати російських військ та їхніх найманців в Україні становлять близько 341 500. Упродовж минулої доби українські захисники ліквідували щонайменше 850 російських окупантів. Про інші втрати окупантів з 24 лютого 2022 року — ТУТ

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі